Єдиний унікальний номер: 378/1154/25
Провадження № 2/378/439/25
17 листопада 2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Скороход Т. Н.
за участю секретаря: Соколової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» з посиланням на те, що 2 лютого 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1419433 про надання споживчого кредиту у електронній формі. ТОВ «Слон Кредит» виконало умови кредитного договору, надало кредитні кошти в розмірі 5000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , на строк 360 днів, з 02.02.2024 по 27.012025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
24 грудня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 24122014, у відповідності до умов якого, право вимоги за договором № 1419433 про надання споживчого кредиту від 02.02.2024 перейшло ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Станом на дату укладання договору факторингу строк дії кредитного договору не закінчився, тому в межах строку дії кредитного договору ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» здійснено нарахування процентів. У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань заборгованість за вказаним договором становить 50000 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 5000 грн.; заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором - 40750 грн., заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - 4250 грн.. Вказану заборгованість відповідач не сплатив. Позивач також вважає за необхідне зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду, відповідно до ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 50000 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.. В порядку частин 10, 11 статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де I - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків; розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * дн., де С - сума основного боргу, 3 - 3% річних, 100 - переведення відсотків, 365 - кількість днів у році; дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості, які стягнути з відповідача на користь позивача. Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 10 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 99-100). Відповідачу надано строк на подання відзиву.
Представник позивача в судове засідання не прибув, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в позовній заяві, просить справу розглядати без участі представника позивача (а.с. 2-15).
Відповідач в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався, відзиву на позов не подав. Судова повістка, направлена судом по місцю реєстрації останнього (а. с.102,111) повернулася до суду з довідкою, в якій причинами повернення зазначено «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 107, 116). Крім того, відповідач про розгляд справи повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади України (а. с. 114).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, приходить до наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, ТОВ «Слон Кредит» є фінансовою установою, видом економічної діяльності якої є інші види кредитування (основний) (а.с. 35-38).
2 лютого 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладений Договір № 1419433 про надання споживчого кредиту по продукту "Комфортний" (а.с. 21-25).
Відповідно до п.1.1. Договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ якої забезпечується споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, що є електронним підписом споживача та направлений товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході/протягом періоду обслуговування в товаристві.
Пунктами 1.2 - 1.4 Договору встановлено, що на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 5000 грн.; строк кредиту 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати ) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: п. 1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; п. 1.5.2 Знижена процентна ставка становить 1,875 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 03.03.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 90465,53% річних; за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 52792,87% річних (п. 1.9 договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 50000 грн.; за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 49062,50 грн. (п. 1.10 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору, дати надання кредиту: 02.02.2024 або 03.02.2024 (п. 2.2 договору).
Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1 договору (п. 2.4 договору).
Відповідно до пункту 9.8. кредитного договору споживач, підписуючи цей договір підтвердив, що перед укладанням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування"; вказана в ч. 1, 2, 4, 5 ст. 7 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" та розміщена на Веб-сайті; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ "Слон кредит", що розміщені на Веб-сайті повністю розуміє їх, погоджується з ними та і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Пунктом 9.11. договору погоджено, що всі додатки до цього договору підписані сторонами є невід'ємною частиною Договору.
Як вбачається, вищевказаний кредитний договір містить підписи кредитодавця та позичальника (а. с. 21-25).
Також, 02.02.2024 ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 27-28) та таблицю обчислення загальної вартості кредиту (а. с. 25 зв.).
ТОВ «Слон Кредит» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 5000 грн. шляхом зарахування 02.02.2024 кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується копіями повідомлення ТОВ «Пейтек» від 14.01.2025 (а.с. 17), витягу з договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 06.06.2022 (а.с. 88-89), додаткової угоди № 3 від 31.10.2024 до договору про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06.06.2022 (а.с. 90).
Відповідно до інформації АТ «Таскомбанк» та виписки по рахунку (а.с. 108-109), наданих АТ «Таскомбанк» на виконання ухвали судді Ставищенського районного суду від 10 вересня 2025 року, на ім'я ОСОБА_1 оформлено віртуальну банківську картку № НОМЕР_3 , на яку 02.02.2024 було зараховано 5000 грн..
Докази того, що вказана банківська картка з вищезазначеним номером відповідачу не належить, у матеріалах справи відсутні.
До позовної заяви позивачем також додано копію паспорта споживчого кредиту (а. с. 27-28), який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Н984.
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.
Вищевказаний договір № 1419433 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», укладений 2 лютого 2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Таким чином, дослідивши наявні у матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вищевказаного кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з частиною першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (статті 517 ЦК України).
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цсі5.
24.12.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 24122024 (а.с. 77-85).
Відповідно до п. 1.1. договору факторингу, фактор ТОВ «ФК «Фінтраст Україна зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «Слон Кредит» (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку та є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 1.2. договору встановлено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
З копії платіжної інструкції №6308 від 26.12.2024 (а.с. 40) вбачається, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатило ТОВ «Слон Кредит» за договором факторингу № 24122024 від 24.12.2024 у розмірі 2159760,91 грн..
Згідно копії акту прийому-передачі реєстру боржників від 24.12.2024 до договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 (а.с. 85 зв.), ТОВ «Слон Кредит» передав, а новий кредитор ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняв реєстр боржників, кількістю 3681.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 (а.с. 34), у вказаному реєстрі ОСОБА_1 під порядковим номером 3235 значиться як боржник за Договором № 1419433, сума заборгованості за яким - 48250 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 40750 грн. - сума заборгованості за відсотками; 2500 грн. - сума заборгованості за пенею.
ТОВ «Слон Кредит» повідомило відповідача про відступлення права вимоги за укладеним з ним кредитним договором (а.с. 29).
Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" від 25.11.2024 змінено найменування з ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" на ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" (а.с. 58).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» зазначає, що ТОВ «Слон кредит» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, а відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, допустивши прострочення сплати визначених кредитним договором платежів.
Згідно з наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості за вказаним договором, здійсненим ТОВ «Слон Кредит» (а.с. 32) заборгованість відповідача станом на 28.12.2024 (дата відступлення) за вказаним кредитним договором становить 48250 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 40750 грн. - заборгованість за нарахованими процентами та 2500 грн. - штрафні санкції.
Відповідно до вказаного розрахунку відповідач не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості.
Згідно з наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості за вказаним договором, здійсненим ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (а.с. 32) заборгованість відповідача за період з 25.12.2024 по 27.01.2025 за процентами, нарахованими згідно договору становить 4250 грн.
Суд враховує, що такий розрахунок не спростовано відповідачем, та ним не надано суду свій контррозрахунок на суму боргу.
З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між позивачем та первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит» кредитного договору, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, та факт переходу права вимоги за цим договором до позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000 грн.
Також суд вважає правомірним донарахування позивачем відсотків за кредитним договором, оскільки на момент відступлення права вимоги строк кредитування ще не сплинув, та такі відсотки нараховані в межах строку дії кредитного договору.
Разом з тим, суд не погоджується з доводами позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в сумі 45000 грн., з огляду на наступне.
Згідно з п.17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).
Відповідно до розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з карткою документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23 грудня 2023 року, дата набрання законної сили 24 грудня 2023 року.
Тобто, з 24 грудня 2023 року та протягом перших 120 днів (до 22.04.2024) розмір денної процентної ставки при укладенні кредитного договору не може перевищувати 2,5 %.
Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз'яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів.
Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз'яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20.08.2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).
На підставі частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто з 21.08.2024, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%.
Враховуючи, що вищевказаний кредитний договір укладено 02.02.2024, а тому за період з 02.02.2024 (день укладення договору та отримання кредиту) по 22 квітня 2024 року (день закінчення встановлених законодавством перших 120 днів) проценти за користування повинні були нараховуватись з розрахунку обумовленої сторонами денної відсоткової ставки розміром 2,5 %, що за 81 днів становить 10125 грн. (5000 х 2,5% х 81).
Термін дії договору (360 днів) по 21.01.2025.
За період з 23 квітня по 20 серпня 2024 року (період встановлених законодавством наступних 120 днів) проценти повинні нараховуватись із застосуванням максимального розміру денної процентної ставки в розмірі 1,5%, що за 120 днів становить 9000 грн. (5000 х 1,5 х 120) Лише з 21 серпня 2024 року по 27 січня 2025 року проценти повинні нараховуватись відповідно до частини 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" за денною ставкою 1%, що за 150 дні складає 7500 грн. (5000 х 1% х 150).
Тому, зважаючи на заявлений позивачем період, а саме з 02.02.2024 по 27.01.2025, тобто за 351 день, до стягнення підлягає 26625 грн. заборгованості за процентами.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000 грн. та суми заборгованості за процентами у розмірі 26625 грн.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в сумі 31625 грн.
Щодо застосування положень частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України, то суд враховує наступні висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22.
Частина десята статті 238 ГПК України, частини десята, одинадцята статті 265 ЦПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону «Про виконавче провадження», якими конкретизується порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, визначено: якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувана перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що положення частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України закріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема, відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків за невиконання того самого зобов'язання між тими ж сторонами.
Застосування частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.
Тобто можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду). Якщо суд не застосував відсотки в рішенні, то не може бути і зазначено про їх нарахування до моменту виконання рішення. І навпаки - якщо суд їх застосує, то у рішенні може зазначатися про нарахування відсотків до моменту виконання рішення.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що нарахування відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову судом за результатом розгляду справи та які зазначені в мотивувальній частині рішення.
За своєю природою відсотки, зазначені в частині десятій статті 238 ГПК України, частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України, є заходами відповідальності, що застосовані судом за порушення боржником виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені норми не визначають якоїсь іншої чи особливої правової природи відсотків, про нарахування яких суд може зазначити у рішенні про стягнення до моменту його виконання.
Стягнення процентів річних та суми інфляційних втрат визначено частиною другою статті 625 ЦК України, тобто не ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення даного позову судом за результатом розгляду справи та не зазначені в мотивувальній частині рішення.
Отже, підстави для застосування положень частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України відсутні.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
У позовній заяві позивач просив стягнути із відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплачений судовий збір в розмірі 2422,4 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ч.ч. 1,2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься у ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Тобто діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/92/15/15-ц, об'єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 у справі №925/1137/19).
У відповідності до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з частинами першою - третьою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Застосування відповідних положень статті 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин даної справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 134 ЦПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21.
Адвокат Столітній М. М. представляв інтереси позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал" на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 12.08.2025 (а.с. 26).
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача - адвокатом Столітнім М.М. на підтвердження витрат ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал" на правничу допомогу надано копії: договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року (а.с. 75-76), заявки № 10222 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року (а.с. 19-20), акту № 10222 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 12 серпня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року (а.с. 33), у якому зазначені види виконаних робіт та їх вартість: усна первинна консультація - 440 грн., дослідження документів та аналіз фактичних обставин справи - 840 грн., аналіз чинного законодавства та судової практики - 440 грн., підготовка декількох позицій та узгодження обраної позиції з Клієнтом - 840 грн., письмова юридична консультація складання письмового консультативного висновку з посиланням на вимогу чинного законодавства - 840 грн., проведення адвокатських заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі. Складання, оформлення та направлення адвокатських запитів - 840 грн., складання позовної заяви про стягнення заборгованості по кредитному договору №1419433 від 02.02.2024 - 1640 грн., складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів - 840 грн., складання та оформлення процесуальних документів для розгляду цивільної справи у суді першої інстанції - 1640 грн., представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою Клієнта про стягнення заборгованості, в тому числі участь у судовому засіданні - 1640 грн., рахунку на оплату № 10222-12/08-2025 від 12 серпня 2025 (а.с. 30), відповідно до яких за надані послуги сторони погодили гонорар в розмірі 10000 грн.. Вказані копії договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, заявки № 10222 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, акту № 10222 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 12 серпня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року визначають зміст та обсяг надання правової (правничої) допомоги клієнтові адвокатом, а також порядок оплати гонорару за надання правової (правничої) допомоги.
Відповідач ОСОБА_1 не ставив питання про зменшення витрат на правову допомогу через їх не співмірність зі складністю справи та наданих адвокатом послуг; часом, витраченим адвокатом на надання послуг; обсягом наданих адвокатом послуг; значенням справи для сторони.
Правові висновки щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок не співмірності містяться у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року та від 13 березня 2025 року (справи № 910/4881/18, № 275/150/22 ).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням того, що судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог, у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи, вказані витрати є співмірними із складністю справи та виконаною роботою, заперечення відповідачки відсутні щодо їх розміру та обсягу, а відтак, суд доходить висновку щодо наявності підстав для їх стягнення.
Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог (63,25%) в розмірі 6325 грн., відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (63,25 %) у розмірі 1532,17 грн..
Керуючись ст. ст. 205, 207, 526, 530, 598-599, 610-612, 625, 628, 638-639, 1046, 1048-1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» заборгованість за договором № 1419433 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.02.2024 у розмірі 31625 (тридцять одна тисяча шістсот двадцять п'ять) гривень, понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1532 (одна тисяча п'ятсот тридцять дві) гривні 17 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 6325 (шість тисяч триста двадцять п'ять) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15 офіс 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Повне рішення складено 17.11.2025.
Суддя Т. Н. Скороход