Єдиний унікальний номер: 378/1511/25
Провадження № 3/378/479/25
19.11.2025 року селище Ставище
Суддя Ставищенського районного суду Київської області Марущак Н. М., за участю захисника Поліщука Р. А., розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , посада водій аввтомобілів, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ОСОБА_1 18.10.2025 о 00 годин 23 хвилин в селищі Ставище по вул. Цимбала Сергія 3-Д, керував автомобілем DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
На виклик суду ОСОБА_1 не прибув, його захисник Поліщук Р. А. підтримав подані до суду письмові пояснення, зазначивши, що ОСОБА_1 до суду з'явитись не може у зв'язку з проходженням військової служби, останній вперше притягується до адміністративної відповідальності, призваний до лав ЗСУ 26.11.2024, з проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , в даний час проходить службу у військовій частині НОМЕР_3 , перебуває на посаді водія, з урахування чого просить не позбавляти останнього права керування. так як той у вчиненому щиро кається.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи захисника ОСОБА_2 , суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Пункт 2.5. ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (надалі Інструкції).
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення від 18.10.2025 року серії ЕПР1 № 486553 (а. с. 1), який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП; при цьому протокол був підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 ,
- даними відеозапису з бодікамер поліцейських (на оптичних дисках - а. с. 16), якими зафіксовано факт керування та зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції, висловлювання йому підозри, що той перебуває в стані наркотичного сп'яніння по виявленим ознакам: зіниці водія не реагують на світло, тремтіння пальців рук, після чого працівником поліції було запропоновано водію пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в лікарні; зафіксовано факт відмови останнього від проходження такого огляду; поліцейським роз'яснено наслідки такої відмови та складено протокол відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на місці зупинки, ознайомлено останнього з протоколом та вручено йому другий примірник протоколу.
Вищевказані докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена «поза розумним сумнівом», тому суд дійшов висновку про наявність в діях останнього складу вказаного правопорушення.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в час і місці, вказаних в протоколі, підтверджується відеозаписомта вказаний факт не оспорювався останнім під час складання щодо нього протоколу та після такого складання.
Суд звертає увагу на те, що сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою. Ознайомившись із протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не зробив жодних зауважень до протоколу, проведених процесуальних дій чи поведінки поліцейських. Останній не був позбавлений можливості зазначити у протоколі про адміністративне правопорушення свою незгоду із викладеними у ньому відомостями. Однак, зауважень чи заперечень ніяких не зазначив.
Таким чином, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю вищевказаних доказів.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення суд визнає щире каяття та проходження військової служби в ЗСУ.
Обставин, що обтяжують відповідальність останньомуза адміністративне правопорушення, не встановлено.
При обранні виду і розміру адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 суд враховує обставини справи та дані про особу правопорушника, який відповідно до копії військового квитка, довідки командира ВЧ НОМЕР_3 від 24.10.2025 проходить військову службову за контрактом осіб рядового складу у військовій частині НОМЕР_3 на посаді водія.
Відповідно до вимог ст.ст. 23, 33КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника ступінь його вини майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Однак, суд наголошує, що покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «При розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Враховуючи вище наведене та вирішуючи питання щодо законності, справедливості та пропорційності застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в даній справі, суд зазначає наступне.
Суд враховує, що санкція ч. 1 ст.130 КУпАП не передбачає застосування альтернативного стягнення, оскільки вказаною нормою закону передбачає одночасне накладення штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.
Разом з тим, суд вважає, що в даній справі, позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, з урахуванням конкретних обставин справи та особи правопорушника, який відповідно до долучених до справи документів є військовослужбовцем та перебуває на посаді водія, слід вважати не в повній мірі відповідаючим інтересам держави,оскільки таке стягнення, незважаючи на те,що воно передбачено санкцією статті закону,є надмірним та не відповідає принципу розумності, а його застосування не слугуватиме досягненню мети забезпечення справедливого балансу між інтересами суспільства та особи, яка на теперішній час перебуває на військовій службі та боронить державу. Також суд враховує відсутність шкідливих наслідків правопорушення.
Суд вважає, що вказані обставини, в своїй сукупності, дають суду підстави дійти висновку про те, що виконання ОСОБА_1 функцій водія, який в даний час боронить державу, має статус учасника бойових дій, вочевидь буде більш раціональним та кориснішим для виконання завдань в Збройних Силах України. В даному випадку, на думку суду, накладення на правопорушника адміністративного стягнення у виді штрафу, є достатнім для критичного усвідомлення останнім протиправності свого вчинку, в достатній мірі слугуватиме його вихованню, а також запобігатиме вчиненню ним нових правопорушень у сфері дорожнього руху.
Відповідно ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 605.60 гривень.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 130 ч. 1, 283-285, 287 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавленням права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок до спеціального фонду Державного бюджету України
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Роз'яснити, що штраф, відповідно до ст. 307 КУпАП має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП стягується подвійний розмір штрафу, який визначений у відповідній статті КУпАП та зазначений у постанові про стягнення штрафу.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Термін пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження»
Суддя Н. М. Марущак