Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/828/25
Провадження № 2/382/516/25
(заочне)
10 листопада 2025 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Нарольського М. М.,
помічник судді, який здійснює повноваження секретаря судового засідання, Поліщук К. В.,
за участю прокурора Козленка А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 382/828/25 за позовом виконуючого обов'язки керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,
Виконуючий обов'язки керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , відповідно до вимог якої просить конфіскувати у громадянки російської федерації ОСОБА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 3225584201:04:070:0004, площею 0,124 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Яготинської ОТГ, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.08.2015, номер відомостей про речове право 10681656 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 23417707 від 05.08.2015), на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області. Окрім того, просить стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в сумі 3028 грн.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що Бориспільською окружною прокуратурою за результатами вивчення законності використання ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Бориспільського району Київської області виявлено порушення вимог земельного законодавства. Встановлено, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, в порядку спадкування набула право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3225584201:04:070:0004 площею 0,124 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.01.2025 (номер інформаційної довідки 409817094). 05.08.2015 ОСОБА_1 зареєструвала право власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Рішення про державну реєстрацію прав внесено за номером 23417707 від 05.08.2015 нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу. Разом із цим, окружною прокуратурою виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України при використанні ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 05.08.2015 по даний час) не відчужила її, є підстави для її конфіскації у власність держави. Враховуючи виявлені порушення та зазначені положення законодавства, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», окружною прокуратурою Головному управлінню Держгеокадастру у м. Києві та Київській області надіслано лист від 21.02.2025 №51/2-195 про виявлені порушення із вимогою вжити заходи щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку. Разом із цим, уповноваженим державою органом заходи щодо конфіскації земельної ділянки в дохід держави не вжито, та листом від 27.02.2025 №10-10-0.62-1888/2-25 повідомлено окружну прокуратуру про неможливість звернутись до суду з відповідною позовною заявою. Враховуючи викладене, Головним управлінням скеровано всі наявні документи до окружної прокуратури з метою подання прокурором позову про конфіскацію майна в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в м. Києві та Київській області. Таким чином, вищевказане дає підстави прокурору вжити заходи представництва інтересів держави в суді.
Також позов мотивований тим, що з огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ. Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку ОСОБА_1 незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Зазначений спосіб захисту чітко визначений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України. Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.
Ухвалою від 05.05.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 02.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження. Розгляд справи відкладався неодноразово.
Прокурор, будучи присутнім у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з'явився, повідомлений у встановленому законом порядку, подав заяву, в якій він просить розглядати справу без участі їхнього представника, позовні вимоги просить задовольнити.
Відповідачка в судові засідання не з'явилася, вважається повідомленою належним чином про дату, місце та час судового засідання, що підтверджується конвертами з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Крім цього, відповідачка повідомлялася шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, вона вважається повідомленою належним чином. Крім того, інформація про розгляд справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України є доступною для учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У відповідності до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне розглянути справу по суті в даному судовому засіданні, оскільки неявка учасників справи в даному випадку не перешкоджає розгляду справи, при цьому у справі достатньо наявних матеріалів для її розгляду та ухвалення рішення, не відкладаючи розгляду справи. Заперечень щодо заочного розгляду справи не надійшло.
У зв'язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою сторони позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, що підтверджується листом Державної міграційної служби України департамент у справах іноземців та осіб без громадянства № 8.1-1045/8.1.1-25 від 11.06.2025, в якому вказано, що відповідно даних інформаційної підсистеми «Облік іноземців та біженців" Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС встановлено, що громадянка російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована ГУДМС України в м. Києві посвідкою на постійне проживання від 15.10.2015 серії НОМЕР_1 , під час подачі документів мала паспорт громадянки російської федерації, виданий ФМС НОМЕР_2 від 26.11.2013 № 73 1669632, строком дії до 26.11.2023. Рішень про скасування (відкликання, визнання недійсним) дозволу на імміграцію або посвідки на постійне проживання відносно громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не приймалося».
Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.08.2015 (спадкова справа № 42/2014, зареєстровано в реєстрі за №1165), за ОСОБА_1 , громадянкою російської федерації, визнано право власності на земельну ділянку із загальною площею 0,1240 га, посвідченої державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 528869, виданого на підставі рішення Ничипорівської сільської ради від 25.11.2005 року, №142-21-IV, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування зумлею, договорів оренди землі за №010633500266 від 17.05.2006 року, яка розташована на території колишньої Ничипорівської сільської ради Яготинського району (тепер Яготинська об'єднана територіальна громада Бориспільського району) Київської області.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.08.2015 року громадянка російської федерації ОСОБА_1 зареєструвала в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3225584201:04:070:0004 (номер відомостей про речове право 10681656 від 05.08.2015, індексний номер рішення 23417707 від 05.08.2015).
Через систему Електроного суду надійшли додаткові пояснення від Головного Управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області від 15.05.2025, вбачається, що згідно ДЗК НКС земельна ділянка з кадастровим номером 3225584201:04:070:0004 на даний час обліковується за ОСОБА_1 . Дата державної реєстрації земельної ділянки - 17.05.2006; орган, який зареєстрував земельну ділянку - Державне підприємство Київська регіональна філія «Центр державного земельного кадастру»; інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 07.07.2015, ФОП ОСОБА_3 , на праві приватної власності земельної ділянки за ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 , громадянці російської федерації, на праві власності належать права щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225584201:04:070:0004, площею 0,124 га, від 05.08.2015 року, що підтверджується інформаційною витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 409817094, сформованою 27.01.2025 року.
Із відповіді начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України Є. Власова від 18.08.2025 вбачається, що ОСОБА_1 16.11.2019 року останній раз виїхала за межі України (перетнула державний кордон України); відомостей щодо її повернення на територію України матеріали справи не містять.
Відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рпп/99, з урахуванням правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 року у справі № 804/4585/18, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, №924/1256/17, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18, від 26.05.2020 у справі № 12/2385/18, прокурор наділений повноваженнями звертатися до суду із відповідним позовом.
Як вбачається із матеріалів справи, Бориспільською окружною прокуратурою до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області скеровано запит від 21.02.2025 №51/2-195вих25 для встановлення вжитих та запланованих вказаним органом заходів з метою конфіскації у ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка не була відчужена нею протягом року.
Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області від 27.02.2025 № 10-10-0.62-1888/2, наданого у відповідь на запит Бориспільської окружної прокуратури, вказаний орган до суду не звертався та немає можливості звернутись до суду.
Вбачаючи бездіяльність відповідного державного органу, невжиття ним відповідних заходів реагування щодо звернення до суду з відповідним позовом, орган прокуратури надіслав лист до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, а в подальшому звернувся до суду з позовом у справі, що розглядається.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».
Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
Конституція України (стаття 13) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
За змістом частини четвертої статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Відповідно до вимог підпункту «е» частини першої статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки (пункт "в" частини першої статті 143 ЗК України).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Пунктом 10 частини першої статті 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.
Норма частини п'ятої статті 41 Конституції України передбачає, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Частиною першою статті 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.
Аналіз вище вказаних норм права у їх системному взаємозв'язку дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов'язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов'язку, то орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суд з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки. За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію даної земельної ділянки або відмови у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки в подальшому є підставою для продажу даної земельної ділянки на земельних торгах.
Аналогічні висновки щодо застосування положень статті 145 ЗК України містяться у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 683/22/23 (провадження № 61-14939св23), від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23 (провадження № 61-13216св24), від 07 травня 2025 року у справі №686/196/23 (провадження № 61-15032св24).
Зважаючи, що ОСОБА_1 як громадянка іноземної держави набула на праві власності земельну ділянку, не відчужила її протягом строку, встановленого статтею 81 ЗК України, суд доходить висновку про наявність підстав для конфіскації земельної ділянки за рішенням суду на підставі статті 145 ЗК України.
Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженням прокурора, що його звернення в даному випадку з позовом до суду спрямоване на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме недопущення незаконного володіння іноземцем (громадянином російської федерації) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення на території України без належних на те правових підстав. Недотримання відповідачем вимог законодавства України порушує також публічні інтереси держави, як інституту, який покликаний врегулювати відносини у певній сфері.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене та те, що належна ОСОБА_1 земельна ділянки нею добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку, право щодо власності на таку частку підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду, а отже позов підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача судові витрати на оплату судового збору в розмірі 3028 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 244, 258-259, 263, 265, 268, 280-284, 273, 354 ЦПК України,
Позов виконуючого обов'язки керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, задовольнити.
Конфіскувати у громадянки російської федерації ОСОБА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 3225584201:04:070:0004, площею 0,124 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Яготинської ОТГ, за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.08.2015, номер відомостей про речове право 10681656 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 234117707 від 05.08.2015), на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) 3028 грн судовий збір за наступними реквізитами: одержувач коштів: Київська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909996, банк одержувача: Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повні найменування учасників справи:
Особа, яка звернулася з позовною заявою: виконувач обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури (адреса: м. Бориспіль Бориспільського району Київської області, вул. Героїв Небесної Сотні, 21, код ЄДРПОУ 02909996).
Позивач: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (адреса: м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , країна громадянства - російська федерація, паспорт громадянина російської федерації виданий ФМС РФ 50019, від 26.11.2013 №731669632 до 26.11.2023, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2025.
Суддя М. М. Нарольський