Справа № 368/450/25
2/368/555/25
Рішення
Іменем України
"04" листопада 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі: головуючого судді Кириченка В.І.,
при секретарі Марчук Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику позовну заяву ОСОБА_1 до Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування ,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати за ним право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Мотивував заяву тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, до якої увійшли:
- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельна ділянка площею 0, 2497 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222287201:01:040:0010;
- земельна ділянка площею 0,1026 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222287201:01:040:0011.
За життя ОСОБА_2 заповіту на належне їй майно не складала. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), що передбачено ст. 1216 Цивільного кодексу України.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1,2 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та спадкоємцем її майна за законом першої черги. Інших спадкоємців на майно ОСОБА_2 , крім Позивача, не залишилося.
Для оформлення спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , Позивач, через свого представника - ОСОБА_3 , звернувся до державного нотаріуса Кагарлицької державної нотаріальної контори Грачової Л.І.
Листом від 04.06.2025 року №253/02-14 державний нотаріус Кагарлицької державної нотаріальної контори Грачова Л.І. повідомила Позивача про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Для вирішення даного питання нотаріус рекомендувала Позивачу звернутися з відповідним позовом до суду.
Так, згідно з інформацією, наданою КП КОР «Південне БТІ» від 22.01.2019 року за вих. №111, станом на 01.01.2013 року право власності на житловий будинок у АДРЕСА_1 не зареєстроване.
Отже, Позивач не може через нотаріальну контору оформити у спадщину житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Втім, необхідно зазначити, що ОСОБА_2 дійсно була власником вищевказаного житлового будинку, попри відсутність правовстановлюючих документів на нього.
Опосередковано про це свідчить той факт, що ОСОБА_2 була власником двох земельних ділянок за тією з адресою, а саме: земельної ділянки площею 0, 2497 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222287201:01:040:0010 та земельної ділянки площею 0,1026 га для ведення особистого селянського господарства. кадастровий номер 3222287201:01:040:0011, які увійшли до складу спадщини ОСОБА_2 . Право власності на вказані земельні ділянки було належним чином оформлене за ОСОБА_2 , що підтверджується копіями державних актів про право власності на земельні ділянки Серії ЯБ №523364 від 24.02.2006 року та Серії ЯБ №523363 від 24.02.2006 року.
При цьому відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок не позбавляє права власності на нього, а також не позбавляє Позивача права на спадщину.
Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1, 3 ст.1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Отже, Позивач, як спадкоємець майна ОСОБА_2 за законом, може успадкувати належний їй житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з ст.1297 Цивільного кодексу України право власності на спадкове майно надувається шляхом отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності надувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або ;;е визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.У випадку, коли нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що застосовується, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Передумовою для подачі позову до суду про визнання за Позивачем права власності на вищевказане спадкове майно, є відсутність іншого, крім судового, шляху для визнання його права.
Відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України, положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право) (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.06.2018 по справі №597/1070/15-ц).
Таким чином, за наявності перешкод у оформленні спадкових право через нотаріуса, спадкоємець може звернутися з позовом про визнання права власності до суду, а суд може визнати за позивачем право власності на спадкове майно.
Наведене вище свідчить, що наявні усі підстави для визнання за Позивачем права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.
Представник позивача Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області в судове засідання не з'явився, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, до якої увійшли:
- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельна ділянка площею 0, 2497 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222287201:01:040:0010;
- земельна ділянка площею 0,1026 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222287201:01:040:0011.
Згідно матеріалів спадкової справи позивач ОСОБА_1 (далі - Позивач) є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 і 20.09.2018 року подав заяву в Кагарлицьку районну державну нотаріальну контору про прийняття спадщини за заповітом. ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловік померлої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 подав заяву в Кагарлицьку районну державну нотаріальну контору про відмову від спадкового майна на користь сина ОСОБА_1 . Заповітом від 20.10.2015 року ОСОБА_2 заповіла земельну ділянку площею 2,89 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 . Заповітом від 28.12.2016 року ОСОБА_2 заповіла житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5 . Заповітом від 5.09.2017 року ОСОБА_2 заповіла житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 сину ОСОБА_1 . Згідно довідки виконкому Ставівсько сільської ради на день смерті спадкодавця з нею постійно проживав і був зареєстрований чоловік ОСОБА_4 .
Згідно матеріалів спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 заяву про прийняття спрадщини приватному нотаріусу 09.12.2020 року подав син ОСОБА_5 і 22.04.2021 року подав заяву син ОСОБА_1 . Заповітом від 20.10.2015 року ОСОБА_4 заповів земельну ділянку площею 2,76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_5 .
Для оформлення спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , Позивач, через свого представника - ОСОБА_3 , звернувся до державного нотаріуса Кагарлицької державної нотаріальної контори Грачової Л.І.
Листом від 04.06.2025 року №253/02-14 державний нотаріус Кагарлицької державної нотаріальної контори Грачова Л.І. повідомила Позивача про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Для вирішення даного питання нотаріус рекомендувала Позивачу звернутися з відповідним позовом до суду.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), що передбачено ст. 1216 Цивільного кодексу України.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1,2 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до положень ст.1254 ч.3 ЦК України кожний новий заповіт скасовує попередній заповіт . Тому новий заповіт спадкодавця ОСОБА_2 на користь позивача про спадкування спірного житлового будинку скасовує попередній заповіт на це ж майно.
Відповідно до ст.1269 ч.1, 1270 ч.1 ЦК України позивач проягом 6 місців з дня відкриття спадщини прийняв спадщину за заповітом шляхом подачі заяви нотаріусу. Також відповідно до ст.1268 ч.3 ЦК України спадщину прийняв чоловік спадкодавця який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини який протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини не заявив про відмову від неї .
Відповідно до ст.1241 ч.1 ЦК України непрацездатний вдівець спадкодавця - її чоловік ОСОБА_4 , 1938 року народження має право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту - половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом. Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцми та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
ОСОБА_4 помер , не отримавши свідоцтва про право на спадщину на частку в спірному житловому будинку. Відповідно до ст.1296 ч.3 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Після його смерті прийняли спадщину за законом як спадкоємці першої черги його дії - позивач і ОСОБА_5 подавши протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.
За вказаних обставин зазначений позивачем відповідач Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області не є належним відповідачем так як не має прав на спадкове майно і не порушує прав позивача. Без участі належного відповідача ОСОБА_5 суд не може визначити частку позивача в порядку спадкування спірного майна після смерті матері, враховуючи положення ст.1241 ч.2 ЦК України , що до обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Тому в задоволенні позову слід відмовити.
Відмова в задоволенні позову не перешкоджає повторному зверненню до суду із позовом до належного відповідача ( постанова КЦС ВС від 22.01.2025 року в справі №760/18179/23).
Керуючись ст. 1254,1261,1269 ч.1, 1296, 1270 ч.1 ЦК України ст.76, 81,263-265, 273 ч.4 ЦПК України, суд,-
вирішив:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 14.11.2025 року.
Суддя В.І. Кириченко