Справа № 364/853/25
Провадження № 1-кп/364/53/25
18 листопада 2025 року, Володарський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника Білоцерківського районного сектора № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань, в селищі Володарка, кримінальне провадження № 12025111260000168, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 травня 2025 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
с. Городище-Пустоварівське Володарського району Київської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не військовозобов'язаного, одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працюючий на посаді водія ПАТ «Цукровий завод», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінальних правопорушень, що передбачають відповідальність ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,
Судом встановлено, що 24.05.2025, близько 18 години, ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу домоволодіння потерпілого ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_1 , знайшов банківську карту АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_1 , видану на ім'я ОСОБА_8 , обладнану вбудованим чипом-NFC для безконтактної оплати, та належну потерпілому, яка була втрачена останнім з власної необережності.
Розуміючи те, що на рахунку вищевказаної банківської картки можуть бути грошові кошти, а безконтактна технологія проведення платежів дасть можливість здійснювати розрахунок вказаними банківськими картками без введення PIN-коду, у ОСОБА_7 виник умисел на привласнення офіційного документу, а саме банківської картки АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_1 , належної потерпілому ОСОБА_5 , з корисливих мотивів, спрямованих на подальше таємне викрадення з рахунку банківської картки грошових коштів.
В цей же час, ОСОБА_7 , не вживаючи будь-яких заходів для повернення вказаної вище банківської картки, достовірно знаючи те, що знайдена банківська картка належить іншій особі, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на привласнення офіційного документа, переслідуючи при цьому корисливий мотив, усвідомлюючи протиправність своїх дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, маючи на меті подальше використання цієї картки у власних злочинних корисливих цілях, а саме для заволодіння грошовими коштами, привласнив вищевказану банківську картку, яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», пунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», примітки до ст. 358 КК України є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, та видана повноважною особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, позбавивши таким чином ОСОБА_5 можливості використовувати зазначену картку за призначенням, тобто умисно привласнив вказаний офіційний документ.
Таким чином, ОСОБА_7 , обвинувачується у привласненні офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
Окрім того, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 24.05.2025, о 21 год. 40 хв., він, перебуваючи у магазині «Кошик» (ФОП ОСОБА_9 ), що за адресою: АДРЕСА_1 , де переслідуючи умисел на незаконне збагачення за рахунок чужих коштів із раніше привласненої банківської картки АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_1 , яка обладнана вбудованим чипом-NFC для безконтактної оплати за товар, належної потерпілому ОСОБА_5 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України за № 64/2022 від 24.02.2022 та продовженого на підставі Указу Президента України від 15.04.2025 № 235/2025, затвердженого Законом України № 4356-IX від 16.04.2025, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом вільного доступу, через безконтактну платіжну систему «Pay Pass», розрахувався вищевказаною банківською карткою за товар на суму 570 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріального збитку на вказану суму.
Не зупиняючись на досягнутому, маючи загальну мету, яка від самого початку охоплювалась єдиним умислом на заволодіння грошовими коштами, які знаходилися на рахунку банківської картки АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_1 , належної потерпілому ОСОБА_5 , цього ж дня, ОСОБА_7 , перебуваючи у магазині «Магазин-Кафе» (ФОП ОСОБА_10 ), що за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Городище-Пустоварівське, вул. Центральна, 45А, через безконтактну платіжну систему «Pay Pass» розрахувався вищевказаною банківською карткою за товар, а саме: о 21 год. 45 хв. на суму 775 гривень; о 21 год. 47 хв. на суму 557 гривень, о 21 год. 51 хв. на суму 551 гривень; о 21 год. 52 хв. на суму 134 гривень; о 21 год. 54 хв. на суму 144 гривень та о 21 год. 57 хв. на суму 655 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму 2816 гривень.
Продовжуючи свій єдиний злочинний намір, цього ж дня, ОСОБА_7 , перебуваючи у магазині «Продукти» («ФОП ОСОБА_11 »), що за адресою: АДРЕСА_1 , через безконтактну платіжну систему «Pay Pass» розрахувався вищевказаною банківською карткою за товар, а саме: о 22 год. 06 хв. на суму 1 085 гривень; о 22 год. 23 хв. на суму 838 гривень; о 22 год. 45 хв. на суму 342 гривень та о 22 год. 48 хв. на суму 336 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму 2601 гривень.
Після чого ОСОБА_7 , придбаними товарами розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму 5 987 гривень.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні прокурор вказав, що 18.11.2025 в селищі Володарка між ним, як прокурором Володарського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025111260000168 від 25.05.2025 з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_7 з іншого боку, в присутності захисника ОСОБА_4 та за наявності письмової згоди потерпілого ОСОБА_5 , у приміщенні Володарського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно із вказаною угодою обвинувачений ОСОБА_7 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, щиро розкаявся.
Також обвинувачений ОСОБА_7 зобов'язується беззастережно визнати пред'явлене обвинувачення в повному обсязі у судовому провадженні.
Потерпілий ОСОБА_5 претензій майнового та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_7 не має.
Потерпілий ОСОБА_12 надав письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості із обвинуваченим, згідно положень абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України.
Крім того, сторони погодили призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі; за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_7 у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі із звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням.
При цьому, сторони розуміють, що в такому випадку судом встановлюється іспитовий строк тривалістю від одного року до трьох років із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням.
Також в угоді про визнання винуватості сторонами передбачені наслідки її укладення і затвердження, наслідки невиконання цієї угоди, визначені статтями 473, 476 Кримінального процесуального кодексу України.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, що передбачають відповідальність за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, надавши стверджувальну відповідь на питання щодо визнання ним вчинення викладених в обвинувальному акті та в угоді про визнання винуватості обставин.
Поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 не викликає у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та щирості його позицій.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник просили затвердити угоду про визнання винуватості, розуміючи наслідки її укладення і затвердження, а також наслідки невиконання цієї угоди.
Потерпілий ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні підтримав свою письмову заяву ( а.к.п. 39), якою підтримав згоду на укладення між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості. Міру та вид покарання просив визначити у відповідності до вимог чинного законодавства України .
Представник Білоцерківського районного сектора № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області проти затвердження угоди судом не заперечувала.
За таких обставин суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_7 своїми діями вчинив викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів, тобто за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Кримінальне провадження підсудне Володарському районному суду Київської області на підставі частини першої статті 32 КПК України.
Відповідно до частини третьої статті 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 КК України та ч. 4 ст. 185 КК України, які за визначенням ст. 12 КК України, є, відповідно, кримінальним проступком та тяжким злочином.
Частина 5 статті 469 КПК України вказує, що укладення угоди може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Стосовно правової можливості укладення сторонами угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні за участю потерпілої суд виходить з положень абзацу п'ятого частини четвертої статті 469 КПК України, що передбачають укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана як державним чи суспільним інтересам, так і правам та інтересам окремих осіб, в яких бере участь потерпілий або потерпілі, за умови надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди. З огляду на це суд не вбачає підстав для застосування п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляді цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» через внесення після прийняття цієї Постанови законодавчих змін до частини четвертої статті 469 КПК України, що тепер передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості за згодою потерпілих на її укладення.
Матеріали кримінального провадження вказують, що потерпілий ОСОБА_5 надав прокурору письмову згоду на укладення зазначеної угоди з обвинуваченим ОСОБА_7 , яка додана судом до матеріалів кримінального провадження та яка повністю була підтримана у суді (а.к.п. 39).
Крім того, судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
До обставин, які згідно із ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 суд не встановив.
Зважаючи на усе наведене та враховуючи позиції прокурора, сторони захисту, а також потерпілого щодо затвердження угоди, беручи до уваги те, що ОСОБА_7 раніше не судимий (а.к.п. 49), має постійне місце роботи, одружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей і непрацездатних осіб не має, характеризується виключно з позитивної сторони ( а.к.п.51).
Суд за таких обставин дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладеної 18.11.2025 між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_7 , у присутності захисника та за наявності письмової згоди потерпілого і призначення узгодженої сторонами міри покарання: за ч. 1 ст. 357 КК України у виді двох років обмеження волі та за ч. 4 ст. 185 КК України у виді п'яти років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання за сукупності кримінальних правопорушень у виді п'яти років позбавлення волі. Застосувати до обвинуваченого ст.75 КК України і звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитового строку.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України та пункту 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого відповідні обов'язки.
Цивільний позов потерпілим не заявлений.
Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Такі процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Оскільки питання щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченому в межах даного кримінального провадження, прокурором перед судом не ставилось та з учасниками процесу не обговорювалось. При таких обставинах, суд вважає, що до набрання вироком законної сили, запобіжний захід у межах даного кримінального провадження йому не доцільно обирати.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 18.11.2025 в селищі Володарка між прокурором Володарського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025111260000168 від 25.05.2025 з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_7 з іншого боку, в присутності захисника ОСОБА_4 за наявності письмової згоди потерпілого ОСОБА_5 .
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України і призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі.
Його ж визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання ОСОБА_7 у виді п'яти років місяць позбавлення волі.
Застосувати до ОСОБА_7 ст.75 КК України і звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України та пункту 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов не заявлений.
Речові докази у даному кримінальному провадженні: чеки в кількості 11 штук, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження .
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили - не обирати.
На вирок може бути подана апеляція до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1