Справа № 369/15469/25
Провадження № 2-н/369/2753/25
19 листопада 2025 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Хацько Н.О., перевіривши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Комекосервіс» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКП,
До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Комекосервіс» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКП.
Згідно з ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч. 2 ст. 161 ЦПК України).
Крім того, наказне провадження - один із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти.
Відповідно до роз'яснень п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» у разі заявлення вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Цивільним кодексом визначено вимоги до письмової форми правочину, а відтак інші нормативно-правові акти, не можуть суперечити вимогам Цивільного кодексу.
Статтею 207 ЦК України визначено вимоги до письмової форми правочину, за змістом якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що нормами процесуального законодавства імперативно визначено, що судовий наказ може бути видано, зокрема якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, яка утворилася внаслідок невиконання договору, укладеного саме в письмовій (в тому числі електронній) формі, копію якого заявник зобов'язаний надати одночасно із заявою про видачу судового наказу.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст. 163 цього Кодексу.
Згідно п. 9 ст. 165 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заявник просить стягнути заборгованість з ОСОБА_1 , за надання послуг ЖКГ, які надавались за адресою : АДРЕСА_1 , та надає витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.03.2017.
Однак згідно відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2017201 від 18.11.2025, інформація щодо права власності ОСОБА_1 на вищевказану квартиру відсутня.
Наданий заявником договір, вимоги за яким в тому числі заявлені стягувачем у заяві про видачу судового наказу, не підписаний заявником та боржником, тому в даному випадку не може безспірно свідчити про надання житлово-комунальних послуг саме ОСОБА_1 .
Більш того, до суд надано заперечення, до якого додано договір купівлі продажу квартири за вказаною адресою від 03.07.2020 року, згідно якого ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) продала вказану квартиру.
Таким чином, наведені обставини не вказують на безспірність заявлених вимог. Враховуючи вказане, суддя вважає доцільним відмовити заявнику у видачі судового наказу.
Одночасно суд роз'яснює заявнику, що відповідно до ст. 166 ЦПК України у випадку відмови у видачі судового наказу заявник має право звернутися з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків, або звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 163, 165, 167, 207, 268, 354 ЦПК України, суддя,
У видачі судового наказу за заявою «Комекосервіс» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 за надання послуг ЖКП - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання та підписання.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.О. Хацько