Єдиний унікальний номер: 379/1602/25
Провадження № 2/379/633/25
(ЗАОЧНЕ)
18 листопада 2025 року м.Тараща
Таращанський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді: Шабрацького Г.О.,
за участю:
секретаря судового засідання: Гопкало О.Ю.
представника позивача ( в режимі відеоконференції) : адвоката Поліщука В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Рабус» про виплату заробітної плати,
15.09.2025 ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката- Поліщука В.А. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю « Рабус» про виплату заробітної плати.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 28.07.2022 року прийнятий на роботу в ТОВ "Рабус" слюсарем з ремонту автомобілів 3 розряду (наказ №134 від 28.07.2022 року). 30.12.2022 року назву посади змінено на слюсар з ремонту транспортних засобів (наказ №185 від 30.12.2022 року). У грудні 2023 року та у січні 2024 року ОСОБА_1 перебував у відпустці за власних рахунок, а також з 01.07.2024 року по даний час ОСОБА_1 перебуває у відпустці за власних рахунок.
ТОВ «Рабус» не виплатили заробітну плату ОСОБА_1 за період з 28.07.2022 року по червень 2024 року включно, а також компенсацію за невикористану відпустку за вказаний період.
03.09.2025 року в інтересах ОСОБА_1 було подано подано адвокатський запит до ТОВ "Рабус", в якому просили надати: Копію наказу №134 від 28.07.2022 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 слюсарем з ремонту автомобілів; Копію наказу №185 від 30.12.2022 року про зміну назви посади; Копії табелів обліку використання робочого часу ОСОБА_1 за весь період його роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «Рабус»; Копії розрахунково-платіжних відомостей працівника ОСОБА_1 , за весь період його роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «Рабус»; Копії всіх документів з підписом працівника ОСОБА_1 про одержання ним заробітної плати за весь період його роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «Рабус»; Довідку про заборгованість із заробітної плати та інших видів виплат із зазначенням розміру, виду, сум, що належать ОСОБА_1 та невиплачені йому товариством з обмеженою відповідальністю «Рабус».
Станом на дату подання позову, відповідь на адвокатський запит не надійшла. Оскільки відповідач не надав довідку про розмір заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, позивач здійснив розрахунок самостійно.
За 2022 рік заборгованість становить 34 431, 50 гривень (за липень 2022 року - 654,92 гривень, за серпень 2022 року - 6783,10 гривень, за вересень 2022 року - 6783,10 гривень, за жовтень 2022 року - 6783,10 гривень, за листопад 2022 року - 6 862, 36 гривень, за грудень 2022 року - 6 864,92 гривень);
За 2023 рік заборгованість становить 70 247, 33 гривень (за січень 2023 року -
6783.10 гривень, за лютий 2023 року - 6783,10 гривень, за березень 2023 року -6783.10 гривень, за квітень 2023 року - 6783,10 гривень, за травень 2023 року - гривень, за червень 2023 року - 6783,10 гривень, за липень 2023 року -6783.10 гривень за серпень 2023 року - 7011,53 гривень, за вересень 2023 року -6783.10 гривень, за жовтень 2023 року 6700, 00 гривень, за листопад 2271,12 гривень);
За 2024 рік заборгованість становить 35 901,60 гривень (за лютий 2024 року - 4487,70 гривень, за березень 2024 року - 7180,32 гривень, за квітень 2024 року - 8077.86 гривень, за травень 2024 року - 8077,86 гривень, за червень 2024 року - 8077,86 гривень).
Заборгованість за невикористану відпустку за 2022, 2023 та 2024 року становить становить 19 305, 02 гривень (5738,58 гривень за 2022 рік + 6 386, 12 гривень за 2023 рік + 7 180, 12 гривень за 2024 рік)
Компенсація за невикористану відпустку за 2022 рік становить 5 738,58 гривень (середня заробітна плата за 2022 рік), із розрахунку : 34 431,50 гривень (розмір всієї заробітної плати за 2022 році) : 6 (кількість відпрацьованих місяців у 2022 році);
Компенсація за невикористану відпустку за 2023 рік становить 6 386,12 гривень (середня заробітна плата за 2023 рік), із розрахунку : 70 247, 33 гривень (розмір всієї заробітної плати за 2023 році) : 11 (кількість відпрацьованих місяців у 2023 році);
Компенсація за невикористану відпустку за 2024 рік становить 7180, 32 гривень (середня заробітна плата за 2024 рік), із розрахунку : 35 901, 60 гривень (розмір всієї заробітної плати за 2024 році) : 5 (кількість відпрацьованих місяців у 2024 році);
Таким чином, представник позивач просить суд стягнути з ТОВ «Рабус» на користь ОСОБА_1 190233,01 гривень, із них: 140580,43 гривень заборгованості із заробітної плати; 19305,02 гривень компенсації за невикористану відпустку; 30347,56 гривень компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати та понесені судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 головуючим суддею у даній судовій справі визначено суддю Шабрацького Г.О.
18.09.2025 ухвалою судді Таращанського районного суду було залишено без руху позовну заяву та надано термін для усунення недоліків вказаної позовної заяви.
23.09.2025 ухвалою Таращанського районного суду Київської області провадження у справі відкрито після усунення недоліків позовної заяви та призначено справу до розгляду у спрощеному провадженні.
18.11.2025 представник позивача - адвокат Поліщук В.А. в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його, та надав пояснення, що за змістом аналогічні тим, які викладені у позовній заяві. Проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ТОВ « Рабус» будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, з якої вбачається, що судову повістку про виклик до суду було доставлено до електронного кабінету ТОВ « Рабус» 24.10.2025 2:06:03, в судове засідання свого представника не направили, причини неявки суду не повідомили. Відзив на позов не подав, будь-яких заперечень проти позову, заяв, клопотань чи пояснень з приводу позовних вимог по суті до суду від відповідача не надходило.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та наведені у позовній заяві доводи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Судом установлено, що 28.07.2022 року ОСОБА_1 прийнято на роботу слюсарем з ремонту автомобілів 3 розряду у ТОВ «Рабус». 02.01.2023 назву посади змінено н слюсар з ремонту колісних транспортних засобів для приведення у відповідність до Національного класифікатора України ДК 003:2010 « класифікатор професій» (а.с.38).
Відповідно до заяви від 01.07.2024 алресованої директору ТОВ « Рабус» Черняковій В.О., ОСОБА_1 просив надати відпустку без збереження заробітної плати з 01 липня 2024 року на час збройної агресії рф проти України, відповідно ч.3 ст. 26 Закону про відпустки (а.с.18).
За листопад 2023 року відповідач не виплатив позивачу 800 грн. заробітної плати, 7156,80 грн. - за лютий 2024 року, 7156,80 грн. - за березень 2024 року і 7156,80 грн. - за квітень 2024 року, всього 22270,40 грн.
За період роботи з 26 січня 2022 року по 26 січня 2023 року відповідач не виплатив позивачу 7156,80 грн. компенсації за невикористану відпустку. За період роботи з 27 січня 2023 року по 30 квітня 2024 року відповідач не виплатив позивачу 7156,80 грн. компенсації за невикористану відпустку. Всього 14313,60 грн.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 23.09.2025 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабус" Копію наказу №134 від 28.07.2022 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 слюсарем з ремонту автомобілів; Копію наказу №185 від 30.12.2022 року про зміну назви посади; Копії табелів обліку використання робочого часу ОСОБА_1 за весь період його роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «Рабус»; Копії розрахунково-платіжних відомостей працівника ОСОБА_1 , за весь період його роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «Рабус»; Копії всіх документів з підписом працівника ОСОБА_1 про одержання ним заробітної плати за весь період його роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «Рабус»; Довідку про заборгованість із заробітної плати та інших видів виплат із зазначенням розміру, виду, сум, що належать ОСОБА_1 та невиплачені йому товариством з обмеженою відповідальністю «Рабус».Відповідачем не було надано витребувані судом докази.
За змістом ч. 10 ст. 84 ЦПК України, в разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.
У зв'язку з цим, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України, погодитьсь з проведеним позивачем розрахунком невиплаченої заробітної плати, компенсацій за невикористані відпустки та компенсації з порушенням строків виплати заробітної плати.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).
Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
У відповідності до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частиною першою статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частиною третьою ст. 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п'ятій статті 97 КЗпП України.
Статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат.
Конституційний Суд України в рішенні від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.
Відповідно до частини першої статі 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці (частина п'ята статті 97 КЗпП України).
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці»).
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Порядок № 100).
Абзацом 1 п. 2 Порядку № 100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
За правилом абз. 3 п. 2 Порядку № 100, у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (абз. 4 п. 2 Порядку № 100).
Згідно з абз. 5 п. 2 вказаного Порядку час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
Абзацом 7 п. 2 Порядку № 100 встановлено, якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника в зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Судом встановлено, що відповідач не виконував свого обов'язку та своєчасно не виплатив позивачу заробітну плату за 2022 рік заборгованість становить 34 431, 50 гривень (за липень 2022 року - 654,92 гривень, за серпень 2022 року - 6783,10 гривень, за вересень 2022 року - 6783,10 гривень, за жовтень 2022 року - 6783,10 гривень, за листопад 2022 року - 6 862, 36 гривень, за грудень 2022 року - 6 864,92 гривень);За 2023 рік заборгованість становить 70 247, 33 гривень (за січень 2023 року - гривень, за лютий 2023 року - 6783,10 гривень, за березень 2023 року -6783,10 гривень, за квітень 2023 року - 6783,10 гривень, за травень 2023 року - гривень, за червень 2023 року - 6783,10 гривень, за липень 2023 року -6783,10 гривень за серпень 2023 року - 7011,53 гривень, за вересень 2023 року -6783,10 гривень, за жовтень 2023 року 6700, 00 гривень, за листопад 2271,12 гривень);За 2024 рік заборгованість становить 35 901,60 гривень (за лютий 2024 року - 4487,70 гривень, за березень 2024 року - 7180,32 гривень, за квітень 2024 року - 8077.86 гривень, за травень 2024 року - 8077,86 гривень, за червень 2024 року - 8077,86 гривень), що має наслідком задоволення вимоги позивача про стягнення невиплаченої заробітної плати в повному обсязі.
За період роботи Заборгованість за невикористану відпустку за 2022, 2023 та 2024 року становить становить 19 305, 02 гривень (5738,58 гривень за 2022 рік + 6 386, 12 гривень за 2023 рік + 7 180, 12 гривень за 2024 рік)
Компенсація за невикористану відпустку за 2022 рік становить 5 738,58 гривень (середня заробітна плата за 2022 рік), із розрахунку : 34 431,50 гривень (розмір всієї заробітної плати за 2022 році) : 6 (кількість відпрацьованих місяців у 2022 році);
Компенсація за невикористану відпустку за 2023 рік становить 6 386,12 гривень (середня заробітна плата за 2023 рік), із розрахунку : 70 247, 33 гривень (розмір всієї заробітної плати за 2023 році) : 11 (кількість відпрацьованих місяців у 2023 році);
Компенсація за невикористану відпустку за 2024 рік становить 7180, 32 гривень (середня заробітна плата за 2024 рік), із розрахунку : 35 901, 60 гривень (розмір всієї заробітної плати за 2024 році) : 5 (кількість відпрацьованих місяців у 2024 році); Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача компенсацій за невикористані відпустки є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.
Індекс інфляції у 2022 році: липень - 100,7; серпень 101,1; у вересень101,9; жовтень 102,5; листопад 100,7; грудень 100,7;
Індекс інфляції у 2023 році : січень - 100,8 ; лютий- 100,7; березень - 101,5; квітень - 100,2; травень -100,5 ; червень - 100,8; липень - 99,4; серпень - 98,6 ; вересень - 100,5; жовтень - 100,8; листопад - 100,5; грудень - 100,7;
Індекс інфляції у 2024 році : січень - 100,4; лютий - 100,3; березень - 100,5; квітень - 100,2; травень - 100,6; червень - 102,2.
Згідно із ст.34 Закону України«Про оплатупраці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-Ш (далі Закон № 2050-Ш) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі Порядок № 159).
Індекс інфляції у 2022 році: липень - 100,7; серпень 101,1; у вересень101,9; жовтень 102,5; листопад 100,7; грудень 100,7;
Індекс інфляції у 2023 році : січень - 100,8 ; лютий- 100,7; березень - 101,5; квітень - 100,2; травень -100,5 ; червень - 100,8; липень - 99,4; серпень - 98,6 ; вересень - 100,5; жовтень - 100,8; листопад - 100,5; грудень - 100,7;
Індекс інфляції у 2024 році : січень - 100,4; лютий - 100,3; березень - 100,5; квітень - 100,2; травень - 100,6; червень - 102,2; Сума компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати становить : 30 347, 56 гривень. Таким чином, позовна вимога про стягнення компенсацій у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, надано: договір про надання правничої допомоги № 16 від 01.09.2025 року, акт наданих послуг ( детальний опис робіт/наданих послуг_ згідно договору про надання правничої допомоги № 16 від 01.09.2025.З даних документів вбачається, що розмір витрат на правову допомогу складає 17000 гривень. Згідно платіжної інструкції « 1.309528227.1 від 01.09.2025 позивачем було сплачено Адвокатському бюро « Поліщук та партнери» 7000 грн., згідно платіжної інструкції № 1.288787707.1 від 01.09.2025 було сплачено Адвокатському бюро « Поліщук та партнери» 10000 грн.
За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто в розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони в разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц суд звернув увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, в положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Відповідач своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористався.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ч. 1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 17000 гривень.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заробітної плати та грошової компенсації за невикористані відпустки, яка включається до структури заробітної плати, а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень (1211,20 х 2).
Враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, і те, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 гривень за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Керуючись статтями 12, 141, 268, 280-289, 430 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Рабус» про виплату заробітної плати - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабус» на користь ОСОБА_1 190233,01 гривень, із них: 140580,43 гривень заборгованості із заробітної плати; 19305,02 гривень компенсації за невикористану відпустку; 30347,56 гривень компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабус» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968,96 гривень та 17000 гривень витрати на правову допомогу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабус» на користь держави судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю « Рабус», код ЄДРПОУ: 39442899 місцезнаходження: вул. Проектна.1, селище Калинівка, Фастівський район, Київська область, 08623;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Повне судове рішення складено та підписано 20.11.2025.
Суддя: Г. О. Шабрацький