Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
вул. Гоголя, 133, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область, Україна, 37600
Справа № 541/4512/25
Провадження № 1-кп/541/426/2025
21 листопада 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в залі судового засідання за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження №12025175550000175 від 08.08.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кибинці Миргородського району Полтавської області, громадянина України, з средньою освітою, військовослужбовця, перебуваючого на посаді командира 2-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-г батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, не одруженого, не маючого дітей на утриманні, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, -
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 01.03.2025 за №74 молодшого сержанта ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду командира 2-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканність та кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.
Молодший сержант ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
17.07.2025 близько 15 год 50 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу магазину «Зубок», що розташований за адресою: Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Зубівка, вул. Миру, буд. 8, будучи агресивно налаштованим, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи кримінальну протиправність своїх дій, умисно, розуміючи, що його дії викличуть у потерпілого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , побоювання за власне життя та маючи мету здійснити погрозу вбивством, тримаючи у руці пневматичний пістолет чорного кольору марки Borner TT-M cal. 4.5 mm. навів його в бік потерпілого та висловив слова: «Я тебе зараз вб'ю!», після чого здійснив один постріл в бік ОСОБА_4 , що викликало у потерпілого почуття тривоги за своє життя. ОСОБА_4 сприйняв дії ОСОБА_3 як реальний намір виконати свої погрози, а тому у потерпілого були реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози.
Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється в тому, що своїми діями, які виразилися у погрозі вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 129 КК України.
В направленому прокурором обвинувальному акті міститься клопотання про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження, без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 18.11.2025 обвинувачений ОСОБА_3 , у присутності захисника, адвоката ОСОБА_5 , добровільно надав письмову заяву, в якій беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомився з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною 2 ст. 302 КПК України та погодився з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта, що повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи щодо спрощеного кримінального правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи наведене, відповідно до положень ст. 381-382 КПК України, на підставі документів, які засвідчують беззаперечне визнання ОСОБА_3 своєї винуватості, розгляд даного обвинувального акту здійснюється у спрощеному провадженні, за відсутності учасників судового провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
Згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
За встановлених органом досудового розслідування обставин, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 винний у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, а саме у погрозі вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, оскільки відповідно до конвенційної теорії істини сторона обвинувачення та сторона захисту дійшли згоди про те, що мало місце вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, і він винуватий у його вчиненні.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Суд також враховує особу обвинуваченого, який не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, є військовослужбовцем з 26.12.2023, не одружений, дітей на утриманні не має, за місцем служби характеризується негативно, за місцем проживання характеризується посередньо.
Суд зазначає, що обвинувачений є військовослужбовцем, призваним по мобілізації на особливий період, а тому згідно з вимогами ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі до нього не може бути застосоване, виходячи з того, що в ізоляційних умовах з обмеженим режимом відбування покарання військовослужбовець, який перебуває на службі, не може відбувати таке покарання, оскільки це несумісно з самим фактом проходження військової служби.
Посилання обвинуваченого у заяві про беззаперечне визнання винуватості на бажання отримати покарання саме у виді обмеження волі не створює для суду правових підстав для застосування покарання, яке законом заборонене для цієї категорії осіб.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді пробаційного нагляду. Такий вид покарання відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Приймаючи до уваги те, що покарання повинно призначатись згідно принципу індивідуалізації, та має на меті не лише кару, але й виправлення обвинуваченого, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 129 КК України, за якою він притягується до кримінальної відповідальності, у вигляді пробаційного нагляду, із встановленням обов'язків передбачених ст. 59-1 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 368, 374, 382 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 59-1 КК України встановити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
Строк покарання у виді пробаційного нагляду рахувати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок суду ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Суддя ОСОБА_1