Справа № 524/8212/25
Провадження 1-кп/524/655/25
19.11.2025 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області
у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Кременчука Полтавської області в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170000000075 від 12.01.2024 року відносно вчинення ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_13 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_14 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.306, ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_15 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -
03.11.2025 року в провадження Автозаводського районного суду м.Кременчука надійшли клопотання прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у виді тримання під вартою, в яких він зазначає, що: просить суд продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченим:
- ОСОБА_10 у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави, так як вважає, що існують ризики передбачені ст.177 КПК України, що ОСОБА_10 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених в даному кримінальному провадженні, оскільки скоїла особливо тяжкий злочин, а також може вчинити інші кримінальні правопорушення, вона ніде не працює, немає офіційних джерел доходів і збут наркотичних речовин для неї може бути джерелом доходу, немає міцних соціальних зв'язків .
- ОСОБА_11 у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави, в якому зазначив, що існують ризики передбачені ст.177 КПК України, що ОСОБА_11 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених в даному кримінальному провадженні, оскільки скоїла особливо тяжкий злочин, а також може вчинити інші кримінальні правопорушення, так як вона ніде не працює, немає офіційних джерел доходів,немає міцних соціальних зв обвинувачена ОСОБА_11 раніше притягалась до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин за ст. 307 ч.2 КК України, 17.10.2023 року була умовно - достроково звільнена від відбування покарання, на шлях виправлення не стала .
- ОСОБА_12 у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави, в якому зазначив, що існують ризики передбачені ст.177 КПК України, що ОСОБА_12 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених в даному кримінальному провадженні, оскільки скоїв особливо тяжкий злочин, а також може вчинити інші кримінальні правопорушення, так як він ніде не працює, немає офіційних джерел доходів;
- ОСОБА_14 у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави, в якому зазначив, що існують ризики передбачені ст.177 КПК України, що ОСОБА_14 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених в даному кримінальному провадженні, оскільки скоїв особливо тяжкий злочин, є особою без громадянства, а також може вчинити інші кримінальні правопорушення, так як він ніде не працює, немає офіційних джерел доходів;
- ОСОБА_13 у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, з визначенням застави у розмірі визначеному ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 10.07.2025 року , в якому зазначив, що існують ризики передбачені ст.177 КПК України, що ОСОБА_13 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених в даному кримінальному провадженні, оскільки скоїв особливо тяжкий злочин, а також може вчинити інші кримінальні правопорушення, так як він ніде не працює, немає офіційних джерел доходів, раніше притягався до кримінальної відповідальності за ст.307 ч.2,3, ст.311 ч.3 КК України;
- ОСОБА_15 у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, з визначенням застави у розмірі визначеному ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 10.07.2025 року, в якому зазначив, що існують ризики передбачені ст.177 КПК України, що ОСОБА_15 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених в даному кримінальному провадженні, оскільки скоїв тяжкий злочин, а також може вчинити інші кримінальні правопорушення, так як він ніде не працює, немає офіційних джерел доходів.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав заявлені ним клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим, наполягав на їх задоволенні.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, захисника ОСОБА_4 який заперечує проти задоволення клопотання прокурора, так як ризики передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, обвинувачена ОСОБА_10 має міцні соціальні зв'язки, родину, має місце для проживання, так як орендує квартиру, стан її здоров'я погіршується у зв'язку із триманням в слідчому ізоляторі,просить суд визначити при продовженні ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою розмір застави , захисника ОСОБА_5 , який заперечує проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_11 просить суд визначити розмір застави при продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_11 , оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, захисника ОСОБА_6 , яка заперечує проти задоволення клопотання прокурора, просить суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_12 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, він не затримувався органами досудового розслідування в порядку ст. 208 КПК України, має міцні соціальні зв'язки, має родину, неповнолітню доньку, місце для проживання, він орендує квартиру, стан його здоров'я погіршується у зв'язку із триманням в слідчому ізоляторі, оскільки згідно консультації лікаря - онколога він потребує оперативного лікування , захисника ОСОБА_8 , який заперечує проти задоволення клопотання прокурора, просить суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_14 з тримання під вартою на нічний домашній арешт, оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, обвинувачений ОСОБА_14 раніше не судимий, має на утриманні неповнолітніх дітей, місце для проживання, захисника ОСОБА_9 , який заперечує проти задоволення клопотання прокурора, просить суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_15 з тримання під вартою на нічний домашній арешт, оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, ОСОБА_15 висунуте обвинувачення у одному епізоді злочинної діяльності за ст. 307 ч.2 КК України , він не є учасником організованої злочинної групи , має постійне місце проживання, захисника ОСОБА_7 , яка заперечує проти задоволення клопотання прокурора, просить суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_13 з тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України прокурором не доведені, вважає що це є припущенням прокурора, так як обвинувачений ОСОБА_13 має місце проживання, має джерело доходу і не має наміру вчиняти інші кримінальні правопорушення чи переховуватись від суду, думку обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 які підтримують думку своїх захисників відносно клопотання прокурора про продовження їм запобіжного заходу у виді тримання під вартою, приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 331 ч.1 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років ( п.4 ч.2 ст. 183 КПК України).
Як вбачається із ухвали Автозаводського районного суду м.Кременчука від 01.10.2025 року відносно обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, відносно обвинуваченого ОСОБА_15 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у сумі 242240 грн., строк тримання під вартою у обвинувачених спливає 29.11.2025 року.
ОСОБА_10 , ОСОБА_14 обвинувачуються у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, ОСОБА_15 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину. ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 обвинувачуються у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437- 442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_10 без визначення розміру застави, суд виходить з того, що остання обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, які у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжким злочинами, за вчинення яких, у разі визнання обвинуваченої ОСОБА_10 винуватою, останній загрожує покарання за ст.306 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, за ст. 307 ч.2 КК України- у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, за ст.307 ч.3 КК України- у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, також суд враховує особу обвинуваченої, яка на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку немає, до затримання офіційно ніде не працювала, тобто не мала офіційних джерел доходів у зв'язку з чим може вчинити інше кримінальне правопорушення, суд також враховує стан здоров'я, матеріальне становище обвинуваченої ОСОБА_10 , та з метою запобіганням ризикам, що передбачені ст.177 КПК України, а саме запобіганням спробам обвинуваченої переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, суд вважає недостатнім застосування відносно обвинуваченої більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, а тому відносно обвинуваченої ОСОБА_10 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також суд при розгляді клопотання прокурора враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
На даній стадії процесу судом не допиті свідки та не досліджені матеріали провадження.
Згідно п.5 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів
Оскільки обвинуваченій ОСОБА_10 пред'явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тому суд вважає не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу, тому клопотання захисника ОСОБА_17 про визначення розміру застави не підлягає задоволенню.
З урахуванням викладенного, суд приходить до висновку про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_10 строком на 60 днів, а саме з 19.11.2025 року до 17.01.2026 року включно.
При розгляді клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави відносно обвинуваченої ОСОБА_11 суд приходить до наступних висновків, що ОСОБА_11 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, які у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких, у разі визнання обвинуваченої ОСОБА_11 винуватою, останній загрожує покарання за ст. 306 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, за ст.307 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, знаходячись на волі вона може незаконно впливати на обвинувачених та свідків у кримінальному провадженні, які не допитані судом і з якими вона проживає в одному місті,також суд враховує особу обвинуваченої, яка на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку немає, ніде не працює, тобто не має офіційних джерел для існування, раніше судима за ст. 307 ч.2 КК України, 17.10.2023 року була умовно - достроково звільнена від відбування покарання, але на шлях виправлення не встала, судом враховується і стан здоров'я та матеріальне становище обвинуваченої, та з метою запобіганням ризикам, що передбачені ст.177 КПК України, а саме запобіганням спробам обвинуваченої переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, суд вважає недостатнім застосування відносно обвинуваченої більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, а тому відносно обвинуваченої ОСОБА_10 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відносно клопотання захисника ОСОБА_5 про застосування до обвинуваченої ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, то суд вважає, воно не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Згідно п.5 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Оскільки обвинуваченій ОСОБА_11 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тому суд вважає не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу.
З урахуванням викладенного, суд приходить до висновку про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_11 строком на 60 днів, а саме з 19.11.2025 року до 17.01.2026 року включно.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_12 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, згідно з вимогами ст.178 КПК України суд оцінює суспільну небезпечність та тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_12 обвинувачується, а висунуте обвинувачення останньому у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушеннях проти здоров'я населення, при обранні відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведено відповідно до ст.194 КПК України наявність достатніх підстав вважати, що існують передбачені ст.177 КПК України ризики, та недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання зазначеним ризикам, оскільки обвинувачений ОСОБА_12 знаходячись на волі може продовжувати злочинну діяльність та перешкоджати встановленню істини по кримінальному провадженню, так як він офіційно не працює, немає постійного джерела існування, тому знаходячись на волі ОСОБА_12 може незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, а для запобігання вказаним ризикам, суд вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_12 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 19.11.2025 року до 17.01.2026 року включно.
Відносно клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, то суд, вважає, що вказані прокурором ризики, з моменту обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та до цього часу, не перестали існувати та істотно не зменшуються через наявність у ОСОБА_12 на утриманні неповнолітньої дитини і відсутність судимості, а також інших даних про особу обвинуваченого, на які вказує захисник. Відносно того, що стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_12 погіршується у зв'язку із триманням в слідчому ізоляторі, оскільки він знаходиться на обліку у лікаря - інфекціоніста, також згідно консультації лікаря - онколога він потребує оперативного лікування , то суд вважає, що згідно ст. 11 Закону України «Про попереднє увязнення» та ст.ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров'я, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги, обвинувачений ОСОБА_12 може отримувати медичну допомогу в умовах установи виконання покарань і згідно відповіді завідувача Полтавської міської медичної частини №23 від 06.11.2025 року №924/23ПММЧ/ПО-25 на запит адвоката ОСОБА_6 зазначено , що 06.11.2025 року направлено клопотання в КП "1-а МКЛ ПМР" приводу оперативного лікування ув'язненого ОСОБА_12 , випадків ненадання чи відмови у наданні медичної допомоги ув'язненому ОСОБА_12 за час його перебування в установі не було . Даних про те, що обвинувачений ОСОБА_12 за станом здоров'я не може утримуватися в умовах СІЗО, суду не надано.
За вище зазначених судом обставин, застосування більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, з огляду на серйозність висунутого обвинувачення ОСОБА_12 та суспільний інтерес, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не буде сприяти повному та об'єктивному встановленню істини у справі протягом розумного строку, а захисником не наведено в клопотанні доводів які б переконали у зворотному.
Згідно п.5 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Оскільки обвинуваченому ОСОБА_12 пред'явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тому суд вважає не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу.
З урахуванням викладенного, суд приходить до висновку про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_12 строком на 60 днів, а саме з 19.11.2025 року до 17.01.2026 року включно.
При розгляді клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів відносно обвинуваченого ОСОБА_13 з визначенням застави встановленої ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 10.07.2025 року у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, суд приходить до наступних висновків: ОСОБА_13 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, які у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_13 винним, останньому загрожує покарання за ст.306 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, за ст.307 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків, на утриманні неповнолітніх дітей немає, офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, доказів протилежного , що обвинувачений ОСОБА_13 офіційно працевлаштований суду стороною захисту не надано, також суд враховує те, що раніше ОСОБА_13 притягався до кримінальної відповідальності за ст. 307 ч.2,3 , ст. 311 ч.3 КК України згідно вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 13.12.2021 року, на шлях виправлення не став, тому знаходячись на волі він може незаконно впливати на інших обвинувачених та свідків у кримінальному провадженні, які не допитані судом та вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, можливості скоювати інші злочини. Суд вважає недостатнім застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_13 більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, а тому відносно обвинуваченого необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну останньому запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного браслету, то суд, то суд, вважає, що вказані прокурором ризики, з моменту обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та до цього часу, не перестали існувати та істотно не зменшуються через те , що ОСОБА_13 має постійне місце проживання, допомагає матері здійснювати підприємницьку діяльнісь , а також інших даних про особу обвинуваченого, на які вказує захисник.
Так як, обвинуваченому ОСОБА_13 пред'явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тому суд вважає згідно вимог п.5 ч.4 ст.183 КПК України не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу.
З урахуванням викладенного, суд приходить до висновку про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_13 строком на 60 днів, а саме з 19.11.2025 року до 17.01.2026 року включно.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_14 без визначення розміру застави, суд виходить із наступного, ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.2 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.306, ч.2 ст.317 КК України, які у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжкими злочинами за вчинення яких, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_14 винним, останньому загрожує покарання за ст.306 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, за ст.307 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, за ст.317 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна, враховує особу обвинуваченого, який на утриманні осіб похилого віку немає, є особою без громадянства , до затримання офіційно ніде не працював, тобто не мав офіційних джерел до існування , суд також враховує стан його здоров'я, матеріальне становище, та з метою запобіганням ризикам, що передбачені ст.177 КПК України, а саме запобіганням спробам обвинуваченого переховуватись від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, що обумовлено можливістю призначення покарання на тривалий строк за тяжкий і особливо тяжкий злочин, що йому інкримінуються, можливості незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, суд вважає недостатнім застосування відносно обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, а тому відносно обвинуваченого ОСОБА_14 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відносно клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому ОСОБА_14 запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт, то суд, вважає, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_14 може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість скасування, зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_14 , а застосування більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, з огляду на серйозність висунутого обвинувачення ОСОБА_14 та суспільний інтерес, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не буде сприяти повному та об'єктивному встановленню істини у справі протягом розумного строку, а захисником не наведено в клопотанні доводів які б переконали у зворотному.
Згідно п.5 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Оскільки обвинуваченому ОСОБА_14 пред'явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тому суд вважає не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу.
З урахуванням викладенного, суд приходить до висновку про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_14 строком на 60 днів, а саме з 19.11.2025 року до 17.01.2026 року включно.
При розгляді клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави встановленої ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 10.07.2025 року у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб відносно обвинуваченого ОСОБА_15 суд приходить до наступних висновків: ОСОБА_15 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_15 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, враховує особу обвинуваченого, який немає міцних соціальних зв'язків, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку немає, до затримання офіційно ніде не працював, тобто не мав офіційних джерел до існування , суд також враховує стан його здоров'я, матеріальне становище, та з метою запобіганням ризикам, що передбачені ст.177 КПК України, а саме запобіганням спробам обвинуваченого переховуватись від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, що обумовлено можливістю призначення покарання на тривалий строк за тяжкий злочин, що йому інкримінується, можливості незаконно впливати на свідків, які не допитані у судовому засіданні, суд вважає недостатнім застосування відносно обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, а тому відносно обвинуваченого ОСОБА_15 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну обвинуваченому ОСОБА_15 запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт, то суд, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини враховує, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_15 може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість скасування, зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_15 , а альтернативні запобіжні заходи, як вище зазначив суд не забезпечать достатній рівень гарантії його належної процесуальної поведінки.
Згідно з ст. 183 ч.3 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 182 ч.4 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України зазначено, що розмір застави визначається щодо особи підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Враховуючи встановлені обставини та приймаючи до уваги матеріальний і сімейний стан ОСОБА_15 та ризики, передбачені ст. 177 КПК України, суд визначає заставу у виді 60 (шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить на день постановлення ухвали 181680 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії, на рахунок за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26304855, Банк отримувача ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA398201720355289002000015950, призначення платежу: запобіжний захід - застава.
Звільнити ОСОБА_15 , з-під варти у разі внесення застави у сумі 181680 грн. (сто вісімдесять одна тисяча шісот вісімдесят гривень 00 копійок) у національній грошовій одиниці.
У разі невнесення застави у визначеному розмірі обвинувачений ОСОБА_15 залишається під вартою на раніше встановлений судом строк.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує її внесення має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій він утримується.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, в якій утримується обвинувачений, негайно виносить розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти, про що повідомляє суд.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_15 , що у разі внесення застави на нього покладаються наступні обов'язки:
1.Прибувати за кожним викликом до суду;
2.Не відлучатись з м. Полтава, Полтавської області без дозволу слідчого, прокурора та суду.
3. Повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4. Утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню;
5. Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі невиконання (порушення) покладених на обвинуваченого ОСОБА_15 обов'язків застава звертається в дохід держави.
Зобов'язати уповноважену службову особу установи, в якій утримувався обвинувачений ОСОБА_15 , що у разі внесення застави при звільненні обвинуваченого ОСОБА_15 роз'яснити йому права та обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю у вчиненні якого кримінального правопорушення обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликами, а також наслідки невиконання даних обов'язків
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі №3-208/2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Керуючись ст.ст. 184, 331 ч.1,3, 369, 372, 392, 394 ч.5, ст. 395 ч.2 п. 1-1 КПК України, суд , -
Клопотання, заявлене прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у виді тримання під вартою задовольнити .
Клопотання, заявлене прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_15 у виді тримання під вартою задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 19.11.2025 року до 17.01.2026 року включно.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів, а саме з 19.11.2025 року до 17.01.2026 року включно.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів, а саме з 19.11.2025 року до 17.01.2026 року включно.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 60 днів, а саме з 19.11.2025 року до 17.01.2026 року включно.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 60 днів, а саме з 19.11.2025 року до 17.01.2026 року включно.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на 60 днів, а саме з 19.11.2025 року до 17.01.2026 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_15 , заставу у розмірі 60 (шістдесяти ) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить на день постановлення ухвали 181680 грн. ( сто вісімдесять одна тисяча шісот вісімдесят гривень 00 копійок) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії, на рахунок за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26304855, Банк отримувача ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA398201720355289002000015950, призначення платежу: запобіжний захід - застава.
Звільнити ОСОБА_15 , з-під варти у разі внесення застави у сумі 181680 грн. (сто вісімдесять одна тисяча шісот вісімдесят гривень 00 копійок) у національній грошовій одиниці.
У разі невнесення застави у визначеному розмірі обвинувачений ОСОБА_15 залишається під вартою на раніше встановлений судом строк.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує її внесення має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій він утримується.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, в якій утримується обвинувачений, негайно виносить розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти, про що повідомляє суд.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_15 , що у разі внесення застави на нього покладаються наступні обов'язки:
1.Прибувати за кожним викликом до суду;
2.Не відлучатись з м. Полтава, Полтавської області без дозволу слідчого, прокурора та суду.
3. Повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4. Утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню;
5. Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі невиконання (порушення) покладених на обвинуваченого ОСОБА_15 обов'язків застава звертається в дохід держави.
Зобов'язати уповноважену службову особу установи, в якій утримувався обвинувачений ОСОБА_15 , що у разі внесення застави при звільненні обвинуваченого ОСОБА_15 роз'яснити йому права та обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю у вчиненні якого кримінального правопорушення обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликами, а також наслідки невиконання даних обов'язків.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про визначення розміру застави при продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_5 про визначення розміру застави при продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_14 з тримання під вартою на домашній арешт,захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_15 з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Головуючий суддя: ОСОБА_18