Справа № 375/1524/24
Провадження № 2/375/516/25
20 листопада 2025 року селище Рокитне
Рокитнянський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Смик М.М.,
за участю секретаря судових засідань Киричок В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Заліський Б.С.,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (як орган опіки та піклування),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (як орган опіки та піклування), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.
Позов обґрунтовувала тим, що з 5 березня 2016 року вона перебувала з ОСОБА_2 у шлюбі, який рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 10 березня 2020 року розірвано.
У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
Позивач вказує, що її син після розірвання шлюбу проживає з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач протягом тривалого часу не цікавиться дитиною, не приймає участі у його вихованні, не піклується про його здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріальної допомоги не надає, що, на її думку, свідчить про самоусунення від виконання батьківських обов'язків. Дитина свого біологічного батька не знає. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються нею одноособово без участі та підтримки відповідача.
З урахуванням зазначеного позивач просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на сина ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 вересня 2024 року, і до досягнення ОСОБА_4 повноліття.
Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників
Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 24 вересня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, передано за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 січня 2025 року ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 24 вересня 2024 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 12 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 11 березня 2025 року о 15 год 00 хв.
Служба у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області 11 березня 2025 року подала до суду письмові пояснення, в яких зазначала про неможливість надання висновку щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 11 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору, зокрема, за вимогу немайнового характеру - позбавлення батьківських прав.
12 березня 2025 року представник позивача - адвокат Заліський Б.С. подав до суду заяву про усунення недоліків, в якій просив долучити до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року продовжено розгляд даної справи. Підготовче засідання призначено на 24 березня 2025 року о 15 год 00 хв.
24 березня 2025 року представник позивача - адвокат Заліський Б.С. подав до суду заяву, в якій просив проводити підготовче засідання у даній справі у відсутності позивача та представника позивача.
24 березня 2025 року підготовче засідання у даній справі відкладено до 10 квітня 2025 року у зв'язку з неявкою сторін.
10 квітня 2025 року представник позивача - адвокат Заліський Б.С. подав до суду заяву, в якій просив проводити підготовче засідання у даній справі у відсутності позивача та представника позивача, а також подав клопотання, в якому просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - службу у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (як орган опіки та піклування), та зобов'язати службу у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (як орган опіки та піклування), подати письмовий висновок щодо розв'язання спору.
Служба у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області 10 квітня 2025 року подала до суду письмові пояснення.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 10 квітня 2025 року клопотання представника позивача - адвоката Заліського Б.С. задоволено.
Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - службу у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (як орган опіки та піклування).
Доручено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - службі у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (як орган опіки та піклування) підготувати письмовий висновок щодо розв'язання спору у даній справі, зокрема, щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_4 .
Підготовче засідання у даній справі відкладено у зв'язку із залученням третьої особи - служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (як орган опіки та піклування), до 1 травня 2025 року 13 год 30 хв.
Службі у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (як орган опіки та піклування) направлено копію позовної заяви разом з додатками до неї.
23 квітня 2025 року служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації направила на адресу суду лист, в якому просила направити на адресу служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації копію позовної заяви разом з додатками до неї. У цьому ж листі просили розглядати справу у відсутності представника служби.
1 травня 2025 року Служба у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області подала до суду клопотання, в якому просила підготовче засідання у даній справі та всі наступні проводити у відсутності представника служби.
1 травня 2025 року підготовче засідання у даній справі відкладено до 4 червня 2025 року 14 год 00 хв у зв'язку з неявкою сторін.
13 травня 2025 року та 30 травня 2025 року служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації направила на адресу суду листи, в яких просили розглядати справу у відсутності представника служби.
4 червня 2025 року служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації направила на адресу суду листа, в якому зазначала, що за результатами розгляду питання на засіданні комісії відповідний висновок органу опіки та піклування буде невідкладно надіслано на адресу Рокитнянського районного суду Київської області.
Представник позивача - адвокат Заліський Б.С. 4 червня 2025 року подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, в якій просив відкласти розгляд справи у зв'язку з неподанням висновку органом опіки та піклування.
4 червня 2025 року підготовче засідання у даній справі відкладено до 3 липня 2025 року 11 год 00 хв у зв'язку з неявкою сторін.
30 червня 2025 року служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації направила на адресу суду листа, в якому міститься прохання про розгляд справи у відсутності представника служби.
3 липня 2025 року представник позивача - адвокат Заліський Б.С. подав до суду заяву, в якій просив підготовче засіданні проводити у відсутності позивача та представника позивача, а також просив суд вирішити клопотання про виклик свідків.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 3 липня 2025 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 2 вересня 2025 року 11 год 30 хв. Цією ж ухвалою клопотання представника позивача - адвоката Заліського Б.С. про виклик свідків задоволено. Викликано в судове засідання свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6
23 липня 2025 року служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації направила на адресу суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
2 вересня 2025 року розгляд справи відкладено до 25 вересня 2025 року для належного повідомлення відповідача у справі.
25 вересня 2025 року справу знято з розгляду у зв'язку зайнятістю судді у розгляді скарги Громадської організації «Громадський контроль «Київщина» на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Розгляд справи призначено на 30 жовтня 2025 року о 11 год 00 хв.
30 жовтня 2025 року судом розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 20 листопада 2025 року 12 год 00 хв.
20 листопада 2025 року представник позивача - адвокат Заліський Б.С. подав до суду заяву, в якій просив провести судове засідання у відсутності позивача та представника позивача.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, направлені йому повістки повернулися до суду не врученими з причин «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд враховує, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14 серпня 2020 року у справі № 904/2584/19).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18).
Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина 2 статті 247 ЦПК України).
Стислий виклад позиції інших учасників справи
Відзив на позовну заяву не надходив.
Служба у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області подала до суду письмові пояснення, в яких зазначала наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 10 березня 2020 року розірвано. У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4 .
Зі слів ОСОБА_1 вона не підтримує будь-яких відносин з колишнім чоловіком. Батько дитини ніякої участі у вихованні дитини не приймає, дитина перебуває на її утриманні.
На підтвердження цих обставин ОСОБА_1 долучила до позовної заяви довідку Рокитнянської селищної ради від 21 серпня 2024 року №150, довідку Рокитнянської селищної ради від 21 серпня 2024 року № 151 та характеристику учня 2-Д класу школи I ступеня № 333 Дарницького району м. Києва.
При цьому письмових доказів неналежного виконання батьківських обов'язків ОСОБА_2 до матеріалів справи позивач не долучила, а відомості, які зазначені в довідці суперечать інформації наведеній в характеристиці.
10 березня 2025 року старостинським округом № 9 надано уточнену інформацію в листі № 11 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована на АДРЕСА_1 , але за зареєстрованою адресою не проживає.
Позивач в позовній заяві зазначила зареєстроване місце проживання відповідача в м. Києві, а фактичне АДРЕСА_2 .
Проте з довідки старостинського округом № 9 від 10 березня 2025 року № 12 вбачається, що староста не може надати характеристику та обстежити умови проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки він на території громади не зареєстрований та фактично не проживає.
Відповідно до перевірки бази даних ІПНП в Київській області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався. Компрометуючими матеріалами відносно ОСОБА_2 відділення поліції № 1 Білоцерківського РУП не володіє, що підтверджується довідкою № 45869-2025.
На телефон, зазначений позивачем в позовній заяві, відповідач не відповідає. Інші засобу зв'язку з ним відсутні. З'ясувати його думку відносно позовної заяви щодо позбавлення батьківських прав не вдалося.
Служба у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області також вказувала на те, що позивач не надала достатніх доказів свідомого нехтування відповідачем батьківських обов'язків. Та й взагалі, виникло питання, чому позов ініційовано позивачем саме зараз, під час дій військово стану в Україні.
Посилаючись на зазначене, а також на те, що сторони на території Рокитнянської територіальної громади на постійній основі не проживають; зібрати відомості, характеристики, які б підтверджували неналежне виконання батьківських обов'язків відповідачем щодо сина Микити органу опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, не вдалося.
Позиція сторін у судовому засіданні
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Заліський Б.С. вказував на те, що відповідач протягом тривалого часу не цікавиться сином, не бере участі у його вихованні, не піклується про його здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріальної допомоги не надає. З урахуванням зазначеного просив позов задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні допитані свідки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Свідки під розписку попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань та приведені до присяги.
Свідок ОСОБА_5 надала показання та повідомила, що вона є матір'ю позивача у справі та, відповідно, бабою ОСОБА_3 . Вказувала на те, що її дочка вийшла заміж за ОСОБА_2 ; згодом у них народився син ОСОБА_3 . Дочка в шлюбі прожила з чоловіком близько двох років, а потім вони розлучилися. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 мінімально допомагав дочці, а потім перестав. Також зазначала, що її дочка самостійно утримує та виховує сина. Останній раз онук бачив батька в 2023 році; батьком онук називає чоловіка її старшої дочки. На даний час дочка з онуком проживають у Києві, а вона проживає в с. Ромашки Білоцерківського району Київської області.
Свідок ОСОБА_6 повідомила суду, що вона є близькою подругою позивача у справі. Також зазначала, що їй відомо, що позивач самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_3 . Батька дитини вона також знає; останній раз його бачила в 2023 році. Батько дитини тривалий час не цікавиться дитиною, не приймає участі у його вихованні. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем у справі.
На запитання суду свідок ОСОБА_6 пояснила, що зі слів позивача у справі вона знає, що відповідач не приймає участі у вихованні та утримання сина.
Встановлені судом фактичні обставини справи
Судом встановлено, що з 5 березня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 10 березня 2020 року розірвано.
У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Ромашківської сільської ради Рокитнянського району Київської області.
У довідці Рокитнянської селищної ради від 21 серпня 2024 року № 150 зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає на АДРЕСА_1 та має такий склад сім'ї - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки Рокитнянської селищної ради від 21 серпня 2024 року №151 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні.
З характеристики, виданої директором школи I ступеня № 333 Дарницького району м. Києва- ОСОБА_7 , судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вступив до першого класу школи у 2023 році, навчався на очній формі. Зовнішній вигляд школяра охайний, доглянутий; з однолітками товариський, спілкується з усіма учнями класу; йде на контакт з дорослими, сприймає зауваження вчителя, висловлює власну думку, але часто не сприймає своїх помилок; в ігровій діяльності порушень немає, але інколи не вміє підкорятися загальним правил гри. У ОСОБА_3 достатній обсяг знань і уявлень про навколишній світ. Навчальна діяльність на середньому рівні. Загальний темп діяльності повільний. Ситуації успіху викликають у дитини позитивні емоції. Переважаючий тип настрою спокійний, врівноважений. Мати цікавиться навчальними досягненнями дитини, приділяє належну увагу виховання ОСОБА_3 , завжди відвідує зустрічі з батьками, співпрацює з вчителем.
З довідки Рокитнянської селищної ради старостинський округ № 9 від 10 березня 2025 року №11 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані на АДРЕСА_1 , про те за вказаною адресою не проживають.
У довідки Рокитнянської селищної ради старостинський округ № 9 від 10 березня 2025 року № 12 міститься інформація, про те, що староста не може надати характеристику та обстежити умови проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки останній на території громади не зареєстрований та фактично не проживає.
Відповідно до перевірки бази даних ІПНП в Київській області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався. Компрометуючими матеріалами відносно ОСОБА_2 відділення поліції № 1 Білоцерківського РУП не володіє, що підтверджується довідкою № 45869-2025.
З копію договору оренди житлового приміщення від 29 вересня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 орендує квартиру АДРЕСА_3 .
2 липня 2025 року Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація надала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У цьому висновку зазначено, що малолітня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір'ю - ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_3 . При обстеженні житлово-побутових умов проживання дитини встановлено, що для дитини створені належні умови для проживання, відпочинку, навчання та розвитку. Зі слів ОСОБА_1 батько дитини не приймає участі у вихованні, навчанні та розвитку дитини. ОСОБА_2 на засідання комісії не з'явився.
Оцінивши висновок Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 2 липня 2025 року, яким визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає, що не погоджується з наданим висновком, оскільки він є недостатньо обґрунтованим; міститься посилання на слова позивача у справі, яка є зацікавлена у позбавленні відповідача батьківських прав; вказаний висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.
Позиція суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог про позбавлення батьківських прав
Відповідно до частин першої, третьої статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 5 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.
Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно з пунктом 1 статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі, шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» зазначав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
В рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини вказував, що інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв'язки дитини з її сім'єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім'ю (рішення у справі «Гнахоре проти Франції»). З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року вказував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року пункт 86). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві» (рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства», пункт 87).
Відповідно до статті одинадцятої Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до статті п'ятнадцятої Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров'ю.
Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.
Згідно пунктів 15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків та саме ухилення від здійснення своїх батьківських обов'язків.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Належних і допустимих доказів винного свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, ОСОБА_1 не надано.
Саме по собі невідвідування відповідачем навчального закладу сина не є належним доказом його свідомого навмисного ухилення від виконання батьківських обов'язків, і необхідності застосування крайнього заходу.
Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі №690/406/18 від 6 липня 2022 року у справі 237/1587/18.
З урахуванням зазначеного, беззаперечні докази нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов'язками, які б свідчили про необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення його батьківських прав, відсутні.
На підставі належним чином оцінених доказів суд дійшов висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи позивачем не доведено.
Допитані в судовому засіданні свідки та їх показання також не підтверджують свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до вимог частини 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У відповідності до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (частина 1 статті 191 СК України).
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на сина у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 вересня 2024 року, до досягнення ОСОБА_4 повноліття.
Разом з цим, необхідно зазначити, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про спроможність відповідача сплачувати аліменти саме в розмірі 1/3 частки його заробітку.
У зв'язку з викладеним, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині та їх часткове задоволення, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на сина у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 вересня 2024 року, до досягнення ОСОБА_4 повноліття.
Відповідно до частини 1 статті 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Висновки суду щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а, відтак, необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати зі сплаті судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини, в сумі 1 211,20 грн, оскільки позивач звільнена від сплати судових витрат за подання позову про стягнення аліментів на утримання дитини.
Керуючись статтями 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (як орган опіки та піклування), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 вересня 2024 року, до досягнення ОСОБА_4 повноліття.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (як орган опіки та піклування), про позбавлення батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 20 листопада 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована АДРЕСА_1 та фактично проживає у квартирі АДРЕСА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований у квартирі АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання не відома.
Треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:
служба у справах дітей та сім'ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області адреса розташування АДРЕСА_1 (ЄДРПОУ 04358997).
служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації адреса розташована вул. Ялтинська, 14 м. Київ (ЄДРПОУ 37448223).
Суддя Марина СМИК