Справа № 369/15618/24
Провадження № 2/369/3629/25
21.11.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
за участю секретаря Іларіонова І.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/15618/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, -
У березні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гусєв Сергій Іванович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 травня 2016 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 , який був зареєстрований Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво Святошинського району Київської області за актовим записом № 139. Сторони мають спільну неповнолітню дитину, сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13 липня 2022 року Святошинський районний суд міста Києва по справі № 759/6087/22 ухвалив рішення про розірвання шлюбу між Сторонами. Рішення набрало законної сили 05 вересня 2022 року.
Як зазначає представник позивача, за період шлюбу Позивачем була придбана квартира АДРЕСА_1 , але в повному обсязі за кошти, отриманих від відчуження об'єкту нерухомого майна, що належав йому на праві особистої приватної власності.
Так, 23 травня 2017 року Позивач продав за 605 820,00 грн. третій особі власну квартиру АДРЕСА_2 , яка була придбана Позивачем до дня укладення шлюбу на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 29 березня 2011 року ПН КМНО Качельніковим С.В., і належала йому на праві особистої приватної власності. Вказана квартира була завідомо відчужена Позивачем з метою отримання достатньої суми грошових коштів для придбання Квартири АДРЕСА_3 . Загальна вартість Квартири АДРЕСА_3 становила 591 320 гривень. 23 вересня 2019 року Позивач прийняв Квартиру № 169 за актом приймання-передачі квартири, що в сукупності з іншими правовстановлюючими документами послугувало підставою для реєстрації за ним права власності 16 грудня 2019 року. Перелік правовстановлюючих документів, які послугували підставою для виникнення права власності містяться в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, і зокрема підтверджуються витягом за індексним № 193245488, сформованим 16 грудня 2019 року за результатом реєстрації прав.
На підставі викладеного, представник позивача просив суд:
1.Визнати квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 50 квадратних метрів, з яких житлова 23.1., за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1988370432224, особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
2.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати в розмірі 15 140 гривень на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
У вересні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Красіловський Володимир Степанович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано час на усунення недоліків.
28 жовтня 2024 року до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Красіловського В.С. про усунення недоліків, надано квитанцію про сплату судового збору, чим усунуто недоліки зазначені в ухвалі суду від 23 жовтня 2024 року.
31 березня 2025 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гусєва Сергія Івановича надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю у цивільній справі № 369/15618/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна.
08 травня 2025 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява про відмову від позову, закриття провадження у справі та повернення з державного бюджету 50% сплаченого судового збору у розмірі 5 020,00 грн.., а також про визнання вимог за зустрічним позовом та вирішення питання про повернення ОСОБА_1 з державного бюджету 50% сплаченого ним судового збору у розмірі 7 570,00 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2025 року суд постановив: прийняти зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю у цивільній справі № 369/15618/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна; вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю об'єднати в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна та продовжити судовий розгляд справи № 369/15618/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2025 року суд постановив: заяву позивача за первісним позовом ОСОБА_2 , - задовольнити; прийняти відмову ОСОБА_2 від позову у цивільній справі № 369/15618/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та закрити провадження у цивільній справі № 369/15618/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна, - у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Позивач та його представник у підготовче судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, причини неявки не повідомили. Будь-яких заяв, клопотань станом на дату винесення рішення суду не надано.
Відповідач та її представник у підготовче судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. Відповідач надала суду заяву, в якій вимоги позовної заяви визнала у повному обсязі, просила задовольнити та повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого ним судового збору у розмірі 7 570,00 грн.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206,207 цього Кодексу.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Прийнявши визнання позову відповідачем та дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 23 травня 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (актовий запис від 23 травня 2016 року № 139).
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2022 року по справі № 759/6087/22, шлюб між сторонами було розірвано.
Від шлюбу у сторін народилася неповнолітня дитина, син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (актовий запис від 22 лютого 2017 року № 26).
20 травня 2017 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір бронювання на дериватив та майнові права на квартиру, розташовану в будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 23 травня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , остання прийняла у власність від продавця квартиру АДРЕСА_2 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., за реєстровим № 4308. З умов договору вбачається, що квартира була придбана позивачем на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 29 березня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Качельніковим С.В. за реєстровим № 1910 (п. 1 Договору купівлі-продажу). Продаж вчинено за 605 820,00 грн. (п. 2 Договору купівлі-продажу).
Згідно копії квитанції № 031ТО1FBVE від 23 травня 2017 року, ОСОБА_1 поповнив власний рахунок, відкритий в АТ «ОТП Банк» на суму 591 640,00 грн.
23 травня 2017 року ОСОБА_1 були придбані майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом підписання наступних документів: договору купівлі-продажу деривативу № С103/11/169/1013 від 23 травня 2017 року з додатками до нього; акту прийому-передачі деривативу від 23 травня 2017 року до договору купівлі-продажу деривативу № С103/11/169/1013 від 23 травня 2017 року; акту прийому-передачі (пред'явлення до виконання) форвардного контракту від 23 травня 2017 року; договору купівлі-продажу майнових прав № С103/11/169/1013 від 23 травня 2017 року з додатками до нього.
На виконання вищевказаних договорів, ОСОБА_1 здійснив наступні платежі: 315 7155,00 грн. - призначення платежу «00.1013.6302 Оплата згідно договору купівлі-продажу деривативу № С103/11/169/1013 від 23.05.2017 р. в т.ч. ПДВ 20% ОСОБА_1 », що підтверджується копією платіжного доручення № 2 від 23 травня 2017 року; 275 605,00 грн. - призначення платежу «00.1013.6302 Оплата згідно договору купівлі-продажу майнових прав № С103/11/169/1013 від 23.05.2017 р. в т.ч. ПДВ 20% ОСОБА_1 », що підтверджується копією платіжного доручення № 1 від 23 травня 2017 року.
23 вересня 2019 року ОСОБА_1 прийняв квартиру АДРЕСА_1 за актом приймання-передачі квартири до договору купівлі-продажу майнових прав № С103/11/169/1013 від 23 травня 2017 року.
Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 193245488 від 16 грудня 2019 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.
Презумпція спільності майна подружжя може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).
Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.
Водночас, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).
Як зазначено, зокрема, у постанові від 19.10.2021 у справі № 521/1695/18 (провадження №61-17105св20) критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 61-36178св18, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи та додані до неї докази, а також враховуючи те, що відповідач визнала позов у повному обсязі, суд приходить до висновку, що спірна квартира була придбана позивачем за кошти, які отримані ним від продажу його особистої приватної власності. Відтак, позивачем спростовано презумпцію спільної сумісної власності, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та можливість визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 50 кв. м., житловою площею 23.1 кв. м., за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1988370432224.
Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Відповідач визнала позов до початку розгляду справи по суті та просила при винесенні рішення, вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, взявши до уваги визнання відповідачем позову та вимоги ст. 141, 142 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору, а решту судового збору, а саме 50 відсотків, суд повертає позивачу з державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 200, 206, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50 кв. м., житловою площею 23.1 кв. м., за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1988370432224.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 7 570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 00 коп.
Зобов'язати Головне Управління Державної Казначейської Служби України у Київській області повернути позивачу - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) 50 % сплаченого ним на розрахунковий рахунок № UA238999980313161206000010790, Казначейство України, отримувач коштів - ГУК у Київ.обл/Вишнева міс./22030101, код ЄДРПОУ - 37955989, судового збору, а саме 7 570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 00 коп., від сплаченого позивачем 27 березня 2025 року згідно платіжної інструкції № M861-XA5X-25C9-CHKP від 27 березня 2025 року судового збору у загальному розмірі 15 140,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА