532/2041/25
2/532/1082/2025
20 листопада 2025 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді - Назарьової Л. В.,
з участю секретаря судового засідання - Маляренко І. М.,
учасники справи:
позивач - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»,
представник позивача - Усенко М. І.,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
21 серпня 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 73933,19 грн.
У позовній заяві представник позивача вказує, що 27.08.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 964446, згідно з умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 9900 грн на умовах, визначених кредитним договором, а відповідач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені кредитним договором.
ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.
Всупереч умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору на повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим, у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 73933,19 грн, із яких 9899,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 64033,2 грн - заборгованість за процентами.
21.06.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №21062024, згідно умов якого, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №964446 від 27.08.2023 року.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не погасив, у зв'язку з чим, представник позивача прохає суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Селфі Кредит» за кредитним договором № 964446 від 27.08.2023 року в загальному розмірі 73933,19 грн і понесені судові витрати.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 серпня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Усен- ко М. І, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги прохав задовольнити у повному обсязі.
Відповідач, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій прохав розглянути справу без його участі. Позовні вимоги визнає частково. Вважає нараховані проценти занадто завищеними. Прохав перерахувати йому відсотки, нараховані у позові у відповідності до ЗУ «Про захист прав споживачів».
Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.
Судом установлено, що 27.08.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 964446 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 9900 грн (п. 1.3), строком на 365 днів із періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 5 днів (п. 1.4), стандартна процентна ставка 2,2% в день (п.п. 1.5.1), знижена процентна ставка 0,88% в день (п.п. 1.5.2), а відповідач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплати проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (а.с. 7-17).
Згідно п. 1.5 Договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти: стандартна процентна ставка 2,2 % в день застосовується у межах вказаного в п. 1.4 Договору строку кредитування, знижена процентна ставка 0,88 % в день застосовується якщо споживач до 01.09.2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за цією датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного у Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 203406,11% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 135012,18% річних (п.1.7). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 89397 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 88743,6 грн.
У відповідності до п.9.6 Договору, цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ITC Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
Договір підписаний відповідачем електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Порядок укладення електронного договору визначений статтею 11 даного закону, при цьому, згідно частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному цією статтею, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі.
Факт укладення кредитного договору між кредитодавцем ТОВ «Селфі Кредит» та позичальником ОСОБА_1 в електронній формі знайшов своє підтвердження.
До договору додано Графік платежів , що є додатками до Договору про надання споживчого кредиту № 964446 від 27.08.2023 року, а також паспорт споживчого кредиту з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма).
Відповідно до пункту 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов'язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши відповідачу кошти у розмірі 9900 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» (а.с. 22).
Факт зарахування коштів на банківську картку № НОМЕР_1 ОСОБА_2 підтверджується довідкою, наданою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про зарахування коштів у сумі 9900 грн від 27.08.2023 року (а.с. 76). Факт отримання відповідачем кредитних коштів ніким не оспорюється та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
21 червня 2024 між ТОВ «Селфі Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» (фактор) укладено Договір факторингу № 21062024, за умовами якого фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с. 28-33).
На виконання Договору факторингу від 21 червня 2024 року № 21062024, між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» складено Акт приймання- передачі Реєстру боржників від 21 червня 2024 року (а.с. 24).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №21062024 від 21.06.2024 року вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №964446 у сумі 73 933,19 грн, з яких: 9899,99 грн залишок за тілом кредиту; 64 033,20 грн залишок по відсотках (а.с. 33 зворот).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №964446 від 27.08.2023 року, що складений ТОВ «Селфі Кредит», станом на 21 червня 2024 року за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість у загальному розмірі 73933,19 грн, яка складається із:
- 9899,99 грн - заборгованість за тілом кредиту,
- 64033,2 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, за період з 27.08.2023 року по 21.06.2024 року. Також вбачається, що позичальник ОСОБА_1 за вказаним договором сплатив 435,6 грн заборгованості за відсотками (а.с. 22-28).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язання є його невиконанням або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстро- ченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом установлено, що ОСОБА_1 уклав кредитний договір та отримав від первісного кредитора кредитні кошти в сумі 9900 грн, відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом зарахування на банківську картку позичальника, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується і самим відповідачем, при цьому позивач на підставі договору факторингу набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, який в свою чергу не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач прохає стягнути на свою користь.
Так, позивач прохає стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 964446 від 27.08.2023 року в розмірі 73933,19 грн, із яких заборгованість за тілом кредиту 9899,99 грн та заборгованість за процентами 64033,2 грн.
Разом з тим, суд не може погодитися із розміром заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом з огляду на наступне.
На підставі договору, відповідач отримав споживчий кредит в сумі 9900,00 грн, строком користування 365 днів. Дата надання (отримання) кредиту 27.08.2023 року.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими,якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 виснував, що під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
За умовами кредитного договору сторони передбачили денну відсоткову ставку 2,2% протягом всього строку кредитування,за винятком застосування зменшення процентної ставки у розмірі 0,88%.
З матеріалів справи слідує, що відповідач отримав кредитні кошти 27 серпня 2023 року.
При цьому суд, укладаючи договір у серпні 2023 року кредитодавцем визначено відсоткову ставку 2,2% протягом всього строку кредитування, натомість, передбачаючи такі умови, кредитор поставив споживача в гірші умови ніж визначені Законом України «Про споживче кредитування»
Частиною першою статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням або виконанням обов'язків найманого працівника.
В свою чергу, частини перша, друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції станом на час укладення договору) реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставка визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
Частини перша та п'ята статті 12, Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції станом на час укладення договору) вказує у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема: 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та слати процентів; 9) орієнтовна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредити, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Після укладення кредитного договору 27.08.2023 року, Законом України від 22.11.2023 року № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 цього Закону доповнено частиною п'ятою: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».
Судом установлено, що пункт 1.5.1 кредитного договору не відповідає частині п'ятій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в частині розміру процентної ставки, оскільки максимальна процентна ставка не може перевищувати 1%, проте в договорі зазначено 2,2%.
Тому, суд вважає, що розмір процентів, які слід стягнути з відповідача на користь позивача за користування кредитом за 365 календарних днів, становить суму 36 135 грн, які розраховані судом таким чином: 9900 грн х 1% х 365 днів. В решті процентів в сумі 27 898,2 грн (64033,2 - 36135) суд відмовляє в стягненні, як такі, що нараховані всупереч частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, на яку посилається позивач,відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Тобто суд першої інстанції правильно встановив,що умови договору порушують права відповідача та вимоги Закону України «Про споживче кредитування», відповідно доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
У Рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичаль- никами фізичними особами.
Суд також звертає увагу, що з часу укладення кредитного договору відповідач не скористався своїм правом відмовитися від договору та/або дострокового погашення кредиту за статтями 15, 16 Закону України «Про споживче кредитування» для зменшення розміру процентів за користування кредитом.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, оскільки відповідач ОСОБА_1 порушив умови договору в частині повернення позивачу кредиту та процентів за користування ним, доказів погашення кредиту суду не надано, при цьому частково визнав позов, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 46034,99 грн, із яких заборгованість за сумою кредиту 9899,99 грн та заборгованість за відсотками 36135 грн.
При вирішенні питання щодо понесених сторонами судових витрат, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, за правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Судом установлено, що позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги позивача задоволено частково. Заявлені позовні вимоги на суму 73 933,19 грн, а задоволено на 46 034,99 грн.
Із урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача, необхідно стягнути понесені витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 1508,32 грн (виходячи з розрахунку: 46034,99 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн (сума витрат) / 73933,19 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Крім цього, згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Представником позивача заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та АО «Апологет», в особі адвоката, керуючого партнера Усенка Михайла Ігоровича; Акт № 63 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 05.08.2025 року, що є додатком до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року; детальний опис наданих послуг до Акту № 63 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 05 серпня 2025 року у справі, про стягнення заборгованості за кредитним договором, боржник: ОСОБА_1 (а.с. 37-38).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до п. 2.3-2.5 Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, вартість наданих послуг правничої допомоги за одну годину складає 8000,00 грн. Детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказуються у Акті наданих послуг. Термін оплати послуг вказаний у Акті наданих послуг.
Як вбачається із п. 6 Акту наданих послуг № 63 від 05.08.2025 року, клієнт зобов'язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом одного року з моменту підписання Акту.
Згідно правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Таким чином, аналізуючи докази, надані стороною позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, враховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає заявлені позивачем витрати обґрунтованими, такими, що відповідають критерію розумності, складності та конкретним обставинам справи. Відповідачем не було заявлено клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представника позивача та не доведено неспівмірність таких витрат.
При цьому, враховуючи, що позов задоволено частково, то відповідно і розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Із урахуванням зазначеного, із відповідача на користь позивача, підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4981,25 грн ( виходячи з розрахунку: 46034,99 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 8000 грн (сума витрат на правничу допомогу) / 73933,19 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Керуючись статтями 7, 12, 81, 133, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України; статтями 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 964446 від 27.08.2023 року в сумі 46 034,99 (сорок шість тисяч тридцять чотири гривні дев'яносто дев'ять копійок) гривень, яка складається із:
- 9899,99 грн - заборгованість за тілом кредиту,
- 36135,00 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1508,32 (одна тисяча п'ятсот вісім гривень тридцять дві копійки) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4981,25 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят одна гривня двадцять п'ять копійок) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Сторони:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя