Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1969/25
Провадження № 2/382/949/25
(заочне)
19 листопада 2025 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Нарольського М. М.,
при секретарі судового засідання Матвієнко Ю. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 382/1969/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач ТОВ "ФК "ЄАПБ" звернулося до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 33035,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.10.2020 року між ТОВ "Фінансова Компанія "Центр Фінансових рішень" та відповідачем було укладено договір позики № 9795012091. Відповідно до умов договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики. Відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 33035,20 грн. 15.05.2024 року ТОВ "ТАСКОМБАНК" та позивач уклали договір факторингу №НІ/11/19-Ф відповідно до якого позивач набув право вимоги щодо відповідача.
Ухвалою від 19.09.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, відзив на позов не надала, у зв'язку з чим суд зазначає таке.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п'ята статті 128 ЦПК України).
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2)день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Відповідачка відзиву на позов не надіслала, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку, згідно з вимогами ст. ст. 128, 130 ЦПК України. Відповідачці направлялися судові повістки на судові засідання, які повернулися з відміткою "адресат відсутній". Тож відповідачка вважається такою, що повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи. Будь-яких клопотань чи заяв від неї не надходило.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про правовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 19.10.2020 року між ТОВ "Фінансова Компанія "Центр Фінансових рішень" (позикодавець) та відповідачем підписано договір позики № 35725063 (далі - Договір), відповідно до умов якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п. 1 Договору).
Відповідно до положень Договору він укладено в письмовій формі в двох примірниках. Сума позики за договором 14800 грн. У відповідності до умов договору кошти перераховані позичальнику в безготівковій формі. Строк, на який надається кредит 36.
Матеріали справи містять укладений між ТОВ "Фінансова Компанія "Центр Фінансових рішень" та ТОВ "ТАСКОМБАНК" договір факторингу № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року.
Відомостей про перехід права вимоги за договором позики № 35725063 в межах зазначеного договору про відступлення права вимоги матеріали справи не містять.
15.05.2024 року між позивачем (фактор) та ТОВ "ТАСКОМБАНК" (клієнт) укладено договір факторингу № НІ/11/19-Ф (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого клієнт передає (відступає) фактору за плату належні йому права вимоги, а фактор приймає належні клієнту права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Позивачем надано витяг з реєстру боржників до договору факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року; розрахунок заборгованості по кредитному договору № 9795012091 від 19.10.2020 року укладеному позичальником ОСОБА_1 станом на 15.05.2024 року ,а також додано виписку по особовим рахункам кредитного договору № НОМЕР_1 за період з 20.09.2021 по 20.12.2022 року.
Проте, належних та допустимих доказів перерахування коштів первісним кредитором за договором від 19.10.2020 року № 9795012091, а також перехід прав за цним до ТОВ "ТАСКОМБАНК" матеріали справи не містять, тобто реальність кредитної операції, отримання відповідачем кредитних коштів матеріалами справи не підтверджено. Крім цього, позивачем надано виписку з карткового рахунку відповідки за період з 20.09.2021 року по 20.12.2022 року, разом із кредитний договір укладено 19.10.2020 року.
Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є первинні документи. Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Позивачем ТОВ "ФК "ЄАПБ" не було надано первинного документу, як й іншого належного та допустимого доказу, який би засвідчив, що первісним кредитором (позикодавцем) були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірі, що передбачений договором № 9795012091, а відповідачка ці кошти отримала. Відтак, реальність кредитної операції щодо надання грошових коштів у позику не доведено, перехід права вимоги до банку не доведено, а отже не доведено й виникнення права вимоги за договором позики у позивача. Клопотання про витребування доказів позивачем не заявлено.
Належних та допустимих доказів щодо фактичного перерахування коштів за договором № 9795012091 (письмових або електронних), які б відповідали вимогам процесуального законодавства, перерахування грошових коштів на користь відповідача, позивачем не надано. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 265, 268, 280-283, 354, 355 ЦПК України,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повні найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 19.11.2025.
Суддя М. М. Нарольський