Справа № 539/4467/25
Провадження № 2/539/1955/2025
20 листопада 2025 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
у складі: головуючого судді - Даценка В.М.,
з участю секретаря - Шрейтер С.О.
учасники по справі у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТ ТУ Ю» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач ТОВ «КРЕДИТ ТУ Ю» звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 30.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТ ТУ Ю» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 20181030148554.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «КРЕДИТ ТУ Ю» надав відповідачці грошові кошти у сумі 10 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності зі сплатою процентів за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення до 29.10.2020 року включно.
Згідно абз. 2 п.1.1. кредитного договору загальний розмір кредиту за цим договором
складає 13216,00 грн., що включає суму зазначену в п.1.1. цього договору та суму
авансових процентів, що повинні бути сплачені за рахунок кредиту відповідно до
п.3.4. цього Договору.
Пунктом 2.1. кредитного договору встановлено, що кредит надається позичальнику
шляхом безготівкового перерахування суми кредиту (його частина) на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», МФО 331467.
Сплата авансових процентів, що нараховані за період вказаний в п.1.3. цього
договору складає 3216,00 грн., здійснюється позичальником авансом в день
отримання кредиту. Для сплати цих процентів на вказану суму кредитор надає
позичальнику кредит. При цьому, з ціллю оплати зазначених процентів,
позичальник доручає кредитору в момент такого надання утримати суму зазначених
процентів з суми кредиту, що підлягає наданню позичальнику відповідно до цього пункту договору. Тобто на рахунок/платіжну картку позичальника зараховується сума кредиту за вирахуванням суми зазначених авансових процентів (п.3.4. Кредитного договору).
В свою чергу, позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за
користування кредитом, повернути кредит у визначені договорами терміни, згідно
графіку платежів, а також виконати інші свої зобов'язання згідно кредитного договору.
Товариство виконало свої зобов'язання у повному обсязі, а саме, відповідно до
умов кредитного договору, надало відповідачці кредит у розмірі 13216,00 грн. (з урахуванням авансових процентів).
Однак, в порушення умов кредитного договору та чинного законодавства України
відповідачка належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання - не сплачуєпроценти за користування кредитними коштами та не повертає чергові суми
отриманого кредиту відповідно до встановленого графіку.
Позивач вказує, що загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором № 20181030148554 від 30.10.2018 року, становить - 26 199,69 грн., і складається з: 12 597,84 грн. - заборгованості за кредитом; 12 441,10 грн. - заборгованості за процентами та 1 160,75 грн. - пеня.
На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідачки вищевказану заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати у виді судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Розгляд справи провести без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вказані обставини дають суду право розглядати справу на підставі наявних доказів.
Зі згоди позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у ній доказів, що відповідає вимогам ч.4 ст.223,280-281 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що 30.10.2018 відповідачкою ОСОБА_1 заповнено до ТОВ «КРЕДИ ТУ Ю» анкету-заяву позичальника про надання кредиту в розмірі 10 000, 00 грн. на 24 місяці (а.с.24)
Цього ж дня, тобто 30.10.2018 між ТОВ ТОВ «КРЕДИ ТУ Ю» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 20181030148554, за умовами якого товариство надає клієнту кредит у сумі 10 000, 00 грн., що включає суму грошових коштів в розмірі 10 000 грн., та суму авансових процентів в розмірі 3216,00 грн. (а.с.23).
Відповідно до пункту 1.5 кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюватиметься Графіку платежів, що міститься у тексті договору, який передбачає кількість платежів, їх орієнтовний розмір та періодичність внесення.
Також відповідачка була ознайомлена з паспортом споживчого кредиту, який містив аналогічну інформацію щодо загальної суми кредиту та розміру відсотків за користування кредитом (а.с.24).
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до платіжної інструкції № 7613 від 30 жовтня 2018 року ТОВ «КРЕДИТ ТУ Ю» перерахувало на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 в філії Полтавське обласне АТОЩАД м. Полтава грошові кошти в сумі 10 000 грн.(а.с.16).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Врахов уючи, що відповідачка взятих на себе кредитних зобов'язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконала, суд знаходить позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за договором кредиту у розмірі 12 597 грн. 84 коп., такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості по відсоткам та пенею, суд зазначає наступне.
Так, позивачем на підтвердження суми позовних вимог у цій частині надано довідку ТОВ «КРЕДИТ ТУ Ю» від 05.08.2025 (а.с. 18) та виписку по фінансовому кредитному договору з ОСОБА_1 за період з 30.10.2018 по 30.10.2020 (а.с.27).
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Однак позивачем на обґрунтування позовних вимог у частині стягнення з відповідачки нарахованих відсотків в сумі 12 441,10 та 1 160 ,75 грн. пені не надано у якості доказів первинних бухгалтерських документів щодо рахунку ОСОБА_1 , а посилання позивача на довідку про розмір заборгованості як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки така довідка є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, зокрема, щодо відсоткової ставки, яка застосована при нарахуванні відсотків, що дозволили б суду перевірити правильність нарахування, а також, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачкою умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови договору порушені останньою.
Окрім того, у наданій позивачем виписці вказано, що у ній міститься інформація лише по залишку кредиту, без врахування відсотків та пені, а тому така виписка не є належним доказом для підтвердження розміру нарахованих відсотків та пені.
Також, надавши оцінку змісту кредитного договору, а саме визначеному ним графіку платежів, суд вважає, що він не є належним доказом на підтвердження розміру заборгованості по процентам, оскільки у самому змісті договору вказано, що такий графік є орієнтовним.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «КРЕДИТ ТУ Ю» до ОСОБА_1 у частині щодо стягнення боргу по відсоткам та пенею, у зв'язку з їх недоведеністю.
На підставі вищевикладеного, позов підлягає задоволенню частково.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідачки підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених вимог в сумі 1 164 грн 78 коп. судового збору.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
При вирішенні питання про відшкодування позивачеві понесених витрат на правову допомогу в загальній сумі 5 000 грн. суд виходить з такого.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога ТОВ «КРЕДИТ ТУ Ю» надавалася адвокатським об'єднанням «Деналі» на підставі договору про надання правової допомоги 07/04/25 від 07.04.2025 (а.с.7-9).
На підтвердження факту надання професійної правової допомоги в суді першої інстанції надано акт №35 прийому передачі наданих послуг та платіжну інструкцію №9421055 від 11.08.2025 про перерахування коштів у розмірі 5 000 грн. за надання правничої допомоги, згідно акту №35 (а.с.17,29).
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.
Враховуючи малозначність та типовість справи, обсяг та характер наданих послуг і виконаних робіт, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає, що понесені позивачем витрати в даній справі є неспівмірними із складністю справи, наданим обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Відтак, суд вважає, що підлягає до зменшення розмір витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн, а з урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1 442 гривень 52 копійок, витрати на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТ ТУ Ю» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДТ ТУ Ю» заборгованість за договором № 20181030148554 від 30.10.2018 у розмірі 12 597 (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 84 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДТ ТУ Ю» судові витрати у розмірі 1 164 грн 78 коп. судового збору та 1 442 грн. 52 коп. витрати на професійну правничу допомогу.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів апеляційної скарги з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТ ТУ Ю», код ЄДРПОУ 40094068, місцезнаходження: м. Київ, вул. Л. Лук'яненка, буд. 29-Б, літ А, офіс 114.
Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Лубенського
міськрайонного суду В.М. Даценко