"20" листопада 2025 р. Справа № 363/2269/25
20 листопада 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Вишгородського районного суду Київської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі призначено суддю Рукас О.В.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 285497 від 30.03.2025 року вбачається, що 29 березня 2025 року о 21 год. 35 хв. на автодорозі Київ - Вишгород - Десна, 28 км., водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував автомобілем марки Audi, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нестійка хода. Від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Вишгородського районного суду від 19 серпня 2025 року матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП було повернуто до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області для належного оформлення та усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме, надання технічно придатного до зчитування диска, на якому повинен міститься весь наявний та повний відеозапис, зроблений працівниками поліції, за фактом вчинення ОСОБА_1 діяння, що містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
04.09.2025 року зазначені матеріали справи після дооформлення надійшли до Вишгородського районного суду Київської області. До матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучений супровідний лист, в якому зазначено, що станом на 19.08.2025 року повторно надати відеозаписи з нагрудного реєстратора працівників поліції неможливо у зв'язку із їх відсутністю.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду неодноразово повідомлявся в належний процесуальний спосіб.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, клопотань про відкладення судового розгляду до суду не подав, а справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, відповідно до ч. 3 ст. 268 КУпАП не належать до переліку справ, що розглядаються за обов'язкової присутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, то суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
До початку слухання справи від захисника ОСОБА_1 - адвоката Шумського І.С. надійшло клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що ОСОБА_1 не визнає себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Сторона захисту зазначає, що після зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції, останній не заперечував (не відмовлявся) пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, разом з тим, працівники полії безпідставно, з незрозумілих причин запропонували ОСОБА_1 їхати до найближчого закладу охорони здоров'я, (майже 30 км.) що само по собі суперечить вимогам статті 266 КУпАП, а також вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Також, ОСОБА_1 не відмовлявся надати пояснення з приводу його зупинки та перевірки на стан сп'яніння, але йому ніхто не пропонував цього, а лише запропонували поставити підпис у протоколі, запевнивши, що для протоколу цього достатньо.
Вказав, що працівники поліції під час виконання своїх службових обов'язків порушили вимоги Інструкції затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, оскільки не зафіксували весь процес огляду на стан сп'яніння, починаючи із зупинки транспортного засобу до моменту закінчення огляду, а також не запросили двох свідків. присутність яких мала б бути обов'язковою у разі неможливості проведення відеозйомки; зібрані та надані працівниками поліції докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП є неналежними, оскільки зібрані без встановленого законом та нормативними актами порядку, тому просив суд провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУПАП відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання також неодноразово викликався представник поліції - інспектор Вишгородського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції Гура Станіслав Михайлович для надання пояснень у справі. В судові засідання старший лейтенант поліції Гура С.М. не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Частина 2 ст. 251 КУпАП наголошує, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення можливе лише у випадку, коли належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, безпосередньо дослідженими судом, встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення та вину особи у його вчиненні.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.5. ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП передбачений порядок проведення огляду особи на стан сп'яніння. Так, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані зокрема алкогольного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан сп'яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан наркотичного сп'яніння, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан зокрема наркотичного сп'яніння, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан наркотичного сп'яніння, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан наркотичного сп'яніння, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан наркотичного сп'яніння, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП встановлено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року за №1395. Так, відповідно до розділу Х цієї Інструкції, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають зокрема у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану сп'яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп'яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).
Вищевказані вимоги також дублюються Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року за №1103, де передбачено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають зокрема у стані а сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Так, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Крім того, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року за №1452/735 - огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 285497 від 30.03.2025 року вбачається, що 29 березня 2025 року о 21 год. 35 хв. на автодорозі Київ - Вишгород - Десна, 28 км, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував автомобілем марки Audi, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нестійка хода. Від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився під запис зафіксований на нагрудну камеру працівника поліції 855419. Свідки до огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, та складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП не залучалися.
Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 40 ЗУ "Про Національну поліцію" - поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.
У матеріалах справи наявний DVD-R диск, разом з тим при дослідженні вказаного диску шляхом зчитування наявної на ньому інформації за допомогою службового комп'ютера встановлено відсутність жодних яких файлів, які придатні до відображення та сприйняття, тому його неможливо дослідити як доказ.
В процесі дооформлення справи Вишгородським РУП ГУНП в Київській області, відеозаписи, що були зроблені на нагрудну камеру працівника поліції № 855419 долучені не були.
Враховуючи вище зазначене, суд вважає, що долучений до справи диск є неналежним доказом.
Будь яких інших достатніх та достовірних доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП працівниками поліції до матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучено не було.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно з яким винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь. Однак, Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення в даному конкретному випадку, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У зв'язку з наведеним суд позбавлений можливості встановити як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так і дослідити процедуру проведення огляду особи на стан алкогольного спяніння та факт відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду у встановленому законом порядку, оскільки будь які докази в матеріалах справи відсутні. Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Керуючись ст. 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини суд констатує, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Суд зазначає, що вказані та досліджені судом докази у своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В даному випадку суд приходить до висновку, що в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 1, 9, 40-1, 130 ч. 1, 245, 247, 251, 252, 247, 280 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів.
Суддя О.В. Рукас