Справа № 524/337/25
Провадження №2-а/524/27/25
20.11.2025 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:
головуючого судді Рибалки Ю.В.,
за участі:секретаря судового засідання Панченко А.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 02/01/2025/1 від 02.01.2025 про накладення адміністративного стягнення,
До Автозаводського районного суду м. Кременчука надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови № 02/01/2025/1 від 02.01.2025, винесеної ТВО начальника ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення та накладено штраф в сумі 17000 грн.
Позов обґрунтований доводами про протиправність вищезазначеної постанови. Зокрема, позивач зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не враховано, що він має військовий квиток у якому є відмітка про зняття його у 2002 році в АДРЕСА_1 з обліку на підставі ст. 37 п. 5 г Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції чинній у 2002 році), тому на цей час він не є військовозобов'язаним, не підлягає призову, не повинен проходити військово-медичне обстеження та оновлювати свої дані в ТЦК за місцем проживання в АДРЕСА_2 , не підлягає повторному взяттю на облік.
Ухвалою судді від 04.02.2025 відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.
19.03.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на позов, в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що при перевірці виявлено факт порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, а саме він набувши статус ВПО з 12.04.2022 в семиденний строк не став на військовий облік за місцем проживання в м. Кременчуці про що офіцером відділення запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_3 старшим лейтенантом ОСОБА_3 02.01.2025 складений протокол 02/01/2025/1, під час складення якого позивач був присутній та в цей же день за участі позивача ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 винесена оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Судом установлено, що ОСОБА_1 02.01.2025 року о 07.год.45 хв., було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 працівниками поліції в зв'язку з тим, що під час перевірки документів з метою встановлення особи виявлено факт порушення правил військового обліку, а саме він як ВПО (довідка від 12.04.2022 № 1604-5000999309) в семиденний термін не став на військовий облік за місцем проживання в АДРЕСА_2 .
Офіцером відділення запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_4 старшим лейтенантом ОСОБА_3 02.01.2025 складений протокол № 02/01/2025/1 про те, що ОСОБА_1 прибув з АДРЕСА_3 , як внутрішньо переміщена особа та отримав довідку від 12.04.2022 року №1604- 5000999309 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. На військовий облік в м. Кременчуці він в семиденний строк не став, тому порушив правила військового обліку. Під час складення протоколу позивач був присутнім про що свідчить його підпис в протоколі.
02.01.2025 винесено ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 винесена постанова № 02/01/2025/1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП за порушення правил військового обліку. Позивач був присутнім під час винесення постанови та отримав другий примірник постанови. Дані обставини позивачем не заперечується.
Згідно з відміткою у військовому квитку від 03.02.1993 № НОМЕР_1 ОСОБА_1 знятий з військового обліку 30.07.2002 на підставі ст. 37 п. 5 г Закону. (а.с. 7-10)
Позивач вважає рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності неправомірним, з підстав того, що він не є військовозобов'язаним та на має ставати в м. Кременчуці на військовий облік.
Суд не погоджується з такими доводами позивача та відхиляє їх з огляду та таке.
Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Такими обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, зокрема, вчинення особою адміністративного правопорушення.
Суд наголошує на тому, що перевірці у такому випадку підлягають дії суб'єкта владних повноважень саме під час прийняття рішення та врахування ним усіх обставин також саме на час прийняття рішення.
Підтвердження наявності таких обставин на час прийняття рішення зазвичай закріплене у відповідних процедурах, що регламентовані законними та підзаконними актами, дотримання яких і дія у межах яких, є обов'язком суб'єкта владних повноважень, згідно зі ст. 19 Конституції України.
Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами статті 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 210-1 КУпАП.
За приписами ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Третій рік поспіль України відсікає військову агресію російської федерації.
З цією метою територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (як
місцеві органи військового управління, що визначено Законом України «Про
військовий обов'язок і військову службу» та Положенням про ТЦК та СП,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154) забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової
служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період і в воєнний час
людських і транспортних ресурсів на відповідній території, в тому числі, ведуть облік
призовників, військовозобов'язаних і резервістів.
Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_5 проводить мобілізаційні заходи,
зокрема, веде персонально - якісний облік військовозобов'язаних, що проживають в
зоні відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий
обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов'язаних
запасу підлягають військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей
(адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце
проживання.
Частиною 4 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»
визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії
воєнного стану призовники, військовозобов'язані та резервісти, які залишили або
покинули своє місце проживання, зобов'язані в семиденний строк дати
взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у
територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем
перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та
резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних
органах Служби безпеки України, а військовозобов'язані та резервісти
розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця
проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено «Порядок організації та ведення військового обліку призовників,
військовозобов'язаних та резервістів» (надалі - Порядок №1487), який визначає
механізм організації та ведення військового обліку призовників,
військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і
місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі -
державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового
управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних
Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та
правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами
комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та
організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від
підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Відповідно до пункту 20 (Порядку №1487) військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Взяття громадян, які прибули з тимчасово окупованих територій України, на
персонально-первинний та персональний військовий облік здійснюється після взяття
таких осіб на облік внутрішньо переміщених осіб та на військовий облік у районних
(міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах
СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів за місцем фактичного проживання (абзац 5 пункту 21 Порядку-1487).
Згідно з абзацом 1 п.п.10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників,
військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку №1487) у період
проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного
стану: визначено, що у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний
строк з дати взяття на облік внутрішньо - переміщеної особи на військовий облік у
районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної
підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не став на військовий облік до
ІНФОРМАЦІЯ_4 у семиденний термін з дня отримання статусу
внутрішньо-переміщеної особи його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно із ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Доводи позивача, що він не є військовозобов'язаним, оскільки виключений з військового обліку на підставі ст. 37 п. 5 г Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок» (в редакції 2002 року), суд до уваги не приймає з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Статтею 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» врегульовано питання взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
При цьому, закон розмежовує поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку».
Зняття з військового обліку - це тимчасове поняття та воно не означає звільнення від статусу військовозобов'язаного. Після зняття з військового обліку військовозобов'язаний продовжує виконувати обов'язки військового обліку (проходження ВЛК, оновлення військово-облікових даних, повідомлення ТЦК та СП про зміну місця проживання тощо) та повинен стати на військовий облік в іншому органі, до прикладу в ТЦК та СП іншої області або ж в консульстві України в іншій країні.
В свою чергу, виключення з військового обліку означає, що особа втрачає статус військовозобов'язаного та на неї не поширюються обов'язки з військового обліку. Зокрема, така особа після виключення з обліку не зобов'язана ставати на облік та проходити ВЛК.
Дійсно відповідно до ст.37 п. 5 г Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній станом на час зняття з обліку позивача 30.07.2002), виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягали громадяни, які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів. Дана підстава на виключення з військового обліку існувала до 18.05.2024.
В той же час, виключення з військового обліку на підставі ст.37 п. 5 г Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок» (в редакції, чинній до 17.05.2024) не відбувалось автоматично. Для цього військовозобов'язаний повинен був особисто звернутись до районного ТЦК та СП, в якому він перебуває на військовому обліку та подати заяву про виключення з обліку разом з документами, які підтверджують факт засудження.
Проте суду не було надано жодних доказів звернення позивача із заявою про виключення його з військового обліку з цих підстав. Позивач в позові зазначив, що йому не відомо чому він фактично не був виключений з військового обліку в АДРЕСА_1 , хоча відмітка про зняття його з обліку наявна у його військовому квитку.
Водночас, 18.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який у значній мірі змінив правила військового обліку та підстави для зняття або виключення з військового обліку. В тому числі змінилися умови мобілізації для осіб, які раніше були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Наразі відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» право на виключення з військового обліку мають лише громадяни, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.99 N 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 навіть громадяни України, які раніше були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі ст.37 п. 5 г Закону № 2232-XII (у редакції, чинній на той час), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
Таким чином, суд вважає помилковими доводи позивача, що він не є військовозобов'язаним.
Також суд зауважує, що в позові відсутні інші доводи щодо порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, права на захист, тощо.
Факт складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови за участю позивача, ним не заперечується.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся 02.01.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , де в цей час (з 08 год. 30 хв.) перебував позивач.
Жодних порушень права позивача на захист судом не встановлено.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Між тим, в межах даної справи судом не встановлено істотних порушень прав позивача, які б впливали на правомірність відповідного рішення та могли слугувати причиною для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.
Підсумовуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесена правомірно, повноважним на те органом (посадовою особою), яким були всебічно, повно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, на підставі належних та допустимих доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Приймаючи оскаржувану постанову № 02/01/2025/1 від 02.01.2025 ТВО начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_2 діяв у межах, наданих йому повноважень, та у спосіб, передбачений законом, жодних порушень законодавства не допустив.
Ураховуючи викладене, постанова № 02/01/2025/1 від 02.01.2025 про накладення адміністративного стягнення на позивача за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (не з'явився до ТЦК для постановки на військовий облік, не став на військовий облік та не оновив військово облікових даних) не підлягає визнанню протиправною та скасуванню, так як вона правомірна та обґрунтована, тому у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Зважаючи на прийняте рішення про відмову в позові, судові витрати необхідно віднести на рахунок позивача відповідно до ст. 139 КАС України.
Ураховуючи викладене, керуючись ст. 77, 243, 246, 250, 286 КАС України, суд,
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 02/01/2025/1 від 02.01.2025 про накладення адміністративного стягнення.
Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення (підписання) рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю. В. Рибалка