вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/2551/25
716/1462/25
17 листопада 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області
в складі
головуючого судді: Осаулової Н.А.,
за участю секретаря: Слюсар Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (далі - позивач) за допомогою системи «Електронний суд» звернулося до Заставнівського районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 112 412,50 грн., понесені витрати на правову допомогу та сплачений судовий збір.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1301444 у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 11 500,00 грн. на 351 день шляхом переказу на банківську карту № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за процентною ставкою 2,50% в день.
18 грудня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «УМ Факторинг» було укладено Договір факторингу №18/12/24, за яким позивач набув право грошової вимоги, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитними договорами.
У той же час, позичальник свої зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка становить 112 412,50 грн., що включає: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 11 500,00 грн.; заборгованість за відсотками у розмірі - 100 912,50 грн.
У зв'язку із цим, позивач змушений звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але подав до суду додаткові пояснення, у яких просив розглядати справу без присутності представника та задовольнити позов, зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як передбачено ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 14.08.2025 року справу передано на розгляд за підсудністю до Фастівського міськрайонного суду Київської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 року, цивільну справу передано до провадження судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулової Н.А., а ухвалою суду від 09.09.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 15.10.2025 року витребувано докази, які надійшли на адресу суду 12.11.2025 року.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 13.02.2024 року між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1301444 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. За умовами договору, сума кредиту складає 11 500,00 грн., тип кредиту - кредит, строк кредиту (строк дії договору) - 351 день, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 27 днів. Нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою - 2,5% в день (п. 1.2. - п. 1.5. Договору).
Знижена процентна ставка становить 0,375% від суми кредиту та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності товариства, до 11.03.2024 року або протягом 3 календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів (п. 1.5.1 Договору).
Також п. 1.7.1. та п. 1.7.2. договору передбачено, що денна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом складає 2,5 %. Денна процентна ставка за стандартною процентною ставкою в період застосування зниженої процентної ставки складає 2,34 %.
Також позивачем надано графік платежів, інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг, як додатки до вказаного договору, паспорт споживчого кредиту з інформацією про контактні дані кредитодавця, умови кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку, загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту.
Вказані договір, додатки до нього та паспорт підписані позичальником одноразовим ідентифікатором В474.
13.02.2024 року кредитні кошти у сумі 11 500,00 грн. були перераховані на карту № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .
У той же час, матеріали справи не містять доказів на підтвердження повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором на умовах, встановлених ним.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
18.12.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено Договір факторингу № 18/12/24, у відповідності до умов ТОВ «УМ Факторинг» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором №1301444 від 13.02.2024 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Предметом спору у справі є заборгованість у сумі 112 412,50 грн., що включає: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 11 500,00 грн.; заборгованість за відсотками у розмірі - 100 912,50 грн.
У той же час, щодо розміру відсоткової ставки варто зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22 листопада 2023року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Згідно з ч. 5 ст.94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Враховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 13 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, то суд дійшов висновку про нарахування процентної ставки у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Проте, перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір був укладений 13.02.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», відповідно, денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1 %.
Беручи до уваги суму фактично отриманого кредиту 11 500,00 грн. та те, що денна відсоткова ставка не може перевищувати 1% день, розмір відсотків складає 115,00 грн. в день та за 351 календарний день - 40 365,00 грн. Тобто, позивач має право на стягнення лише суми фактично наданого кредиту та відсотків за його користування у зазначеному розмірі.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем як новим кредитом становить 51 865,00 грн., що включає: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 11 500,00 грн.; заборгованість за відсотками у розмірі - 40 365,00 грн.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач порушила умови договору, що призвело до виникнення заборгованості.
Розподіляючи судові витрати суд керується наступними нормами.
Згідно приписів ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення судовий збір у сумі 1 397,12 грн., враховуючи задоволення позову на 46,14%.
П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З метою отримання професійної правничої допомоги ТОВ «УМ Факторинг» в особі директора Макєєва В.М. уклало з Адвокатським бюро «Остащенко» Договір №41 про надання правової допомоги від 29.01.2025 р., за яким адвокатське бюро прийняло на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно Додаткової угоди №1 до Договору №141 від 29.01.2025 року про надання правової допомоги від 29.01.2025 року, сторони домовились, що гонорар Адвокатського бюро за надання правової допомоги складає: 1 (одна) година надання правової допомоги (опрацювання, аналіз, складання, написання документів та ін.) 1 500,00 гривень; участь в одному судовому засіданні (в тому числі, якщо засідання не відбулось, в тому числі якщо не відбулось ВК3) 1 000,00 гривень; отримання процесуального документа в суді 1 000,00 гривень; ознайомлення з матеріалами справи 1 500,00 гривень за годину.
Як вбачається з акту виконаних робіт, в процесі надання правової допомоги Клієнту по боржнику ОСОБА_2 , Адвокатським бюро надана наступна правова допомога, гонорар за яку склав 6 000,00 грн. Зміст правової допомоги: написання позовної заяви для подачі до суду, на що витрачено 4 год. та становить 6 000,00 грн. Гонорар підлягає сплаті Клієнтом на користь Адвокатського бюро, після підписання даного акту.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) .
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Беручи до уваги вимоги ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення даного позову на 46,14%, враховуючи надання доказів понесення витрат, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 768,40 грн.
На думку суду, такий розмір витрат є обґрунтованим, враховуючи поведінку сторони позивача під час розгляду справи та значення даної справи для позивача.
Керуючись ст.ст. 12,76,77,78,79,80,81, 133, 137, 141, 211, 223, 263,265,280,285,289 ЦПК України, ст.ст. 11, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 1050, 1052, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію» суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» заборгованість за Договором №1301444 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 13.02.2024 року у розмірі 51 865,00 грн., що включає: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 11 500,00 грн.; заборгованість за відсотками у розмірі - 40 365,00 грн.
У задоволенні іншої частини вимог позову, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» судовий збір в розмірі 1 397,12 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 768,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду відповідно до статей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, визначених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити сторін:
Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», код ЄДРПОУ 40274286, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ризька, 73-Г, офіс 7/1.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.А. Осаулова
Рішення суду виготовлено 17.11.2025 року