17.11.2025 Провадження по справі № 2/940/811/25
Справа № 940/2074/25
Іменем України
17 листопада 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Мандзюка С.В.
за участю секретаря судових засідань Мудрик Н.А.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить визнати за нею у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на який позивачка претендує як спадкоємиця за заповітом, посвідчений 07.11.2005 секретарем виконкому Тайницької сільської Ради Поліщук А.Т., зареєстровано в реєстрі за № 24.
Однак державний нотаріус відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний житловий будинок після померлої ОСОБА_3 із-за відсутності документа, що встановлює право власності на будинок.
Оскільки ОСОБА_3 за життя не набула права власності на зазначене нерухоме майно, позивачка не має можливості реалізувати своє право на спадщину.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 24.10.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.
У підготовче засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася. Представник позивачки адвокат Безугла І.С. надала до суду клопотання, в якому просить розгляд справи здійснювати за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 у підготовче засідання не з'явилася, 04.11.2025 надала до суду заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати за її відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Враховуючи подані учасниками справи заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 7).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яку позивачка прийняла, що підтверджується копією спадкової справи № 217/2006 щодо майна померлої ОСОБА_3 (а. с. 32-51).
Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею померлої ОСОБА_3 за заповітом, посвідчений 07.11.2005 секретарем виконкому Тайницької сільської Ради Поліщук А.Т., зареєстровано в реєстрі за № 24 (а. с. 17).
Постановою, винесеною 09.10.2025 за № 618/02-14, державний нотаріус Тетіївської державної нотаріальної контори Давидова С.М. відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Документ, що встановлює право власності на житловий будинок під номером АДРЕСА_1 відсутній (а. с. 4).
Водночас із виписки, виданої 23.07.2025 № 75 Денихівським старостинським округом виконавчого комітету Тетіївської міської ради, згідно запису в погосподарській книзі № 1 «Тайницької сільської ради с. Тайниця Тетіївського району Київської області» за 2016-2023 роки житловий будинок з погосподарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав померлій ОСОБА_3 (а. с. 16).
На зазначений житловий будинок 06.08.2025 виготовлений технічний паспорт, замовником якого була ОСОБА_1 (а. с. 6-8).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 1 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Оскільки позивачка позбавлена можливості здійснити своє право на спадкування у зв'язку з відсутністю у неї правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності спадкодавця на житловий будинок, таке право підлягає захисту в судовому порядку.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55,124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, враховуючи наведені вище норми права, оцінюючи надані докази, встановивши фактичні обставини справи, а саме, що житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , рахувався за ОСОБА_3 , її спадкоємицею за заповітом на житловий будинок є ОСОБА_1 , яка спадщину прийняла, втім в позасудовому порядку позбавлена можливості оформити право власності на це майно у зв'язку з відмовою державного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, а будь - яких інших спадкоємців, які б претендували на вказаний житловий будинок судом не встановлено, тому це право позивачки підлягає захисту судом шляхом його визнання.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 16, 328, 1216, 1218, 1296 ЦК України, статтями 3, 10, 12, 81, 200, 206, 247,264-268, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя С.В.МАНДЗЮК