17.11.2025 Провадження по справі № 3/940/684/25
Справа № 940/1940/25
Іменем України
17 листопада 2025 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Самсоненко Р.В., розглянувши матеріали, які надійшли з батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 331201 від 25.09.2025 року вбачається, що 25.09.2025 року о 16 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , вчинив відносно свого батька ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме виражався в його адресу нецензурною лайкою, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні не визна, зазначив, що жодного насильства до свого батька він не вчиняв, між ними відбулась сімейна сварка.
Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні просив не притягувати його сина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зазначив, що між ними відбулась сварка, але жодного насильства відносно нього він не вчиняв та шкоди йому не завдано.
Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та потерпілого, суд вважає наступне.
Частина 1 ст. 173-2 КУпАП в редакції згідно ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IXвід 22.05.2024 року передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
При цьому, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується вчинення домашнього насильства психологічного характеру, яке проявилося у висловлюванні нецензурною лайкою в його адресу батька, що могло завдати шкоди його психічному здоров'ю.
Водночас, сварка, із застосуванням нецензурної лайки, яка сталася між ОСОБА_1 та його батьком ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завданої шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП в редакції ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024 року, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного адміністративного правопорушення, а сама лише можливість завдання такої шкоди не створює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення допущено порушення вимог ст. 256 КУпАП, оскільки не зазначено, в чому полягає об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, зокрема, щодо психологічного насильства відносно батька, а саме завданої шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia»,рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Тож під поняттям «домашнє насильство» розуміється певний спосіб поведінки, якою одна особа намагається утвердити або підтримати контроль над іншою особою, що відноситься до певної вразливої групи і знаходиться у вразливій ситуації. При цьому «домашнє насильство» - це не будь-яке насильство, що трапляється між членами сім'ї.
Суддя зауважує, що сам лише факт наявності між учасниками справи сварки, конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, те що належні та допустимі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не надано, суд не вбачає в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає закриттю.
Керуючись ч. 1 ст. 173-2, ст.ст. 245, 247, 283, 284 КУпАП, суддя,-
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів до Київського апеляційного суду.
Суддя Р.В. Самсоненко