12.11.2025 Провадження по справі № 2/940/322/25
Справа № 940/578/25
Іменем України
12 листопада 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Мандзюка С.В.
за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.
відповідача (за первісним позовом), позивача
(за зустрічним позовом) ОСОБА_1
представника відповідача за зустрічним позовом Літвінова Є.В. (в режимі
відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про скасування боргу,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі по тексту - ТОВ «Газорозподільні мережі України») звернулося до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за послугу з розподілу природного газу за період з 01.09.2023 по 31.03.2025 в розмірі 6426,68 грн, 3% річних в розмірі 230,30 грн, інфляційні втрати 885,30 грн, всього - 7542,29 грн та понесені судові витрати.
Позовна заява обґрунтована тим, що між позивачем та ОСОБА_1 укладений публічний договір № 0800260803 розподілу природного газу (акцептування договору - споживання природного газу, що підтверджується інформацією про обсяги природного газу), відповідно до п. 2.1 якого оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити своєчасно позивачу вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Однак, в порушення умов зазначеного договору, відповідачем не проведена оплата за послугу з розподілу природного газу, внаслідок чого за період з 01.09.2023 року до 31.03.2025 виникла заборгованість у розмірі 6426,68 гривень. Розрахунок боргу виконано відповідно до постанови НКРЕКП № 1944 від 30.12.2022 «Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ «Газорозподільні мережі України», тариф на послуги розподілу природного газу: з 01 січня 2023 року складає 1,49 грн за 1 м3 на місяць без ПДВ, крім того ПДВ 0,29 грн, що разом становить 1,78 грн з ПДВ.
Крім того зазначено, що за несвоєчасну оплату за послугу розподілу природного газу відповідачу нараховано 3 % річних за період з 21.02.2024 до 31.03.2025 у розмірі 230,30 грн та інфляційні втрати в розмірі 885,30 грн.
З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 07.04.2025 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не надав.
Положеннями ч. 8 ст. 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Разом з тим, 30.04.2025 відповідач ОСОБА_1 надав до суду зустрічну позовну заяву до ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», в якій просить: 1) визнати безпідставним і скасувати борг у сумі 10570,28 гривень, нарахований за постачання природного газу за період з 01.09.2023 по 31.03.2025; 2) заборонити ТОВ «Газорозподільні мережі України», починаючи з 01.09.2023 на весь період дій Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам здійснювати за даними оператора ГРМ ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» нарахування йому будь-яких заборгованостей та нарахування будь-яких оплат за постачання природного газу; 3) заборонити ТОВ «Газорозподільні мережі України» використовувати дані оператора ГРМ ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» для здійснення йому нарахувань за постачання природного газу на весь період дій Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам; 4) заборонити оператору ГРМ ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» передавати дані обліку природного газу до ТОВ «Газорозподільні мережі України» для здійснення йому нарахувань за постачання природного газу на весь період дій Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам.
В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що зустрічний позов стосується порушення його прав споживача у сфері постачання природного газу щодо нарахування боргу у сумі 10570,28 грн за постачання природного газу, який де-факто він ніколи у вигляді товарної продукції не отримував.
Як стверджує ОСОБА_1 , з моменту прийняття 09 квітня 2015 року Верховною Радою України Закону № 329-VIII відбулось повне і абсолютне відокремлення сфер розподілу і транспортування природного газу від сфери постачання природного газу. Тому, зважаючи на таке відокремлення у постачальника мають бути в наявності хоч якісь об'єкти газової інфраструктури для можливості забезпечити доставку проданої ним товарної продукції природного газу. На території Вінницької області усі без виключення об'єкти газової інфраструктури призначені виключно і абсолютно для розподілу та транспортування природного газу, при цьому виходячи із змісту встановленої прямої заборони нецільового використання майна такими об'єктами газової інфраструктури прямо заборонено здійснювати постачання природного газу.
Таким чином, на думку ОСОБА_1 , за відсутності у ТОВ «Газорозподільні мережі України» об'єктів газової інфраструктури, постачальник де-факто ніколи фізично не переміщав і фізично не доставляв йому начебто продану ним товарну продукцію, отже підстав для нарахування мені будь-яких заборгованостей за товарну продукцію яку фізично від постачальника він ніколи не отримував є фактом шахрайства. Більш того, постачальник вводив в оману не тільки його як споживача, а навіть державу отримуючи уповноважених органів кошти у вигляді сплати за мене пільг та субсидій за послугу з продажу/перепродажу товарної продукцію, яку через постійне перебування її в газоподібному стані ніколи йому фізично не доставляв через відсутність необхідного специфічного обладнання. Тобто постачальник не тільки не мав підстав нараховувати йому будь-які заборгованості, а зобов'язаний відповідно ст.230 ЦКУ (правочин під впливом обману) взагалі повернути як йому, так і державі усі сплачені з 2015 року кошти за фіктивно-паперову послугу з постачання природного газу у подвійному розмірі з відшкодуванням моральної шкоди.
Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначив, що нарахування постачальником «Газорозподільні мережі України» будь-яких оплат за постачання природного газу України здійснюється саме на підставі даних ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», які зазначений оператор у встановленому порядку передає постачальнику. Більш того, звертає увагу, що оператор ГРМ ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» свідомо обізнаний про відсутність у постачальника об'єктів газової інфраструктури. Отже в будь-якому випадку законним запобіжником припинення нарахування постачальникомТОВ «Газорозподільні мережі України» будь-яких оплат та заборгованостей мені за фіктивне постачання природного газу, є виключно встановлення для ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» прямих заборон зазначених у позовних вимогах.
Також, ОСОБА_1 вважає, що не є боржником ТОВ «Газорозподільні мережі України», а з огляду на зміст Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою (затверджено Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 40/34), через порушення міжнародно визнаних норм права щодо недопустимості втручання у моє право мирно володіти майном - є жертвою злочину за ознаками статей 355, 358, 366, 190 КК України (а. с. 48-65 т. № 1).
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 14.05.2025 зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» прийнято до спільного розгляду із первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом, та вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Представник відповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» за зустрічним позовом ОСОБА_2 надіслала до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», вказуючи, що споживачем після початку здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» на території Київської області здійснюється фактичне споживання природного газу , що підтверджуються показниками лічильника газу ВІЗАР G-4 зав. №0080821 в сторону збільшення, так станом на 01.09.2023 спожитий обсяг становить 34093 м3 , а станом на 10.02.2025 становив 37742,79 м3, а також довідкою про споживання природного газу (міститься в додатках до первісного позову), отже договір розподілу природного газу є укладеним. Більш того, споживач не звертався до ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» із заявами про припинення розподілу природного газу, а фактично користувався послугами із розподілу природного газу, про що свідчить його споживання, визнаючи таким чином наявність правовідносин, а відтак взаємних прав та обов'язків, що з них випливають.
Крім того зазначено, що правові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Газорозподільні мережі України» також підпадають під дію ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
За таких обставин, представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, не доведеними та не підлягають задоволенню (а. с. 86-90 т. № 1).
Представник відповідача ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за зустрічним позовом ОСОБА_3 надіслала до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Газорозподільні мережі України в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відмовити, вказуючи, що відповідно до розпорядження КМУ від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було обрано постачальником «останньої надії» строком на три роки. Згідно з пунктом 26 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений КМУ постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Пунктом 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, який є публічним, а його умови однаковими для всіх споживачів. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Крім того зазначено, що відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG). Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується EIC-код.
Згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один EIC-код.
Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв'язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними EIC-кодами.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
Положеннями абзацу 11 пункту 2 глави 5 вказаного розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.
Як зазначено представником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», з травня 2022 року споживач ОСОБА_1 за адресою: вул. О. Іванюка, буд. 9, м. Денихівка, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09832 (ЕІС-код 56XM18H668419808, особовий рахунок № НОМЕР_1 ) знаходиться в реєстрі постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Визначення об'ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться оператором ГРМ (АТ «Київоблгаз», з 01.09.2023 - Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4.4. розділу IV Типового договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Визначення об'ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться Оператором ГРМ (АТ «Київоблгаз», з 01.09.2023 - Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015, а не ТОВ «ГК «Нафтогаз України».
Крім того, згідно з даними про фактичний місячний відбір/споживання природного газу, що надається оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» за ЕІС кодом 56XM18H668419808, за період постачання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» природного газу з травня 2022 року по липень 2025 року (включно) споживачем за особовим рахунком № НОМЕР_1 було спожито 6559,04 куб. м природного газу на загальну суму 52189,56 грн, з яких несплаченими залишились 52189,56 грн.
Водночас зазначено, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів відсутності заборгованості за спожитий природний газ за особовим рахунком № НОМЕР_1 (ЕІС-код 56XM18H668419808), за яким обліковується заборгованість у сумі 52189,56 грн за спожитий природний газ (а. с. 161 -168 т. № 1).
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 01.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання представник позивача ТОВ «Газорозподільні мережі України» Кривенко О.С. не з'явилась, надала до суду заяву, в якій просить здійснювати розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги за первісним позовом підтримує у повному обсязі, водночас за зустрічним позовом - просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнав та просив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Газорозподільні мережі України» відмовити у повному обсязі. Водночас за зустрічним позовом - підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за зустрічним позовом ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог за зустрічним позовом з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву, та просив суд відмовити у задоволенні зустрічного позову, вказуючи на те, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не є належним відповідачем у цій справі, оскільки з 01.09.2023 оператором ГРМ є Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України», яка здійснює діяльність з розподілу природного газу, зокрема обліком спожитого газу, а не ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно з розрахунком суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України», споживач ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_2 , ЕІС код 56ХМ18Н668419808) має заборгованість за послуги розподілу природного газу за період з 01.09.2023 по 31.03.2025 в сумі 6426,68 грн (а. с. 5 т. № 1).
18.02.2025 Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» ОСОБА_1 надіслана вимога в порядку досудового врегулювання спору щодо сплати заборгованості за послуги розподілу природного газу у сумі 6087,55 грн, яку відповідач отримав. (а. с. 10, 11, 12, 13).
Згідно з довідкою Тетіївської дільниці Таращанського УЕГГ Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», споживачем ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) після початку провадження господарської діяльності на території Київської області Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» (01.09.2023 року) здійснюється фактичне, документально підтверджене, споживання природного газу, що підтверджується різницею показників вузла обліку ВІЗАР типорозміру G 4 зав. № 0080821 у бік збільшення. Так, станом на 01.09.2023 показники склали 34093 м3, а станом на 10.02.2025 - 37742,79 м3 (а. с. 14, 15 т. № 1).
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно з п. 4 гл. 1 розд. І Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цьогоКодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.
Пунктом 1.3. Типового договору розподілу природного газу встановлено, що фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до п. 7 гл. 3 розд. VI Кодексу газорозподільних систем фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Згідно з п. 4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Відповідно до п. 5 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до п.1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послуги розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу здійснюється виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачується споживачем рівномірними частинами протягом календарного року.
Згідно з п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 глави 6 розділу VI Кодексу для побутових споживачів на об'єктах у яких відсутнє споживання природного газу протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність визначається оператором ГРМ на рівні: 39 м3 для об'єкта побутового споживача на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 м3 - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 м3 - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення або об'єкта споживача, що не є побутовим.
Згідно з ст.162 ЖК України, плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Плата за комунальні послуги має вноситися своєчасно.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/ тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частинами 1 та 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, у цій справі Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 01.09.2023 єоператором ГРМ, яка надає послуги з розподілу природного газу, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 .
Послуга з розподілу газу надається оператором ГРМ на підставі договору, що укладений з кожним споживачем, і умови якого відповідають умовам Типового договору. Кодекс ГРМ передбачає, що договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання або сплата рахунку оператора ГРМ, або документально підтверджене споживання природного газу.
Отже, якщо споживач здійснює відбір газу з мереж ГРМ та/або сплатив хоча б один рахунок за послугу з розподілу газу оператору ГРМ, то договір розподілу природного газу з оператором ГРМ є укладеним.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 споживав природний газ, розподілений до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Тетіївської дільниці Таращанського УЕГГ Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України». Водночас обсяги спожитого ОСОБА_1 природного газу зазначені у розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» (а. с. 5 т. № 1) та довідці про фінансовий стан, наданої ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (а. с. 172 т. № 1).
Отже, оскільки є документально підтверджене споживання природного газу, в такий спосіб, на підставі п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, ОСОБА_1 приєднався до умов типового договору розподілу природного газу.
Водночас, факт споживання природного газу в період з 01.09.2023 до 31.03.2025 ОСОБА_1 не спростував, не надав суду доказів звернення до ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» із заявою про припинення розподілу природного газу, не довів суду, що він не отримував послуг, які надавалися позивачем, не спростував підведення будинку до газорозподільної системи.
Отже, ОСОБА_1 фактично користувався послугами із розподілу природного газу, про що свідчить його споживання, визнаючи таким чином наявність правовідносин, а відтак взаємних прав та обов'язків, що з них випливають.
З огляду на зазначене встановлено, що між позивачем та відповідачем за первісним позовом виникли договірні відносини щодо надання Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» послуги з розподілу природного газу до житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 , якому належить вказаний житловий будинок, прийняв ці послуги, користуючись природним газом (тобто прийняв оферту).
За договором розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» надавало споживачу ОСОБА_1 послугу з розподілу природного газу в період з 01.09.2023 по 31.03.2025, вартість якої становила 6426,68 грн, проте споживач не сплатив вартість цієї послуги. Водночас, ОСОБА_1 не надав суду доказів оплати за послугу з розподілу природного газу чи доказів, які спростовують наявність цієї заборгованості.
За таких обставин, суд вважає, що споживач ОСОБА_1 не виконав обов'язку своєчасної оплати вартості послуги з розподілу природного газу за період з 01.09.2023 по 31.03.2025 в сумі 6426,68 гривень, тому суд стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» зазначену заборгованість.
Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих послуг з розподілу природного газу, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача ТОВ «Газорозподільні мережі України» про сплату зазначеного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ч. 2 статті 625 ЦК України.
Поряд з цим, суд бере до уваги, що відповідачем ОСОБА_1 зазначені ТОВ «Газорозподільні мережі України розрахунки 3% річних та інфляційних втрат не спростовано, контррозрахунок не наданий, тому відсутні підстави ставити під сумнів розрахунки, надані позивачем за первісним позовом.
Отже, з огляду на вищенаведені норми права, оцінивши надані докази, встановивши, що позивачемвиконано свої зобов'язання за договором, а відповідач ОСОБА_1 не виконує покладений на нього обов'язок сплачувати за послугу з розподілу природного газу, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої підтверджено позивачем та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову.
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Так, у цій справі встановлено, що між ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ОСОБА_1 наявні фактичні договірні відносини з розподілу природного газу, в межах яких Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 01.09.2023 щомісячно нараховує споживачу ОСОБА_1 вартість послуг з розподілу природного газу.
Тобто, між ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ОСОБА_1 існують правовідносини на підставі публічного договору з розподілу природного газу.
Враховуючи, що у цій справі ТОВ «Газорозподільні мережі України» підтверджено факт наявності договірних відносин з ОСОБА_1 , споживання ним природного газу та отримання послуг з розподілу природного газу, а також порядок та розмір нарахованої заборгованості, зі свого боку ОСОБА_1 не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували вказані у первісному позові обставини та підтверджували обставини, зазначені у зустрічному позові, та суд дійшов висновку про задоволення первісного позову про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послугу з розподілу природного газу, що відповідно є підставою відмови у задоволенні позовних вимог зустрічного позову в частині визнання безпідставним та скасування боргу в сумі 10570,28 гривень та заборони ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснювати нарахування ОСОБА_1 будь-яких заборгованостей, оплат за постачання природного газу.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).
Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується EIC-код.
Згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один EIC-код.
Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв'язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними EIC-кодами.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
Положеннями абзацу 11 пункту 2 глави 5 вказаного розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.
Відповідно до пункту 1 Розділу IV Кодексу ГТС інформаційна платформа містить такі дані, зокрема: інформацію про фактичне добове споживання та про фактичне споживання кожного газового місяця (М).
Із матеріалів справи встановлено, що споживач ОСОБА_1 за адресою: вул. О. Іванюка, буд. 9, м. Денихівка, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09832 (ЕІС-код 56XM18H668419808, особовий рахунок № НОМЕР_1 ) знаходиться в реєстрі постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України».
ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювало постачання природного газу на об'єкт позивача на підставі договору постачання природного газу побутовим споживачам, що є типовим, публічним та не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4.4. розділу IV Типового договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Як встановлено судом, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем визначення об'ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться оператором ГРМ, а саме з 01.09.2023 - Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України», відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Крім того, відповідно до пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ.
Відповідно до пункту 4 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ: побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу; у разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу ГРМ. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об'єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.
Отже, постачальник проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, що визначені оператором ГРМ на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу. Крім того, автоматизований облік обсягів спожитого побутовим споживачем природного газу забезпечується не тільки споживачем та оператором ГРМ, а і оператором ГТС.
Судом встановлено, що згідно з даними про фактичний місячний відбір/споживання природного газу, що надається оператором газорозподільної системи через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» за ЕІС кодом 56XM18H668419808, за період постачання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» природного газу з травня 2022 року по липень 2025 року (включно) споживачем за особовим рахунком № НОМЕР_1 було спожито 6 559,04 куб. м природного газу на загальну суму 52189,56 грн.
Отже, постачальник здійснював нарахування вартості природного газу, спожитого ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі даних оператора ГРМ, наданих останнім до 08 числа місяця наступного за звітним до інформаційної платформи оператора ГТС.
Зазначені обставини у ході судового розгляду справи ОСОБА_1 не були спростовані.
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 щодо заборони ТОВ «Газорозподільні мережі України» використовувати дані оператора ГРМ ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» для здійснення йому нарахувань за постачання природного газу на весь період дій Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам та заборони оператору ГРМ ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» передавати дані обліку природного газу до ТОВ «Газорозподільні мережі України» для здійснення йому нарахувань за постачання природного газу, оскільки ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не є оператором ГРМ, та ОСОБА_1 не доведено наявності порушень діючого законодавства, його прав та законних інтересів відповідачами. Більш того, обставини зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 у більшості є цитуванням положень законодавства без зазначення, які саме його права порушені та у чому це полягає.
Водночас, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено судом, позивачем за первісним позовом понесені судові витрати у виді судового збору за подання позовної заяви в сумі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 16835 від 21.03.2025 (а. с. 4 т. № 1).
Отже, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 3028,00 грн підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Водночас, враховуючи, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору за подання до суду зустрічної позовної заяви у цій справі, та у задоволенні зустрічного позову відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати у виді судового збору за подання до суду зустрічної позовної заяви необхідно віднести на рахунок держави.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Відтак, у контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 625, 641, 642 ЦК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», юридична адреса: вул. Шевченка, буд. 178, м. Боярка, Фастівський район, Київська область, 08150, код ЄДРПОУ 45385755, заборгованість за послугу з розподілу природного газу за період з 01.09.2023 до 31.03.2025 у розмірі 6426 (шість тисяч чотириста двадцять шість) гривень 68 копійок,3% річних у розмірі 230 (двісті тридцять) гривень 30 копійок, інфляційні втрати у розмірі 885 (вісімсот вісімдесят п'ять) гривень 30 копійок, а всього - 7542 (сім тисяч п'ятсот сорок дві) гривні 28 копійок, перерахувавши на рахунок НОМЕР_4 , Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України», ЄДРПОУ 45385755 в АТ «Ощадбанк».
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», адреса: вул. Шевченка, буд. 178, м. Боярка, Київська область, 08150, ЄДРПОУ 45385755, понесені судові витрати у виді судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок, перерахувавши на рахунок НОМЕР_4 , Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» ЄДРПОУ 45385755 в АТ «Ощадбанк».
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про скасування боргу -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення суду: 21 листопада 2025 року.
Суддя С.В.МАНДЗЮК