Провадження № 2/537/1921/2025
Справа № 536/1713/25
17.11.2025 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Хіневич В.І., за участю секретаря судового засідання Бакай М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" звернулося до Кременчуцького районного суду Полтавської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №7769674 від 08.04.2025 в сумі 24 500 грн.
В обґрунтуванні своїх вимог позивач зазначив, що 08.04.2024 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладено Договір №7769674, відповідно до умов якого кредитодавець надає споживачу кредит у розмірі 5 400 грн, строком на 360 дні, а позичальник зобов,язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов,язки, передбачені Договором.
Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлений з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
ТОВ "Авентус Україна" зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов,язання за договорами, надавши ОСОБА_2 грошові кошти, в порядку передбаченому умовами договору.
Позивач зазначає, що станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором №7769674 наступив, але відповідач не виконує свої зобов' язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
27.01.2025 було укладено договір №27.01/25-Ф відповідно до якого ТОВ "Авентус Україна" відступило на користь ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №7769674.
Таким чином, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" наділено правом вимоги до відповідача за договором №7769674. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №7769674 від 08.04.2024 становить 24 500 грн, з яких: 5400 грн - заборгованість за основним зобов,язанням; 4844 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами; 14 256 грн - заборгованість зха нарахованими проценнтами на дату відступлення права вимоги.
Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав у результаті чого у нього утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором перед позивачем, як правонаступником.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24.07.2025 року зазначену позовну заяву направлено до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за підсудністю.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання позивач ТОВ "Факторинг Партнерс" свого представника не направив, з позовної заяви вбачається, що позивач просить суд розглянути справу без його участі, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, хоча про час, день та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Правом на подання відзиву не скористалась, будь-яких клопотань заяв до суду не направила.
Враховуючи, що відповідач, яка була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з'явилась у судове засідання без повідомлення причин своєї неявки, відзиву до суду не подала та з урахуванням клопотання представника позивача, суд вирішив на підставі ст. 247,280 ЦПК України, провести судовий розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з'ясувавши всі обставини, приходить до наступного.
Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України судрозглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожнасторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом встановлено, що 08.04.2024 року між ТОВ "Аванс кредит" та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника було укладено договір про надання споживчого кредиту № 7769674, згідно якого товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов?язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов?язки, передбачені Договором (п.1.2.).
Відповідно до п.1.3.-1.4. договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 5400 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 дні.
Пунктами 1.5. - 1.5.2., 1.6. - 1.7.2. договору передбачено, що тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,20% в день та застосовується у межах строкукредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; знижена процентна ставка 0,44 % в день та застосовується відповідно до умов, передбачених п. 1.5.2. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Денна процентна ставка на дату укладання Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,20% в день; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2,05% в день.
Згідно п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Як вбачається з Договору № 7769674 від 08.04.2024про надання споживчого кредиту та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до договору, останні підписані електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно достатті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов'язання.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі N 161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена з умовами кредитного договору та погодилась з ними, що підтверджується підписанням нею за допомогою одноразового ідентифікатора документів, а саме Договору № 7769674 від 08.04.2024 про надання споживчого кредиту та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до договору.
Як встановлено судом, ТОВ «Авентус Україна» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором №7769674 від 08.04.2024, шляхом перерахування 08.04.2024 грошових коштів ОСОБА_1 у розмірі 5 400 грн на реквізити платіжної картки відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 05.03.2025 №2523_250305091745,
Таким чином, ТОВ «Авентус Україна» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором№7769674 від 08.04.2024, надавши відповідачу кредитні кошти у визначеному розмірі та на погоджених умовах.
Водночас відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої обов'язки, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 24 500 грн, з яких: 5400 грн - заборгованість за основним зобов'язанням; 4844 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами; 14 256 грн - заборгованість за нарахованими проценнтами на дату відступлення права вимоги, що підтверджується наданимрозрахунком заборгованості.
Стосовно поданого позивачем договору факторингу та тверджень позивача про наявність у нього права вимоги до відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові N 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ "Факторинг Партнерс" було укладено Договір факторингу №27.01/25-Ф, відповідно до умов якого фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників,включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентноюставкою), пеню за порушення грошових зобов?язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (п. 1.1).
Відповідно до п. 1.2 договору, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників для друку згідно Додатку N?3, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників для друку - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід?ємною частиною цього Договору.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що Ціна Продажу за Договором становить 1829738,94 грн.
Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Факторинг Партнерс" здійснило плату ТОВ «Авентус Україна» за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №27.01/25-Ф від 27.01.2025, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №0491440000 від 27.01.2025.
Згідно Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №27.01/25-Ф від 27.01.2025, вбачається, що ТОВ "Факторинг Партнерс" набуло права грошової вимоги до відповідача за за кредитним договором №7769674 в розмірі 24 500 грн, з яких: 5400 грн - заборгованість за основним зобов'язанням; 4844 грн - заборгованість по штрафам; 14 256 грн - заборгованість по процентам.
Таким чином, враховуючи викладене, ТОВ "Факторинг Партнерс" є новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного догвовору №7769674 від 08.04.2024, що укладений між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", ні на рахунки попереднього кредитора.
Судом встановлено, що відповідач ознайомилась з умовами кредитного договру, які викладені у договорі №7769674 від 08.04.2024 та додатках до нього, та погодилась з вказаними умовами. Підписала договір електронним ідентифікатором. Кошти за договором отримала, однак вчасно та у повному розмірі не повернула та не сплатив відсотки за користування коштами. При цьому, належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості та її розміру відповідач до суду не подала.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним догвоором№7769674 від 08.04.2024 в розмірі 19 656 грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Разом з тим, суд не погоджується з аргументами позивача щодо стягнення неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.
Так, згідно з Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні з 5:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб було запроваджено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і на даний час діє.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладений під час дії воєнного стану, а саме 08.04.2024 року.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку, розмір якої згідно із розрахунком складає 4844 грн.
Враховуючи, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем, тому позовна вимога щодо стягнення із відповідача на користь позивача неустойки до задоволення не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Факторинг Партнерс" про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, тому слід стягнути з ОСОБА_1 на користьпозивача заборгованість за кредитним долгвором №7769674 від 08.04.2024 на суму 19 656 грн, яка складається із: 5400 грн - заборгованість за основним зобов,язанням; 14 256 грн - заборгованість по процентам.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачені останнім судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 943 грн 45 коп.
Відповідно доп. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частина 8 ст. 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'ятиднів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Звертаючись з позовом позивач долучив договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, укладеного між ТОВ "Факторинг Партнерс" та АО "Лігал Ассістанс"; заявку №236 від 02.06.2025 року на виконання доручення до договору № 02-07/2024 від 01.07.2025 року згідно якої погоджено надання АО "Лігал Ассістанс" послуг професійної правничої допомоги по справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , з розміром гонорару в сумі 13 000 грн. Витяг з акту № 13 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025.
Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 268).
У додатковій Постанові від 19 лютого 2020 рокусправі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного суду, наголосила, щопри визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У Постановах Верховного Суду усправі N 905/1795/18 від 24 жовтня 2019 року та усправі N 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року визначено, щосуд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В іншій своїй Постанові від 07.09.2020 року справа N 910/4201/1 Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.
Суд, досліджуючи надані докази фактичного здійснення вказаних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн. не вбачає їх підтвердження з огляду на відсутність доказів їх оплати (квитанції, чи ін.), тобто документу про оплату оформленого у встановленому законом порядку.
А тому з урахуванням встановлених та доведених обставин, суд вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також доведеним розміром витрат на правничу допомогу виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права є сума - 5000 грн. яка і підлягає до стягнення.
Тож, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення, а саме у розмірі 5000 грн.
Керуючись, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 612,629, 1054, 1048 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за кредитним долгвором №7769674 від 08.04.2024 на суму 19 656 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371) судовий збір у розмірі 1 943 грн 45 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.І. Хіневич