"21" листопада 2025 р. Справа № 939/203/25
21 листопада 2025 року Вишгородський районний суд Київської області у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_12 про продовження відносно обвинених у кримінальному провадженні №12024100090002208 від 25.07.2024 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець
м. Могилів-Подільський Вінницької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець Збройних Сил України, раніше на судимий,
обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3
ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Зоря Володарського району Донецької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець Збройних Сил України, раніше не судимий,
обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3
ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Балаклії Харківської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець Збройних Сил України, раніше не судимий,
обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3
ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,
у провадженні Вишгородського районного суду Київської області, на стадії підготовчого провадження, перебуває вказаний вище обвинувальний акт.
Так, 03.11.2025 до суду надійшли клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо кожного із обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з тих підстав, що ризики, які слугували для обрання запобіжного заходу не відпали та не змінились, розгляд обвинувального акту не розпочато, а строк дії застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується.
В обґрунтування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України прокурор вказує, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, а обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Зазначаючи про обставини вчинення обвинуваченими інкримінованих кримінальних правопорушень, наслідки та їх тяжкість, суворість покарання, яке загрожує кожному із обвинувачених, у разі доведення їх провини у суді, прокурор вказує про існування об'єктивної необхідності у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з метою забезпечення виконання ними процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам вчинення ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме, що обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 :
можуть переховуватись від суду, так як вони зникли з місця вчинення злочину, та заховавши труп ОСОБА_13 , намагалися уникнути кримінальної відповідальності. Крім того, у зв'язку зі збройною агресією рф проти України, в Україні введено воєнний стан і частина території України є тимчасово окупованою, також Україна розірвала дипломатичні відносини з рф і ця обставина впливає на можливість контролю безперешкодного пропуску осіб через кордон з країною агресором, з якою можливість обміну інформацією в порядку міжнародного співробітництва унеможливлена;
перебуваючи на волі, можуть незаконно впливати на свідків та експертів, шляхом тиску, підбурювання, вмовляння, залякування чи підкупу з метою зміни показань або безпідставної відмови від них, а висновки судових експертиз, які є одним із ключових доказів, можуть бути знівельовані або ж знецінені у разі впливу на експерта, оскільки обвинуваченим відомі анкетні дані та адреси роботи експертів і проживання свідків, яких допитано лише на стадії досудового розслідування та вони підлягають допиту судом на стадії судового розгляду, який не розпочався;
вчинити інший корисливий злочин для забезпечення своїх майнових потреб, швидкого збагачення, а також, у разі вчинення дій спрямованих на переховування від суду, призведе до відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 407-409 КК України, та є певна ступінь вірогідності того, що обвинувачені вчинять дії, які будуть перешкоджати проведенню всебічного та об'єктивного судового розгляду у встановлені КПК України строки або ж створять загрозу інтересам суспільства.
Як зазначено у клопотанні прокурора, усі наведені ризики є реальними, стійкими, триваючими та виправдовують запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і, на даний час, виключають можливість застосування менш суворого запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вигляді особистого зобов'язання, взяття на поруки, застави чи домашнього арешту, які не є та не будуть достатніми для запобігання вищевказаним ризикам. Тому, на думку прокурора, є достатні підстави для продовження кожному із обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
20.11.2025 захисником обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_10 подано заяву про її бажання взяти ОСОБА_14 на поруки.
Представник потерпілого у судове засідання не з'явився, при цьому його неявка не перешкоджає розгляду клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_10 заперечувала проти клопотання прокурора про продовження строку тримання її підзахисного під вартою, посилаючись на рішення ЄСПЛ, згідно яких тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не є підставою для тримання особи під вартою. Захисник вказує на недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та його непричетність, посилаючись на показання свідка ОСОБА_15 , при цьому тяжкість кримінального правопорушення та підстави тримання обвинуваченого під вартою, не ґрунтуються на матеріалах справи, відсутні докази щодо порушення ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, при тому, що він має місці соціальні зв'язки, ніс військову службу, має позитивні характеристики, докази про які нею надавалися раніше та містяться у матеріалах справи, не має підстав для вчинення інших кримінальних правопорушень та це перше кримінальне правопорушення, у вчиненні якого його звинувачують. Захисник ОСОБА_10 просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора, обрати інший запобіжний захід, зокрема - передати обвинуваченого ОСОБА_7 їй на поруки, оскільки вона взмозі забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків, про наслідки порушення яких, вона обізнана, або обрати будь-який інший більш м'який вид запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію захисника, вказує про зменшення ризиків, під час служби, він не мав доган та усних зауважень щодо своєї поведінки, він не має наміру перешкоджати слідству.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_11 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Вважає, що обвинувачення, пред'явлене його підзахисному, є недоведеним, а наявність ризиків, про які зазначає прокурор, не підтверджені доказами. Посилаючись на рішення ЄСПЛ та Конституційного Суду, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурору та застосувати інший вид запобіжного заходу, не пов'язаний із позбавленням волі, а у разі продовження тримання під вартою, застосувати щодо обвинуваченого альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді застави.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію захисника, вказуючи про неможливість подальшого перебування під вартою, на некомфортні умови, що впливає та його психічний стан.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 , якого залучено ухвалою суду від 20.11.2025 на окрему процесуальну дію, заперечував проти клопотання прокурора, вказуючи про невідповідність змісту клопотання, яке мотивовано обґрунтованістю пред'явленої підозри, стадії кримінального провадження, та у клопотанні відсутня оцінки наявності у обвинуваченого соціальних зав'язків, нагород. Посилаючись на рішення ЄСПЛ та Конституційного Суду, вважає можливим застосувати до ОСОБА_8 більш м'який вид запобіжного заходу, зокрема цілодобовий домашній арешт, або альтернативний вид - заставу, оскільки він на стадії досудового розслідування давав показання та не вчиняв дій, які перешкоджали слідству, а ризики, на які посилається прокурор не є реальними.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку захисника, зазначивши, що має значний бойовий досвід, який може застосувати на лінії фронту.
Щодо клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим, прокурор підтримав клопотання про продовження строку тримання їх під вартою, а щодо доводів захисника ОСОБА_9 про зміст клопотання, послався на загальні положення КПК України щодо продовження виду запобіжного заходу, за правилами його застосування.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи у межах заявленого клопотання, суд дійшов висновку про задоволення клопотань прокурора та про відмову у задоволенні клопотань сторони захисту, з таких підстав.
Частиною третьою статті 314 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Судом встановлено, що ухвалами слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 27.07.2024 відносно кожного із підозрюваних у кримінальному провадженні - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26.09.2024, який в подальшому неодноразово продовжувався за ухвалами слідчих суддів Солом'янського районного суду міста Києва та Шевченківського районного суду міста Києва.
Так, після надходження обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024100090002208 від 25.07.2024 до суду, ухвалами Бородянського районного суду Київської області від 28.02.2025 та від 08.04.2025 обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було продовжено дію обраного відносно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» - до 07.06.2025.
Після передачі матеріалів справи за обвинувальним актом №12024100090002208 від 25.07.2024 для розгляду Вишгородським районним судом Київської області, ухвалою вказаного суду від 04.06.2025, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 12.06.2025, обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було продовжено дію обраного відносно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» - до 04.08.2025.
Ухвалою Вишгородського районного суду від 31.07.2025, за клопотанням прокурора обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продовжено дію обраного відносно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» - до 30.09.2025.
Ухвалою Вишгородського районного суду від 24.09.2025, за клопотанням прокурора обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продовжено дію обраного відносно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» - до 24.11.2025.
Так, частина перша статті 183 КПК України вказує на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та частиною восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, випливає зі змісту пункту 4 частини другої статті 183 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини суд повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Під час розгляду клопотання прокурора та захисників, суд враховує, що обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, два з яких, відповідно до статті 12 КК України, є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцять років або довічне позбавленням волі, з конфіскацією майна (ч.4 ст. 187 та ч.2 ст. 115 КК України).
Розгляд обвинувального акту щодо обвинувачених перебуває на стадії підготовчого процесу, що зумовлено поведінкою учасників судового провадження і це негативно впливає на забезпечення швидкості судового розгляду, коли суд прагне забезпечити першочерговий розгляд цієї справи згідно положень частини четвертої статті 28 КПК України, проте не може погодити дати судових засідань з усіма учасниками справи, через їхні твердження, в тому числі сторони захисту, про неможливість взяти участь у запропонованих датах, а тому, провести підготовче судове засідання та завершити розгляд обвинувального акту до 24.11.2025, не є можливим.
Суд звертає увагу, що позбавлений можливості, на стадії підготовчого провадження, перевірити доводи сторони захисту щодо невинуватості того чи іншого обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, що інкримінуються, оскільки лише під час розгляду кримінального провадження по суті вирішуються питання, пов'язані з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Нині, докази у справі не досліджено, свідки, експерти не допитані, а обвинувачені показань у справі не давали, а тому, враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів та, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених і те, що ризики на теперішній час не зменшилися, суд вважає, що підстави, наведені прокурором для продовження обвинуваченим такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, є належним чином обґрунтовані та мотивовані.
Дані про зменшення ризиків, які були підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на цій стадії - відсутні і наявність позитивних характеризуючих даних про особу обвинувачених, обіцянка дотримання ними належної процесуальної поведінки, не виключають наявність ризиків переховування та продовження чи повторення протиправної поведінки.
Отже, у даному випадку, продовження строку тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не суперечить вимогам КПК України, оскільки по справі існують конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого статті 5 Конвенції (рішення у справі «Lavents v. Latvia» п. 70).
На даній стадії судового процесу, не встановлено підстав для скасування застосованого щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу або його зміни на більш м'який, ніж тримання під вартою, та не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою 177 КПК України, і які були підставами для застосування такого виду запобіжного заходу, клопотання захисників про зміну запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний із позбавленням волі, в тому числі передача на поруки, не підлягають задоволенню.
Так, відповідно до частини третьої статті 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Водночас, відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, із застосуванням насильства, що спричинило загибель людини.
А тому, враховуючи наслідки дій обвинувачених, вчинення яких їм інкриміновано, суд не вбачає підстав для визначення застави.
Керуючись статтями 183, 193, 197, 199, 314, 331, 372, 376 КПК України, суд
клопотання прокурора у кримінальному провадженні - задовольнити.
Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21.01.2026 включно, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21.01.2026 включно, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21.01.2026 включно, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 - відмовити.
Апеляційна скарга, на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали проголошено 21.11.2025 о 16:30.
Судді ОСОБА_1
ОСОБА_3
ОСОБА_2