18.11.2025 Провадження по справі № 2/940/836/25
Справа № 940/2141/25
Іменем України
18 листопада 2025 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Мандзюка С.В.
за участю секретаря судових засідань Мудрик Н.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) платника аліментів з дня пред'явлення позову до суду і до припинення навчання.
Позовна заява мотивована тим, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою відповідача ОСОБА_2 , який до досягнення повноліття сплачував аліменти на утримання дочки. З 19.08.2025 ОСОБА_1 є студенткою першого курсу групи 11-МН спеціальності 073 менеджмент, денної контрактної форми навчання, факультету менеджменту та права Вінницького національного аграрного університету, період навчання з 19.08.2025 по 30.06.2029.
Позивачка зазначила, що оскільки нею здійснюються щомісячно витрати на придбання навчально-методичних посібників, підручників, продуктів харчування, одягу, проїзду, оплату гуртожитку, а вартість навчання становить 43300,00 грн за рік, у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги відповідача.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 03.11.2025 відкрито провадження в справі, яку призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
17.11.2025 відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить встановити розмір аліментів у фіксованій сумі, але не більше 2000,00 гривень на місяць, вказуючи, що має непрацездатних батьків, які потребують постійного фізичного догляду та матеріальної допомоги, а також сім'ю, яку необхідно забезпечувати. Водночас зазначив, що не має офіційної роботи та стабільного доходу, що істотно впливає на його фінансовий стан.
18.11.2025 позивачка надала до суду заяву, в якій просить позовні вимоги про стягнення аліментів на період навчання задовольнити у повному обсязі, вказуючи, що не погоджується із запропонованим відповідачем розміром аліментів, оскільки відповідач не надав жодних доказів на підтвердження зазначених у відзиві обставин.
Відповідно до ч. 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,позивачка ОСОБА_1 є дочкою відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою № 1237, виданою 22.10.2025 Вінницьким національним аграрним університетом, ОСОБА_1 є студенткою першого курсу групи 11-МН спеціальності 073 менеджмент, денної контрактної форми навчання, факультету менеджменту та права Вінницького національного аграрного університету. Період навчання з 19.08.2025 по 30.06.2029.
Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд вважає доведеним, що у зв'язку з навчанням позивачка ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України (далі - СК України), яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200 СК України).
Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ч. 1 статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Так, позивачка просить суд стягувати на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача.
Натомість відповідач заперечує проти розміру аліментів, визначеного позивачкою у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), проте не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої дочки у твердій грошовій сумі у розмірі не більше 2000,00 гривень.
Втім суд критично оцінює заперечення відповідача щодо вказаного розміру аліментів, оскільки на обґрунтування зазначеного розміру аліментів відповідач не надав належних, достатніх та допустимих доказів.
Так, зокрема, відсутні належні та допустимі докази, що батьки відповідача потребують матеріальної допомоги, відсутні відомості про їхні доходи, розмір пенсії, які вони отримують.
Водночас обов'язок відповідача сплачувати аліменти у тому чи іншому розмірі, на переконання суду, не може бути поставлений в залежність від наявності у відповідача іншої сім'ї.
Крім того, відповідач не надав суду будь-яких доказів наявності аліментних зобов'язань перед іншими особами та соціальних зобов'язань, які могли бути враховані при визначенні розміру аліментів.
Також суд зазначає, що відсутність відомостей про доходи, працевлаштування відповідача, який за віком є працездатним, не звільняє його від обов'язку по утриманню своєї повнолітньої дитини.
Поряд з цим, розмір утримання має залежати не лише від доходів, які отримує його платник та який він об'єктивно міг би і може сплачувати, а й від вимог розумності та необхідного достатку.
До того ж суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України право обирати спосіб стягнення аліментів належить стягувачу. Оскільки позивачка просить стягувати аліменти у частці заробітку (доходу) відповідача, на переконання суду, підстави для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі відсутні.
Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд вважає за необхідне стягувати з відповідача на користь позивачки щомісячно аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходу (заробітку) платника аліментів на період навчання, а саме до 30.06.2029. На переконання суду такий розмір аліментів відповідає вимогам закону, є співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, може забезпечувати частину потреб позивачки, яка навчається, при цьому не призведе до погіршення матеріального становища відповідача.
Відтак, враховуючи наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінюючи надані докази, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відтак, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 1211 грн 20 коп.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Відтак, у контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
Керуючись статтями 182, 199, 200 СК України, статтями 10, 12, 13, 81, 89, 141, 264, 279, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, на період навчання, починаючи з 27.10.2025 до 30.06.2029.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя С.В.МАНДЗЮК