Провадження № 2/537/100/2025
Справа № 537/3820/24
10.11.2025 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., за участю секретаря судових засідань Кириченко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільним майном та визнання права власності, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просив суд ухвалити рішення, яким: встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 29.12.2010 по 10.06.2024; визнати двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,8 кв.м, житловою площею 26,6 кв.м, спільним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; в порядку розподілу майна визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на відповідача.
Вимоги позову мотивував тим, що з 29.12.2010 він та відповідач почали спільно проживати у будинку позивача, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , вести спільне господарство, побут та спільний бюджет, мали взаємні права та обов'язки, тобто проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Старша донка відповідача ОСОБА_3 з вересня 2011 року також фактично проживала зі сторонами однією родиною за вказаною адресою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася спільна донька ОСОБА_4 , яка в період з 16.01.2015 по 11.01.2024 була зареєстрована в будинку позивача за вказаною вище адресою.
В період з 04.06.2020 по 11.01.2024 відповідач зареєструвала своє місце проживання в будинку позивача.
Позивач ОСОБА_1 зазначає, що на початку 2024 року сімейні відносини з ОСОБА_5 погіршилися, внаслідок чого вона звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача аліментів на утримання дитини, за результатом чого Крюківським районним судом міста Кременчука Полтавської області 20.03.2024 видано судовий наказ по справі №537/1271/24.
10.06.2024 ОСОБА_2 залишила будинок позивача, вивізши з нього цінне рухоме майно, після чого шлюбні відносини між сторонами припинились.
На підставі вказаних вище обставин позивач і звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 30.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано час для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.
Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 09.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільним майном та визнання права власності прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
11.09.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 , за змістом якого остання просила суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, понесені нею судові витрати покласти на позивача. Відзив мотивувала тим, що спірна квартира, яка розташована а адресою: АДРЕСА_3 , є її особистою власністю, оскільки була придбана за її особисті кошти, взяті в борг згідно боргової розписки, в період, коли шлюбні відносини між нею і позивачем були фактично припинені. Також відповідач вказує на необґрунтованість твердження позивача щодо існування між сторонами шлюбних відносин в період з кінця 2022 року та зазначає, що з цього періоду часу сторони фактично перестали проживати, як одна сім'я. За таких обставин, оскільки спірна квартира була придбана відповідачем за її власні кошти, які були позичені та наразі повертаються, з урахуванням того, що на час придбання спірного майна сторони фактично не проживали як одна сім'я і вказане майно було придбано не в спільних інтересах сторін, відповідач ОСОБА_2 вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18.11.2024 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_6 про витребування доказів, витребувано від АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» відомості про те, які доходи з помісячною розбивкою отримував ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.01.2011 по теперішній час, оголошено перерву у судовому засіданні до 13.01.2025.
Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 11.02.2025 клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Стрижака С.В. про об'єднання даної справи зі справою №536/3289/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя, яка перебуває в провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області, залишено без задоволення.
Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 11.02.2025 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Репецького В.О. про витребування доказів залишено без задоволення.
31.03.2025 до суду звернувся представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Репецький В.О. із заявою про збільшення позовних вимог, згідно якої просив суд: встановити факт спільного проживаня позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 29.12.2010 по 10.06.2024; визнати двокімнатну житлову квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44.8 (кв.м), житловою площею 26.6 (кв.м), спільним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; в порядку розподілу майна визнати за ОСОБА_1 право власності на частку двокімнатнної житлової квартири АДРЕСА_1 , Загальною площею 44.8 (кв.м), житловою площею 26.6 (кв.м); в порядку розподілу майна стягнути з ОСОБА_2 1/2 частину вартості легкового автомобіля GEELY CK 2012 р.в. у розмірі 62 560 грн. 00 коп.; судові витрати покласти на відповідачку (в тому числі витрати понесені позивачем на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи легкового автомобіля GEELY CK 2012 р.в., та витрати, понесені на отримання професійної правничої допомоги адвоката).
Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 14.05.2025 заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Репецького В.О. від 31.03.2025 про збільшення розміру позовних вимог прийнято до спільного розгляду зі справою №537/3820/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільним майном та визнання права власності, підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
29.05.2025 до суду звернувся представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Стрижак С.В. із відзивом на заяву про збільшення позовних вимог, згідно якого просив позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 1/2 частини вартості легкового автомобіля GEELY CK 2012 р.в. залишити без задоволення, оскільки спірний транспортний засіб було відчужено за згоди та з відома позивача ОСОБА_1 ще протягом перебування сторін у шлюбних відносинах, а кошти від його реалізації були використані на потреби сім'ї.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Репецький В.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на викладені в позові та заяві про збільшення позовних вимог обставини.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Стрижак С.В. в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, одночасно підтвердивши факт проживання однією сім'єю у термін, зазначений позивачем, разом з тим заперечували проти наявності у спірної квартири як предмету спору статусу спільного майна подружжя, оскільки останнє було придбано за особисті кошти ОСОБА_2 , тоді як спірний транспортний засіб було відчужено під час проживання відповідача з позивачем однією сім'єю як чоловік та дружина, про що позивачу було достеменно відомо.
Суд, вислухавши пояснення сторін та свідків, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Частиною 1 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Факт проживання позивача ОСОБА_1 із відповідачкою ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з кінця грудня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 як і факт народження спільної дитини - доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сторонами у справі не заперечується, тому відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Разом з цим, вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_1 у вигляді встановлення судом факту спільного проживання позивача та відповідача однією сім'єю без реєстрації шлюбу як окрему заявлену від інших вимог про поділ спільного майна подружжя, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог чинного законодавства особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на правіспільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника.
У справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).
З огляду на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.
За викладених вище обставин, суд приходить до висновку що звернення ОСОБА_1 до суду із вимогою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковим і тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Як встановлено судом і не оспорюється сторонами по справі, за відповідачем ОСОБА_2 20.01.2023 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за номером інформаційної довідки 383608023 від 19.06.2024.
Також, в судовому засіданні встановлено та підтверджується повідомленням адміністратора Територіального сервісного центру №5342 РСЦ ГСЦ МВС в Полтавській області Лобанова В. від 20.06.2024 за вих..№31/32-5342/85аз-56-24, а також свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , що за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 18.12.2012 був зареєстрований автомобіль Geely CK, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1 498 см.куб.
На підставі договору купівлі - продажу 5342/2024/4662786 транспортного засобу від 06.06.2024 автомобіль Geely CK, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був проданий ОСОБА_9 , ціна продажу транспортного засобу 25 000 грн. 00 коп.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень частини 1 та 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип змагальності сторін, закріплений у статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує норми статті 3 Сімейного кодексу України, яка вказує, що сім'ю складають особи, які проживають разом, мають спільні права та обов'язки.
Європейській суд з прав людини зауважив, що відносини де-факто, як відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв'язок поза шлюбом.
Статтею 74 Сімейного кодексу України визначено, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що стаття 74 Сімейного кодексу України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна,придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази, а саме: ведення спільного господарства, наявність у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте під час шлюбу, належить чоловікові і жінці на праві спільної сумісної власності.
Із роз'яснень, викладених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вбачається, що при застосуванні вимог статті 74 Сімейного кодексу України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.
Тобто, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу є підставою для визнання набутого ними за час спільного проживання майна - об'єктом спільної сумісної власності, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 , а також транспортний засіб Geely CK, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є об'єктами права спільної сумісної власності позивача та відповідачки.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У частині першій статті 61 Сімейного кодексу України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зі статтею 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частина 1 статті 69 Сімейного кодексу України передбачає, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до частини 1 статті 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Оскільки, відповідно до частини 1 статті 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, суд приходить до висновку про поділ зазначеного вище нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , із визначенням сторонам ідеальних часток, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Сторона відповідача як на підставу своїх заперечень щодо придбання квартири що є предметом даного судового розгляду, на спільні кошти подружжя, посилається на розписку від 05 січня 2023 про отримання відповідачем в борг коштів та покази свідка ОСОБА_10 і саме ці докази, на думку сторони відповідача, доводять факт придбання спірної квартири за власні кошти відповідачки ОСОБА_2 позиченої останньої у своєї рідної сестри в січні 2023 року.
Так, свідок ОСОБА_10 яка є рідною сестрою відповідачки підтвердила в судовому засіданні факт надання останній в борг грошові кошти в розмірі 500 000 грн. на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яку як вбачається із показів свідка, саме вона і запропонувала відповідачці як варіант житла, дізнавшись про продаж останнього оскільки мешкала саме в цьому будинку.
Разом з цим, суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_10 щодо наявної в неї матеріальної можливості станом на січень 2023 року позичити відповідачу кошти в розмірі 500 000 грн, виходячи з наступного.
Зазначений вище свідок щодо походження позичених своїй сестрі коштів пояснювала це можливістю накопичити останні в результаті своєї праці на АТ «КСЗ» на посаді комірника, у магазинах «Економ», «Фоззі» на посадах продавця та отримання додаткового прибутку від продажу меду який виготовляв іі батько.
Однак із врахуванням того факту, що свідок сама виховувала малолітню дитину та у 2016 році придбала квартиру за також накопичені останньою кошти, суд із врахуванням відомостей наявних у загальнодоступній мережі Інтернет щодо розміру заробітної плати на посадах які зі слів свідка ОСОБА_10 , вона обіймала із 2013 року, ставить під сумнів правдивість наданих свідком показів і не приймає їх до уваги на підтвердження стороною відповідача факту придбання спірної квартири за власні кошти.
Окрім того, як вбачається з показів свідка ОСОБА_10 щодо часу виготовлення розписки датованої 05.01.2023, зазначений документ фактично було складено приблизно через рік з моменту отримання відповідачкою грошей (при цьому пояснити причину таких дій свідок не змогла), що також ставить під сумнів допустимість та належність цього доказу, оскільки договір позики коштів в розмірі 500 000 грн. не було належним чином засвідчено, навіть шляхом складання відповідної розписки.
Щодо неналежного оформлення останнього свідчить також той факт що на розписці відсутній підпис позивача, що свідчить про те що останній свою згоду на укладання договору позики не давав та як наслідок не був обізнаний про його наявність (постанова ВС справа № 754/961/16-ц ). Тоді як свідок ОСОБА_10 як позичальник коштів, будучи рідною сестрою відповідачки, була обізнана про те що ОСОБА_2 на час укладання договору купівлі продажу спірної квартири в січні 2023 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина із позивачем ОСОБА_1 .
Сторонами не було надано суду копію договору купівлі спірної квартири що унеможливлює встановлення вартості останньої на час придбання.
Разом з цим, як відповідачка так і позивач зазначають про те що за домовленість із продавцем, квартира була придбана за 10 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 20.01.2023 становило 365 600 грн., що є значно меншим розміром ніж зазначена у розписці від 05.01.2023 позичена відповідачці сума, і як наслідок ставить під сумнів як покази свідка так і пояснення відповідачки в частині витрати позичених у сестрі коштів саме на придбання квартири.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 фактично підтвердили визнаний відповідачкою факт проживання із позивачем однією сім'єю як чоловік та дружина у визначений останнім в позовній заяві період, тоді як надані останніми покази щодо придбання сторонами спірного майна є лише припущенням останніх, оскільки озвучені в судовому засіданні висновки, свідками було зроблено виключно зі слів сторін по справі.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 1/2 на користь ОСОБА_1 частини вартості легкового автомобіля GEELY CK 2012 р.в., суд виходить з наступного.
Статтею 82 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Сторонами по справі не заперечується той факт, що на час розгляду справи в суді зазначений вище транспортний засіб було відчужено і на даний час він не перебуває у власності та користуванні сторін.
Аналіз статей 60, 61, 63, 69, 70 Сімейного кодексу України дає підстави для висновку, що придбаний у 2012 році автомобіль Geely CK, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був зареєстрований за ОСОБА_17 , є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, набутим під час шлюбу, і, як наслідок, із належними позивачу та відповідачу рівними частками, по кожному.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного кодексу України та статтею 372 Цивільного кодексу України.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина 4 статті 65 Сімейного кодексу України).
Частина четверта статті 65 Сімейного кодексу України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 N6-486цс16 та постанові Верховного Суду від 30.01.2019 справа №444/848/16-ц (провадження №61-33882св18).
Таким чином, приймаючи до уваги встановлений судом факт, що спірний автомобіль Geely CK, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , набутим останніми за час перебування у фактичних шлюбних відносинах, та оскільки відповідно до наведених вище вимог Закону та досліджених в судовому засіданні наданих сторонами доказів, частки майна дружини та чоловіка є рівними, то суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на половину вартості автомобіля, якій відповідач відчужив без його згоди.
В матеріалах справи відсутні жодні докази в обґрунтування позиції відповідача щодо згоди позивача ОСОБА_1 на відчуження спірного транспортного засобу під час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах, та використання коштів від його реалізації для потреб сім'ї.
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що покупцем зазначеного вище транспортного засобу є донька відповідачка, яка на час укладання договору купівлі продажу була обізнана про сімейний стан своєї матері, а саме проживання відповідачки однією сім'єю без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина із позивачем ОСОБА_1 .
Аналізуючи наведенні вище норми чинного законодавства, що регламентують поняття допустимості та належності доказів, наданих сторонами, суд при встановленні суми вартості спірного майна у вигляді автомобіля, виходить зі змісту наданого відповідачем Висновку експерта №42-25 за результатами проведення транспортно - товарознавчого дослідження, складеного 20.05.2025 судовим експертом Корягіним В.В., оскільки останній було здійснено за наслідкам огляду саме спірного транспортного засобу Geely CK, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в той час, коли Висновок експерта №20 за результатами проведення транспортно - товарознавчого дослідження, складеного 03.03.2025 судовим експертом Сумцовим С.С., який було надано стороною позивача, було виконано на підставі заяви ОСОБА_1 та загальних відомостей щодо даної марки транспортного засобу.
За викладених обставин, приймаючи до уваги зміст Висновку експерта №42-25 за результатами проведення транспортно - товарознавчого дослідження, складеного 20.05.2025 судовим експертом Корягіним В.В., відповідно до якого вартість автомобіля Geely CK, 2012 року випуску, VIN НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на момент проведення дослідження щодо вартості вказаного транспортного засобу з урахуванням технічного стану автомобіля складає величину 72 758 грн. 00 коп., у зв'язку із чим суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 вартість частини вказаного транспортного засобу, що становить 36 379 грн. 00 коп.
Частиною 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати (до яких пунктом 2 частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України віднесено витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи), пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, а у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Згідно із частиною 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки при вирішенні питання щодо визначення вартості спірного автомобіля судом було прийнято як доказ висновок експерта, наданий стороною відповідача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім витрат на оплату проведення судової транспортно - товарознавчої експертизи.
Статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь з відповідача компенсації вартості частини автомобіля Geely CK, 2012 року випуску, VIN НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , задоволено на 58,15 % (36 379 грн. 00 коп. - задоволена сума до стягнення, при сумі позову в цій частині 62 560 грн. 00 коп.), суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума судового збору в розмірі 704 грн. 31 коп. (1 211 грн. 20 коп. * 58,15 %), сплачена при зверненні до суду і даною вимогою.
З урахуванням вказаного вище та обставини задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині в повному обсязі, а саме щодо визнання квартири спільним майном подружжя, за яку було сплачено судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп. (а.с. 42), та в частині визнання за позивачем право власності на 1/2 частину спірної квартири, за яку було сплачено судовий збір в розмірі 8 419 грн. 82 коп. (а.с. 4), суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 підлягає до стягнення на користь позивача ОСОБА_1 сума сплаченого ним судового збору в розмірі 10 335 грн. 33 коп.
Керуючись статтями 2, 5, 10, 13, 76, 77, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 60, 61, 74 Сімейного кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ) про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільним майном та визнання права власності - задовольнити частково.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль Geely CK, 2012 року випуску, VIN НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , об'єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_2 сплатити на користь ОСОБА_1 вартість частини автомобіля Geely CK, 2012 року випуску, VIN НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що становить суму 36 379 грн. 00 коп.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені позивачем на оплату судового збору при подачі позову до суду, в розмірі 10 335 (десять тисяч триста тридцять п'ять) грн. 33 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення виготовлено 19.11.2025
Суддя: Д.О. Зоріна