Справа № 367/3364/25
Провадження №2/367/3846/2025
Іменем України
про закриття провадження
21.11.2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Лещенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпіні у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
До суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 28 квітня 2017 року Бучанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 65.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 31.03.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. У вказаній ухвалі судом роз'яснено учасникам справи, зокрема, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане відповідачем разом з поданням відзиву. Відповідно до ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться. Судом учасників справи попереджено про недопустимість зловживання процесуальними правами шляхом подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; умисного неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі, тощо. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. У разі, якщо подання скарги, заяви, клопотання буде визнане зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
З огляду на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалась.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати до суду заяви та клопотання.
Відповідач, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами у справі, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк до суду не подав, своєї позиції щодо заявлених позивачем вимог про розірвання шлюбу не висловив.
У статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. З наведеного убачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 910/3191/20; від 24.10.2024 року у справі № 752/8103/13-ц.
Як убачається з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень у ЄДРСР опубліковано рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04.09.2025 року у справі № 367/7856/25 за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яким суд, зокрема: «вирішив Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 28 квітня 2017 року Бучанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 65.».
При цьому у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні відомості щодо оскарження вказаного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04.09.2025 року у справі № 367/7856/25.
Таким чином убачається, що судове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04.09.2025 року у справі № 367/7856/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, набрало законної сили та є чинним на час розгляду судом справи № 367/3364/25.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. За змістом ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 725/3821/23, провадження № 61-15366св23).
Убачається, що позивач, будучи повідомленою про обов'язок добросовісно користуватися процесуальними правами, зважаючи на наявність судового рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04.09.2025 року у справі № 367/7856/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами, не скористалась правом подати заяву про відмову від позову, залишення позовної заяви без розгляду або про закриття провадження у справі з огляду на наявність рішення суду між тими ж сторонами і з тих же підстав, яке набрало законної сили.
Суд, вивчивши матеріали справи, ознайомившись з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме рішенням рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04.09.2025 року у справі № 367/7856/25, дійшов такого висновку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема набрали законної сили рішення суду у справі, ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Так як предметом спору в даній справі є суспільні відносини щодо припинення шлюбу між подружжям на підставі його розірвання за заявою одного із подружжя, і є рішення суду між тими ж сторонами і з ти х же підстав, яке набрало законної сили, то провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, так як набрало законної сили рішення, яким вирішено спір.
Частиною 2 ст. 256 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 353 ЦПК України ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Керуючись ст. ст. 13, 49, 95, 142, 255 ч.1 п.3, ч.3, 256 ч.2, 353 ч. 1 п.15 ЦПК України,
Провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - закрити.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет, із тих самих підстав, - не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (ч. 2 ст. 261 ЦПК України).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Суддя: О.В. Лещенко