Справа № 375/1272/24
Провадження № 2-п/375/10/25
18 листопада 2025 року селище Рокитне
Рокитнянський районний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Смик М.М.,
за участю секретаря судових засідань Киричок В.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»), найменування якого згідно з рішенням № 251124/1 єдиного засновника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову вказувало про те, що відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту № 5254249 від 21 грудня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальність «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 15 000 грн, строком на 18 днів, зі стандартною процентною ставкою в розмірі 1,90% на день та зі зниженою процентною ставкою в розмірі 0,665 % на день.
Відповідач не виконала договірні зобов'язання, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 5254249 від 21 грудня 2021 року, укладеним з ТОВ «Авентус Україна», в сумі 40 662,58 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 14 021,58 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 26 641 грн.
23 вересня 2023 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» вчинено договір факторингу № 25.09/23-Ф, за яким право вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 10 лютого 2022 року №5518153 перейшло до позивача, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 25 вересня 2023 року.
Вважаючи себе кредитором за про надання споживчого кредиту № 5254249 від 21 грудня 2021 року, боржником за явим є відповідач, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» просить стягнути з ОСОБА_1 :
-заборгованість за цим договором в сумі 40 662,58 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 14 021,58 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 26 641 грн.
- 2 422,40 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору,
- 10 000 грн на відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну (правничу) допомогу.
Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників
Ухвалою судді від 15 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судовому засіданні 20 листопада 2024 року о 10 год 30 хв.
20 листопада 2024 року справу знято з розгляду у зв'язку з відсутністю електропостачання в приміщенні Рокитнянського районного суду Київської області; розгляд справи призначено на 17 грудня 2024 року на 13 год.
17 грудня 2024 року та 29 січня 2025 року розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою учасників справи.
19 лютого 2025 року Рокитнянський районний суд Київської області ухвалив заочне рішення, яким позов задовольнив частково, стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 5254249 від 21 грудня 2021 року у розмірі 34 249,36 грн; вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення, скасовано заочне рішення цього ж суду від 19 лютого 2025 року та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судовому засіданні 21 жовтня 2025 року об 11 год.
20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання, в якому просила відкласти розгляд справи.
21 жовтня 2025 року розгляд справи відкладено до 18 листопада 2025 року у зв'язку з неявкою відповідача.
В позові міститься клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якому зазначено, що проти ухвалення заочного рішення позивач не заперечує.
17 листопада 2025 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутності.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позовних вимог і зазначила, що частину процентів за користування кредиту позивач нарахував поза межами строку кредитування. Вказала, що заборгованість за тілом кредиту з урахуванням внесених нею платежів на його погашення складає 14 021,58 грн, а заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими в межах строку кредитування, - 2 664,20 грн.
Крім того, ОСОБА_1 вказала на неспівмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ціною позову, складністю справи, обсягом складених та поданих до суду процесуальних документів. Просила врахувати під час розподілу судових витрат висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 3 березня 2019 року у справі № 922/445/19, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, від 19 січня 2022 року у справі № 910/789/21, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі № 640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20.
17 листопада 2025 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала заперечення на позовну заяву, в яких зазначила, що позовні вимоги товариства вона визнає частково, а саме в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 802,04 грн. Наголошувала на тому, що кредит надавався строком на 18 днів, тобто до 8 січня 2022 року (пункт 1.4 договору). Проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою в розмірі 1,90% від суми кредиту. Таким чином, як вважає, відповідач за 18 днів користування кредитом вона була зобов'язана сплатити проценти в сумі 5 130 грн (15 000 *0,99%*18 днів). 27 січня 2022 року зазначена сума процентів була сплачена в повному обсязі. Отже, зобов'язання щодо сплати процентів виконані в повному обсязі. Також вказувала на те, що нею здійснювались платежі на погашення кредитної заборгованості.
Встановлені судом фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 21 грудня 2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 5254249 від 21 грудня 2021 року, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 15 000 грн, строком на 18 днів, зі стандартною процентною ставкою в розмірі 1,90% на день та зі зниженою процентною ставкою в розмірі 0,665 % на день.
Факт отримання відповідачем кредиту від ТОВ «Авентус Україна» 21 грудня 2021 року (зарахування кредитних коштів у розмірі 15 000 грн на картку № НОМЕР_1 , зазначену ОСОБА_1 при укладенні договору) підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» вих. № 3315 від 6 жовтня 2023 року
23 вересня 2023 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» вчинено договір факторингу № 25.09/23-Ф, за яким право вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 10 лютого 2022 року №5518153 перейшло до позивача, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 25 вересня 2023 року.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Вивчивши матеріали цивільної справи та надавши оцінку поданим доказам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша та друга статті 638 ЦК України).
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частинами першою-четвертою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
За змістом статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 7 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 (провадження № 61-9071св20), будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Відповідно до частини другої статі 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У справі, яка розглядається, суд встановив, що:
-21 грудня 2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 5254249, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 15 000 грн, які зобов'язалася повернути в строк, визначний договором, та сплатити проценти за користування кредитом;
-право вимоги за вказаними договорами набуло ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».
Надаючи оцінку правомірності нарахування процентів за вказаним договорами, суд виходить з наступного.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) виклала правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З поданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач нарахував проценти за користування кредитом з період з 21 грудня 2021 року до 24 вересня 2023 року.
Зі змісту договору про надання споживчого кредиту № 5254249 від 21 грудня 2021 року суд встановив, що:
- строк кредитування погоджено сторонами на 18 днів, тобто до 8 січня 2022 року.
- пунктом 4.3.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пунктах 4.2.2- 4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
- в пункті 4.3.2 сторони погодили, що споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пунктах 4.3.1 договору.
Враховуючи викладене строк кредитування за договором про надання споживчого кредиту № 5254249 від 21 грудня 2021 року тривав з дати його укладення до 8 квітня 2022 року (90 днів автоматичної пролонгації з 8 січня 2022 року).
Дослідивши подані сторонами докази і надавши оцінку умовам укладеного сторонами договору, суд вважає за можливе самостійно здійснити розрахунок заборгованості.
Зі змісту поданого позивачем розрахунку, суд встановив, що ОСОБА_1 частково здійснювала погашення заборгованості, а саме 8 січня 2022 року сплатила 950 грн, 9 січня 2022 року - 1 130,50 грн, 27 січня 2022 року - 5 500 грн, 8 лютого 2022 року - 2 500 грн, 10 лютого 2022 року - 2 000 грн та 14 лютого 2022 року - 1 065,64 грн. Всього відповідач сплатила - 13 146,14 грн.
Сплачені ОСОБА_1 грошові кошти враховані позивачем при здійсненні розрахунку.
Так, відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 5254249 від 21 грудня 2021 року:
- позивач нараховував відповідачу заборгованість з 21 грудня 2021 року до 8 квітня 2022 року (в межах строку кредитування);
- на 8 квітня 2022 року загальна заборгованість відповідача становить 16 685,68 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 14 021,58 грн.
- тобто заборгованість за процентами за користування кредитом нарахована на 8 квітня 2022 року становить 2 664,10 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором про надання споживчого кредиту у розмірі 16 685,68 грн, з яких 14 021,58 грн - тіло кредиту + 2 664,10 грн - проценти за користування кредитом, нараховані в межах строку кредитування.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми боргу за кредитом, заборгованості за процентами за користування кредитом у вказаному розмірі.
Висновки суду щодо розподілу судових витрат
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується:
- договором № 17/07-2024 про надання правової (правничої) допомоги від 17 липня 2024 року, укладеним адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»;
- ордером на надання правничої допомоги серії АІ № 1673038 від 6 серпня 2024 року, який підтверджує повноваження адвоката Столітнього М. М. на представництво інтересів
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» в Рокитнянському районному суді Київської області;
- рахунком на оплату за замовленням № 3851/06/08 від 6 серпня 2024 року на загальну суму 10 000 грн;
ОСОБА_1 заперечувала проти розміру витрат на професійну правничу допомогу і просила про їх зменшення.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які понесені ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» під час розгляду даної справи, суд виходить з такого.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Столітнім М.М. послуг, їх дійсність та необхідність, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає за необхідне зменшити розмір понесеної позивачем в цій справі на професійну правничу допомогу до 6 000 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності та необхідності вчинення певних процесуальних дій.
Суд дійшов висновку про стягнення на користь з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 16 685,68 грн, що становить 41,03% від розміру заборгованості, пред'явленому цим позовом до стягнення (40 662,58 грн).
Враховуючи, що позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» задоволено на 41,03 % розмір судового збору, який підлягає відшкодуванню на користь цього товариства за рахунок ОСОБА_1 складає 993,91 грн (2 422,40 грн (судового збору, сплаченого за подання позову) * 41,03%).
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» задоволено на 41,03 % розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню на користь цього товариства за рахунок ОСОБА_1 складає 2 461,80 грн (6 000 грн * 41,23 %).
Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати зі сплаті судового збору в розмірі 993,91 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 461,80 грн.
На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 5254249 від 21 грудня 2021 року у розмірі 16 685,68 грн (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять гривень 68 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 993,91 грн (дев'ятсот дев'яносто три гривні 91 копійка) у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 2 461,80 грн (дві тисячі чотириста шістдесят одна гривня 80 копійок) на відшкодування витрат зі сплати професійної правничої допомоги, а всього 3 455,71 грн (три тисячі чотириста п'ятдесят п'ять гривень 71 копійка. ).
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 18 листопада 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»(місцезнаходження: 01150, місто Київ, вулиця Загородня 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822).
Відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Марина СМИК