Провадження № 1-кп/537/327/2025
Справа № 537/6223/25
17.11.2025 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м.Кременчука в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Кременчук кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.09.2025 року за №12025170530000457, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кременчук Полтавської області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, яка є вдовою, має на утриманні трьох малолітніх дітей, не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше не судима,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
Епізод №1.
10.09.2025 року близько 12 год 00 хв в приміщенні «Бару», що за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Олександра Білаша, буд. 2Г, ОСОБА_5 помітила на столі залишений особою похилого віку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi 13с», синього кольору. Тоді у ОСОБА_5 виник прямий умисел направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, введеного на всій території України відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 та Закону «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (реєстр. № 2102-IX; в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб) зі змінами, який у подальшому неодноразово продовжувався. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, вважаючи, що її дії непомітні для оточуючих, керуючись корисливим мотивом та метою, скориставшись тим, що потерпілий відсутній, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, таємно викрала зі столу в приміщенні «Бару» мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi 13с», синього кольору, ІМЕІ 1/2: НОМЕР_1 , вартістю 3333,33 грн., який належить особі похилого віку ОСОБА_6 . Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_5 зникла з місця скоєння злочину, а викраденим майном розпорядилась на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріального збитку на загальну суму 3333,33 грн.
Таким чином ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.
Епізод №2.
10.09.2025 близько 18 год 00 хв в приміщенні «Бару», що за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Олександра Білаша, буд. 2Г, ОСОБА_5 помітила на столі залишений особою похилого віку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A16», чорного кольору. Тоді у ОСОБА_5 виник прямий умисел направлений на повторне таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, введеного на всій території України відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 та Закону «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (реєстр. № 2102-IX; в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб) зі змінами, який у подальшому неодноразово продовжувався. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, вважаючи, що її дії непомітні для оточуючих, керуючись корисливим мотивом та метою, скориставшись тим, що потерпілий відсутній, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрала зі столу в приміщенні «Бару» мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A16», чорного кольору, ІМЕІ 1/2: НОМЕР_2 , вартістю 5601,67 грн., який належить особі похилого віку ОСОБА_7 . У подальшому, заволодівши вказаним майном, ОСОБА_5 зникла з місця скоєння злочину, а викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріального збитку на загальну суму 5601,67 грн.
Таким чином ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 повністю визнала свою вину у вчиненні двох епізодів кримінального правопорушення за обставин, наведених в обвинувальному акті. Додала, що щиро розкаялася у скоєному, активно сприяла розкриттю злочину. Визнала визначену експертом вартість викраденого чужого майна. При цьому ОСОБА_5 повідомила, що має трьох дітей, яких виховує самостійно, не працює, оскільки має доглядати дітей. За браком коштів, щоб прогодувати дітей, викрала чужі телефони з приміщення «Бару», де перебувала. В подальшому один викрадений телефон здала у ломбард, а отримані грошові кошти витратила на потреби своєї сім'ї. А другий телефон вона залишила у себе, користувалася ним. Потім видала його поліції, чим фактично добровільно відшкодувала частину шкоди, заподіяної злочином. ОСОБА_5 має постійне місце проживання. Не перебуває на обліку у лікаря нарколога чи психіатра. Просила суд не карати її суворо, оскільки вона має трьох дітей.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд при встановлені фактичних обставин справи за клопотанням прокурора, з яким погодилася обвинувачена, обмежився допитом обвинуваченої ОСОБА_5 та дослідженням доказів, які встановлюють вартість викраденого майна та характеризують особу обвинуваченої.
Вина обвинуваченої підтверджується її особистими поясненнями в істинності та добровільності яких сумнівів у суду не виникає. А тому суд вважає вину обвинуваченої доведеною.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що обвинувачена ОСОБА_5 таємно викрала чуже майно (крадіжка) в умовах воєнного стану (Епізод №1), а також з кваліфікуючою ознакою повторно (Епізод №2), а тому її дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України.
В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
В ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ст.65 КК України, реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд при призначенні покарання враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, конкретні обставини справи (2 епізода таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу), загальний розмір заподіяної шкоди (3333,33 грн. та 5601,67 грн.), відсутність тяжких наслідків від кримінального правопорушення.
Потерпілі не з'явилася в судове засідання, подали письмові заяви, в яких просили розглянути справу без їх участі, при призначенні покарання покладалася на розсуд суду.
Разом з тим суд враховує особу обвинуваченої ОСОБА_5 , яка в силу ст.89 КК України раніше не судима. Вдова. Має трьох дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Не працює. Має постійне місце проживання. Не перебуває під диспансерним або консультативним наглядом у психоневрологічному чи наркологічному диспансері. Суду не подані негативні характеристики ОСОБА_5 з місця її проживання.
Обставинами, які в силу ст.66 КК України пом'якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Вилучення працівниками поліції у ОСОБА_5 викраденого мобільного телефону потерпілого ОСОБА_6 - суд не вважає обставиною, що пом'якшує покарання, оскільки фактично не відбулося добровільного відшкодування обвинуваченою заподіяної злочином шкоди, що має здійснюватися з власної ініціативи. Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди має бути повним. Якщо воно є частковим, суд може врахувати це як обставину, що характеризує особу винного.
Обставина, яка в силу ст.67 КК України обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 мінімальне покарання в межах санкції закону за вчинене нею кримінальне правопорушення.
На підставі ст.75 КК України, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, обставини справи та особу обвинуваченої, думку прокурора, а також позицію потерпілих, які в своїх заявах не просили суворо карати обвинувачену, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливо із звільненням від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк з покладанням обов'язків, визначених п.1, п.2 ч.1, п.2, п.4 ч.3 ст.76 КК України.
А тому суд вважає за необхідне на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання за вчинене нею кримінальне правопорушення з випробуванням на іспитовий строк з покладанням обов'язків, визначених п.1, п.2 ч.1, п.2, п.4 ч.3 ст.76 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Долю речових доказів вирішити із дотриманням вимог ст.100, ст.174 КПК України.
На підставі ст.124 КПК України, стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в розмірі 4457,00 грн.
Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.09.2025 року у справі № 537/5892/25, провадження № 1-кс/537/592/2025 щодо підозрюваної ОСОБА_5 застосовувався запобіжний захід особисте зобов'язання на строк 2 місяці, тобто до 24.11.2025 року. Під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_5 виконала свої процесуальні обов'язки, не ухилялася від суду, сприяла встановленню істини у справі. А тому враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченої, обставини, які характеризують її особу, зокрема, що в силу ст.89 КК України вона раніше не судима, має стійки соціальні зв'язки (трьох дітей), а також призначене судом звільнення її від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк, суд не вбачає ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для продовження щодо обвинуваченої запобіжних заходів до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити покарання позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік 6 місяців, відповідно до п.1, п.2 ч.1, п.2, п.4 ч.3 ст.76 КК України поклавши на неї обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
За ч.1 ст.165 КВК України, іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
На підставі ст.124 КПК України стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в розмірі 4457,00 грн.
На підставі ст.174 КПК України, скасувати арешт майна - мобільного телефону «Xiaomi» моделі «Redmi 13С» з ICCID НОМЕР_3 , IMEI НОМЕР_4 , накладений ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 19.09.2025 року у справі №537/5892/25, провадження №1-кс/537/578/2025.
На підставі ст. 100 КПК України речовий доказ: мобільний телефон «Xiaomi» моделі «Redmi 13С» з ICCID НОМЕР_3 , IMEI НОМЕР_4 , який зберігається в пакеті експертів МВС №3587833 в камері зберігання речових доказів ВП №1 Кременчуцького РУП - повернути власнику ОСОБА_6 . Картонну коробку з-під мобільного телефону «Samsung Galaxy A16» НОМЕР_5 , яка передана на зберігання потерпілому ОСОБА_11 , - повернути власнику ОСОБА_11 .
Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку, з особливостями, наведеними у ч.2 ст.394, ч.3 ст.349 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука у строк 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вручити учасникам процесу копію вироку негайно, після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, направити копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, ознайомлення з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Протягом строку апеляційного оскарження учасники судового провадження за їх клопотанням можуть ознайомитись з матеріалами кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1