Справа №534/3028/25
Провадження №1-кс/534/466/25
06 листопада 2025 року місто Горішні Плавні
Слідчий суддя Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника Горішньоплавнівського відділу Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025175520000279 від 04.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, про арешт майна,
До Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області звернувся начальник Горішньоплавнівського відділу Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 із клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно, а саме: бушлат (роба) синього кольору зі світло відбивною смужкою на спині та позначенням на лівому плечі у вигляді щита із написом “Комсомольськ водоканал» білого кольору з малюнком у вигляді крана; кепку камуфляжного зеленого кольору із білою сіткою всередині без написів.
Необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження вмотивована прокурором тим, що це необхідно для збереження речових доказів, а також запобігання можливості їх приховування, знищення, пошкодження, псування, втрати, передачі, пересування, відчуження, а також для проведення впізнання.
За змістом внесеного клопотання вбачається, що 04.11.2025 до чергової частини відділу поліції № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області по лінії "102" надійшло повідомлення від ОСОБА_4 про те, що поблизу водозабірної станції м. Горішні Плавні, у затоці р. Дніпро Горішньоплавнівської міської громади Кременчуцького району Полтавської області виявлено осіб, які за допомогою заборонених засобів лову, а саме раколовок із сітки, здійснювали незаконний вилов раків та риби по видам та кількості: раків - 200 екз., красноперки - 4 екз., карасів - 8 екз., коропа - 1 екз., товстолоба - 1 екз.
Відомості про вказане кримінальне правопорушення 04.11.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025175520000279. Попередня правова кваліфікація - ч. 1 ст. 249 КК України.
У ході проведення досудового розслідування встановлено особу ОСОБА_5 , який добровільно у присутності понятих видав працівникам поліції особисті речі, в яких останній був одягнений 04.11.2025 року під час здійснення вилову риби, а саме: бушлат (роба) синього кольору із світло відбивною смужкою на спині та позначенням на лівому плечі у вигляді щита із написом “Комсомольськ водоканал» білого кольору з малюнком у вигляді крана; кепка камуфляжного зеленого кольору із білою сіткою всередині без написів.
Зазначені речі були оглянуті, вилучені та визнані постановою дізнавача сектору дізнання ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області від 04.11.2025 в якості речових доказів у вказаному кримінальному провадженні, оскільки можуть містити відомості, які підлягають встановленню та доказуванню, а також можуть підтвердити або спростувати факт причетності громадянина ОСОБА_5 до вказаного кримінального правопорушення.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив задовольнити клопотання про арешт майна, посилаючись на викладені у ньому обставини, та підтримав.
Власник майна ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
У відповідності до п.1 ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Зі змісту поданого клопотання убачається, що вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні від 04.11.2024 за №12025175520000279 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України - речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З доданих до клопотання документів вбачається, що видане майно має значення речового доказу для кримінального провадження.
Метою застосування арешту у даному випадку є відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України збереження речових доказів.
Слідчий суддя зауважує, що ст. 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Слідчий суддя при вирішенні даного клопотання, враховує приписи статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним («Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року та «Кушоглу проти Болгарії».
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
За результатами дослідження матеріалів, долучених до клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню, з урахуванням пропорційності втручання, оскільки майно не є єдиним одягом власника та не перешкоджає його повсякденній діяльності, у той же час арешт необхідний для збереження доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 98, 131, 132, 167-171, 173 КПК України, слідчий суддя
Клопотання начальника Горішньоплавнівського відділу Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025175520000279 від 04.11.2025 - задовольнити.
Накласти арешт з забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися на майно, вилучене 04.11.2025 у ОСОБА_5 , а саме:
-бушлат (роба) синього кольору із світло відбивною смужкою на спині, з позначенням на лівому плечі у вигляді щита із написом “Комсомольськ водоканал» білого кольору з малюнком у вигляді крана;
-кепку камуфляжного зеленого кольору із білою сіткою всередині без написів.
Речі, на які накладено арешт, помістити до камери зберігання речових доказів відділу поліції № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, м. Горішні Плавні, вул. Добровольського, 6.
Арешт на зазначене майно накладається до його скасування у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Виконання ухвали негайно доручити дізнавачу, який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025175520000279 від 04.11.2025.
Роз'яснити учасникам розгляду справи право на звернення із клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України.
Копію ухвали вручити учасникам судового розгляду.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1