Справа № 274/1875/25
Провадження № 2/0274/1076/25
Іменем України
"20" листопада 2025 р. м. Бердичів
в складі: головуючого судді Хуторної І. Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
12.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 79859375 у розмірі 22 688, 64 грн та судові витрати.
Короткий виклад доводів позову
Позовну заяву ТОВ «ФК«ЄАПБ» обґрунтовує тим, що 11.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 уклали договір позики № 79859375, за умовами якого позикодавець надав відповідачу у власність грошові кошти відповідно до п. 1 договору шляхом перерахування на банківську карту позичальника, а позичальник зобов'язалася повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити проценти за користування кредитом.
14.06.2021 було укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за договором № 79859375.
Відповідно до реєстру боржників № 30 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.07.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 79859375 у сумі 22688,64 грн, з яких: 8000 грн заборгованість за основною сумою та 1273,6 грн - заборгованість за відсотками та 13415,04 грн пені.
Відповідач свої зобов'язання за укладеним договором належним чином не виконує внаслідок у нього наявна заборгованість по договору позики № 79859375 у сумі 22688,64 грн.
Вказаний розмір заборгованості позивач просить стягнути з відповідача.
Відзив на позовну заяву не надходив.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 21.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо подання у визначені строки відповідачем відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач ухвалу суду отримав 11.05.2025, що доводиться рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відтак, відповідач, будучи належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, дату та час її розгляду, у зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, до суду не подав.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. ст.178,279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що 11.04.2024 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики на умовах повернення позики в кінці строку № 79859375, за умовами якого, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язалось надати ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 8 000, 00 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, строком на 18 днів, дата повернення позики 25.05.2021, з фіксованою базовою процентною ставкою в розмірі 1,00 % за день користування, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день 2, 70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 3394,21 %, орієнтовна загальна вартість позики 9440,00 грн. Договір підписаний електронним підписом ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 35624 (а.с. 8-10).
14.06.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників (а.с. 12-14).
До договору до договору факторингу № 14/06/21 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» були укладені 28.07.2021 додаткова угода № 2, додаткова угода № 7 від 13.06.2022 та додаткова угода № 34 вид 19.08.2024 (а.с. 15-17).
До позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» долучило акт прийому - передачі реєстру боржників від 19.08.2024 за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (а.с. 18).
З витягу з реєстру боржників № 30 від 19.08.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 вбачається, що ОСОБА_1 зазначений у списку боржників за договором позики № 79859375, за яким загальна сума заборгованості становить 22688,64 грн, з яких: 14386 грн заборгованість за основною сумою та 1273,6 грн -заборгованість за відсотками, пеня 13 415,04 (а.с. 19)
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 79859375 від 11.04.2024 ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» нарахувало ОСОБА_1 заборгованість за період з 19.08.2024 до 31.01.2025 у розмірі 22688,64 грн, з яких: 14386 грн заборгованість за основною сумою, 1273,6 грн -заборгованість за відсотками та пеня 13 415,04 (а.с. 20).
Застосовані норми права
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагається.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). В порядку визначеному ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Аналіз доводів сторін, висновки суду
Дослідивши докази, з'ясувавши обставини справи, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову, з таких підстав.
Звертаючись з позовом, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» посилається у позові на те, що через невиконання відповідачем своїх зобов'язань утворилась заборгованість за договором позики № 79859375 від 11.04.2024 в розмірі 22 688,64 грн, яку просить стягнути на його користь як правонаступника кредитора.
На підтвердження позовних вимог позивачем було долучено копію договору позики, копію Договору факторингу, додатки до цього договору, Акт прийому-передачі реєстру боржників, Витяг з Реєстру боржників до договору факторингу, розрахунок суми заборгованості.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2статті 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача.
Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (статті 77 - 80 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (частини 5, 7статті 81 ЦПК України).
У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст. ст. 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
В оцінці поведінки та способу ведення справ банком чи фінансовою установою суд враховує те, що вони є професійними учасниками ринку надання фінансових послуг, у зв'язку з чим до них висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком чи фінансовою установою є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц.
У разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не було надано жодного доказу який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідача в розмірах, що передбачені договором № 79859375 від 11.04.2024, а відповідач ці кошти отримав.
Позивач не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
До позову долучено розрахунок заборгованості за договором позики, складений представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» за період із дати відступлення права вимоги, та який містить інформацію про те, що розмір заборгованості за договором позики № 79859375 від 11.04.2024 складає 22688,64 грн, з яких: 14386 грн заборгованість за основною сумою, 1273,6 грн -заборгованість за відсотками та пеня 13 415,04.
Однак цей розрахунок заборгованості не містять відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення договору позики, який би дозволив суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, та правильність нарахування відсотків за користування кредитними коштами (розмір відсотків та період їх нарахування, суми внесені боржником в рахунок виконання кредитних зобов'язань).
Будь-яких інших доказів щодо підтвердження заборгованості відповідача за укладеним договором позики № 79859375, зокрема, розрахунків боргу первісного кредитора, виписки по рахунку відповідача, тощо позивачем суду не надано.
Суд зазначає, що сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позивача безумовного обов'язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання (висновки Верховного Суду у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17).
Таким чином, суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження заявленої позивачем до стягнення заборгованості за договором позики.
Окремо суд зазначає, що нарахування позивачем пені в сумі 13415,04 грн суперечить п. 18 Прикінцевих на перехідних положень ЦК України, відповідно до яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб. Надалі строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та триває до цього часу.
Таким чином, нарахування позивачем неустойки за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором під час дії воєнного стану є неправомірним, оскільки сума неустойки підлягає списанню.
Отже відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за договором позики № 79859375.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суд відмовив, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;
відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя І. Ю. Хуторна