Справа № 524/5872/24
Провадження № 2/536/134/25
10 листопада 2025 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.
за участю секретарів судового засідання Волошиної А.В., Веремєєвої О.Р.
позивача ОСОБА_1
представника позивача за угодою адвоката Шамшуріна Ю.В.
представника третьої особи Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за довіреністю Нежеренко С.В.
психолога Сироти Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань м.Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини
В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, де просив суд встановити юридичний факт, що він, ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог посилається, 13 червня 2015 року він уклав шлюб з відповідачем, мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає з ним за адресом: АДРЕСА_1 в будинку, який належить його матері ОСОБА_5 . Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 08.02.2023 їх шлюб розірвано. Він, як батько, займається сином, його вихованням та утриманням, влаштував його на навчання до загальноосвітньої школи №15, облаштував кімнату для нього в будинку, працює будівельником, має постійний дохід в розмірі 20 000 грн., характеризується позитивно, добре відноситься до сина. Мати не займається дитиною, створила іншу сім'ю, не має постійного місця роботи та проживання та бажає жити окремо він сина.
Ухвалою суду від 25.09.2024 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його уповноважений представник адвокат Шамшурін Ю.В. позов підтримали та просили задовольнити, про обставини та підстави якого пояснили так, як це викладено в заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, судова повістка направлена за адресою її місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку та повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України свідчить про вручення повістки у день проставлення у поштовому повідомленні такої відмітки, з заявою про відкладення розгляду справи до суду не зверталася, причини неявки не повідомила.
В підготовчому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов визнала та не заперечувала проти його задоволення.
Треті особи:
Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області представник Нежеренко С.В. в судовому засіданні в вирішенні спору покладалась на розсуд суду.
ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання представник не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином через ЄСІТС-«Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, з заявою про відкладення судового засідання не звертались, причини неявки не повідомили.
В підготовчому засіданні представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 за довіреністю ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення позову посилаючись на відсутність доказів, що підтверджують позовні вимоги, пояснила, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Заслухавши пояснення позивача та його уповноваженого представника, представника служби у Справах дітей, малолітнього ОСОБА_7 , свідків, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення
повинно базуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з
дотриманням норм процесуального права.
Установлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 13.06.2015 в Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №398.
Вони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого 13 жовтня 2015 року Автозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №1056.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08.02.2023 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Малолітній ОСОБА_3 навчається в 4-В класі Кременчуцької початкової школи №15 Кременчуцької міської ради, що слідує з довідки директора школи №15 №03-20/98 від 14.04.2025, мати дитини ОСОБА_2 батьківські збори не відвідує, із класним керівником не спілкується, успіхами та життям дитини в закладі не цікавиться, спілкування класного керівника відбувається виключно з батьком дитини.
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили в судовому засіданні, що знають ОСОБА_1 тривалий час, є його сусідами, де він проживає з сином ОСОБА_10 , ще з ними проживала його мати, яка померла влітку цього року, жила і жінка його ОСОБА_11 з ними, але вони не бачили її вже давно, ще до війни її вже не було. Сином опікується тільки батько, водить його до школи, бачили його з ним в лікарні, раніше ще й мати його гляділа дитину, а зараз тільки він сам.
Малолітній ОСОБА_3 допитаний з дозволу батька за присутності психолога ОСОБА_12 судовому засіданні пояснив суду, що він проживає з батьком, навчається в школі, мати з ними не проживає, раніше інколи телефонувала, питала як справи, батько водить його до школи, купляє необхідні речі, вони разом проводять вільний час.
Із листа за підписом начальника служби у справах дітей від 17.04.2025 слідує, що надання висновку про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини не входить до компетенції служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів наданого Кременчуцьким районним відділом державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області ОСОБА_2 станом на 04.09.2025 має заборгованість зі сплати аліментів.
За ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст.315 ЦПК України і не є вичерпним.
Частинами 1, 2 ст.314 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).
Згідно з ч. 1 ст.121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. 122,125 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст. 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст. 150-151 СК України.
За приписами ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з ч. 2, 5 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Таким чином, за змістом наведених норм чинного законодавства, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, при встановленні факту самостійного виховання дитини батьком фактично встановлюється юридичний факт, у силу якого обсяг прав матері обмежується або припиняється.
З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що малолітній син проживає разом із ним, знаходиться на його утриманні і вихованні.
Разом з тим, в силу ст.141 СК України проживання одного з батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Заявник не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання неповнолітньої дитини, матір умисно ухиляється від виконання цих обов'язків чи реалізації прав.
Надані суду докази лише свідчать про факт проживання малолітнього сина разом з батьком, що ніким не заперечується, однак жодним чином не підтверджують факту ухилення матері від участі у вихованні дитини та утриманні дитини.
Жодних доказів того, що будь-яка особа порушує, не визнає чи оспорює права заявника, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, а також документів, які б підтверджували існування складнощів в отриманні соціальних пільг та гарантій заявником суду не надано, як і не надано доказів відповідної відмови компетентних органів у вирішенні зазначених ним у позові питань за відсутності судового рішення. При цьому суд вважає, що факт самостійного виховання заявником дитини може бути підставою (обставиною), яка підлягає доведенню під час розгляду судової справи про захист конкретних прав чи свобод позивача і не потребує додаткового попереднього його встановлення судом.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що встановлення факту самостійного виховання дитини зумовлене, зокрема, звільненням з військової служби, оскільки військовослужбовці, які проходять військову службу по контракту або по мобілізації мають право на звільнення у зв'язку з самостійним вихованням дитини віком до 18 років. Це право регулюється ст.26 Закону Про військовий обов'язок і військову службу.
Окреме проживання батьків та встановлення місця проживання дитини із позивачем, що включає в себе обов'язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини.
Аналізуючи вказані норми права та встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини не породжує ті юридичні наслідки, про які зазначено в позові та від встановлення судом таких фактів не залежить виникнення, зміна особистих прав позивача як батька, про які він зазначив у позові.
З огляду на викладене суд в задоволенні позову відмовляє.
Керуючись ст.13, 81, 259,263-265 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
У разі оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяС. М. Клименко
Повне судове рішення складено 14.11.2025.