Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1851/25
Провадження № 2/382/905/25
19 листопада 2025 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Нарольського М. М.,
при секретарі Матвієнко Ю. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 382/1851/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (далі - ТОВ "Укр Кредит Фінанс") в особі представника Білоус Дарії Володимирівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості станом на 04.08.2025 року в розмірі 90 000 грн, яка складається з 18000 грн простроченої заборгованості за кредитом, 72000 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами за договором про відкриття кредитної лінії № 1199-8066 від 03.05.2023 року.
Посилається на те, що 03.05.2023 року між сторонами по справі був укладений Договір про відкриття кредитної лінії № 1199-8066. Договір був підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов Договору позивач взяв на себе зобов'язання надати грошові кошти в розмірі 18 000 грн на строк 300 днів (базовий період 21 днів) із сплатою зниженою відсоткової ставки 2,50 % в день, стандартною ставкою 3,00 % в день. Позивач виконав свої зобов'язання за Договором, надавши відповідачу кредитні кошти у вищезазначеному розмірі. Відповідач підтвердив виникнення зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, отримавши кредитні кошти та не відмовившись від договору протягом 14 календарних днів без пояснення причини.
Також в обґрунтування зазначає, що відповідачем умови кредитного договору належним чином не виконувалися, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 178110 грн, в тому числі прострочена заборгованість за тілом кредиту 18000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 160 110 грн. В зв'язку із прийняттям позивачем рішення про застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", розмір заборгованості за вищезазначеним кредитним договором було зменшено до 90 000 грн (прострочена заборгованість за тілом кредиту 18 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 72 000 грн).
Ухвалою суду від 02.09.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення позивач та його представник не заперечують.
Відповідачка в судових засіданнях 03.11.2025 та 11.11.2025 заперечила щодо позовних вимог, зазначила, що жодного договору з ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" не укладала та не підписувала, також зазначила, що картковий рахунок (кредитна картка) зазначений в позовній заяві їй не належить. Також повідомила, що вона зверталася до органу поліції про вчинення неправомірних дій невідомою особою щодо неї. Крім цього, подала письмові докази щодо своїх рахунків (карток), зверннення до органу поліції, а також зазначила, що ніколи не мала відкритих рахунків у АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Заслухавши позицію відповідачки, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
На підтвердження факту укладення між сторонами по справі кредитного договору представником позивача подано роздруковану копію Договору про відкриття кредитної лінії № 1199-8066 від 03.05.2023 року; копію Паспорта споживчого кредиту; копію Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки.
Також представником позивача подано копію Правил відкриття кредитної лінії, затверджених наказом директора ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" № 69-П від 23.11.2022 року; копію Правил акції під умовною назвою «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості» для споживачів фінансових послуг ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", затверджених наказом ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" № 96-П від 26 грудня 2023 року.
На підтвердження факту перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів представником позивача подано довідку про перерахування суми кредиту № 1199-8066 від 03.05.2023 року; копію листа АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС"його клієнтам через систему платежів LigPay.
Крім того, представником позивача подано розрахунок заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1199-8066 від 03.05.2023 року, відповідно до якого заборгованість відповідача за даним договором складає 178 110 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 18 000 грн; заборгованість за процентами 160 110 грн.
Інших доказів не подано, клопотань щодо витребування доказів не заявлено.
Відповідно до ст. ст. 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов'язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
В силу ст.ст. 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як стверджує позивач, що 03.05.2023 року між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1199-8066 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого позивач повинен був перерахувати грошові кошти у розмірі 18 000 грн на рахунок відповідача, на строк 300 днів (базовий період 21 днів) із сплатою зниженої відсоткової ставки 2,50 % в день, стандартної ставки 3,00 % в день.
З метою підписання договору, а також підтвердження ознайомлення з правилами та іншими документами, відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор - А5636.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.
Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Як вбачається з Правил надання споживчих кредитів, з якими також ознайомився відповідач при укладенні договору, які підписані ним шляхом введення одноразового ідентифікатора «А5636», позивачем передбачено, що заявник заповнює заявку на сайті кредитодавця, вказуючи всі дані, які визначені в заявці як обов'язкові для прийняття рішення про можливість надання кредиту.
За результатами заповнення заявки здійснюється одночасна перевірка дійсності та аутентифікація банківської платіжної картки та або банківського рахунку заявника відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем, а заявник несе особисту відповідальність за правильність та достовірність даних зазначених під час укладення договору (п.4.7 Правил).
Відповідно до п 4.14 Правил, на підставі даних, зазначених в первинній заявці ІТС кредитодавця здійснює реєстрацію заявника на сайті та формує Особистий Кабінет.
Відповідно до п 5.1 Правил, після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту та відкриття відповідного рішення у Особистому кабінету, заявник отримує гіперпосилання для ознайомлення з офертою щодо укладення договору. Після отримання заявником оферти (безпосередньо до використання заявником електронного підпису) заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.
Відповідно до п. 5.2 Правил Заявник надає Кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття оферти щодо укладення договору в електронній формі в особистому кабінеті, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом у формі одноразового ідентифікатора.
Згідно п 5.5 Правил у випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором протягом 7 (семи) днів з моменту надіслання Оферти Заявнику Позичальнику, Оферта Кредитодавця втрачає чинність.
Відповідно до п.4.2 Договору про відкриття кредитної лінії № 1199-8066 від 03.05.2023 року розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір Кредиту: 18000 грн. Дата надання/видачі Кредиту 03.05.2023 року.
Згідно п.4.2 вищезазначеного Договору Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, казаної у п.4.1 цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання наданих Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.
Після підписання відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «А5636» Договору про відкриття кредитної лінії № 1199-8066 від 03.05.2023 року, ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" на виконання вимог Договору повинно було перерахувати позичальнику грошову суму коштів, вказану у п 4.1 Договору.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.2 ст. 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Докази мають бути належними, допустимими та достовірними.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Факт перерахування кредитних коштів представник позивача підтверджує довідкою ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" про перерахування суми кредиту № 1199-8066 від 03.05.2023 року та листом АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" його клієнтам через систему платежів LigPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 16 вересня 2020 року, вбачається, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року, передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно п.63 вищезазначеного Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Відповідно до п. 46 вищезазначеного Положення відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті.
Отже, належним доказом щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором є виписка з клієнтського рахунку та платіжні інструкції.
З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 25 травня 2021 року по справі №554/4300/16-ц, вбачається, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
В довідці про перерахування суми кредиту № 1199-8066 від 03.05.2023 року та копії витягу з реєстру АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення перерахування коштів на певні рахунки зазначено, що 03.05.2023 року на платіжну картку НОМЕР_1 були перераховані грошові кошти в розмірі 18000 грн.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що власником платіжної картки НОМЕР_1 є саме відповідачка, що вона категорично заперечує та подала письмові докази щодо своїх рахунків (карток), відповідно до яких відсутні відомості про приналежність їй вищевказаної банківської картки, зверннення до органу поліції, а також відомості щодо інших банківських карток, якій їй належать. Суд враховує, що цифри номера клієнта даного рахунку, зазначеного в довідці про перерахуванння, не відкриті в повному обсязі, та відсутні будь-які відомості, що цей рахунок (картка) належить відповідачу, а в поданих представником позивача доказах такі відомості відсутні; є незрозумілим походження даних документів, які за своїм змістом не є первинними бухгалтерськими документами, створеними безпосередньо під час банківської операції по перерахуванню коштів. Адже первинними бухгалтерськими документами, які можуть підтвердити факт перерахування коштів на картковий (поточний) рахунок фізичної особи можуть бути платіжна інструкція та виписка з особового рахунку клієнта.
Вказані документи не є первинними бухгалтерськими документами, вони не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" коштів в сумі 18000 грн на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 . Вони не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів саме відповідачці.
Отже, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження виконання ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" умов Договору про відкриття кредитної лінії № 1199-8066 від 03.05.2023 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок саме відповідача у справі ОСОБА_1 , як позичальника, шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.
Не надано також позивачем до позовної заяви і доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та АТ КБ «ПриватБанк», яке, згідно доводів ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені позивача.
Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про наявність договірних відносин між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» щодо переказу платежів, лист АТ КБ «ПриватБанк» сам по собі не може підтверджувати переказ коштів за Договором про відкриття кредитної лінії № 1199-8066 03.05.2023 року.
Посилання на наявність договору від 02 грудня 2019 року № 4010, укладеного ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та АТ КБ «ПриватБанк» про надання послуг в системі LiqPay не може бути прийняте судом, оскільки належних доказів на підтвердження вказаних обставин надано не було, копії договору також не надано.
Крім того, довідка ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" про перерахування суми кредиту № 1199-8066 від 03.05.2023 року та розрахунок заборгованості за кредитним договором складені самим позивачем, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки інформація у таких доказах повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - позивача.
Доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідно до умов кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та відхиляються судом, як припущення.
Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17 зазначив, що в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.»
Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що представником позивача не доведено належними та допустимими доказами факту перерахування на рахунок саме відповідача коштів за Договором про відкриття кредитної лінії № 1199-8066 від 03.05.2023 року.
За таких обставин в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 141, 244, 258-259, 265, 268, 354, 355 ЦПК України,
В позовіТовариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", місцезнаходження: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 19.11.2025.
Суддя М. М. Нарольський