20.11.25 363/6346/25
20 листопада 2025 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Баличева М.Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за позовом адвоката Усенка Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
встановив:
27.10.2025 року Усенко М.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із вказаною позовною заявою в якій просив: поновити строк для оскарження постанови, визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №28/1 від 09.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.10.2025 року в застосунку «Дія» на своєму телефоні ОСОБА_1 випадково виявив наявність виконавчого провадження №79359737 відкритого державним виконавцем Іванківського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чалим В.П. на підставі постанови №28/1 від 09.01.2025 року виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 про накладення штрафу у розмірі 25 500,00 грн. Відповідачем вже накладався штраф на ОСОБА_3 на підставі постанови №1106 від 07.11.2024 року виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка наразі оскаржується позивачем в суді апеляційної інстанції. Тобто, Відповідачем 07.11.2024 року було ухвалено постанову №1106 від 07.11.2024 року про накладення штрафу у розмірі 50 000,00 грн. на Позивача и через два місяці знов таки без жодних правових підстав накладено штраф, тому Позивач змушений звертатися до суду задля захисту своїх законних прав та інтересів. Так, ще 30 червня 2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 було направлено адвокатський запит від представника Позивача про отримання інформації щодо перебування Позивача на військовому обліку та на якій правовій підставі його було оголошено в розшук, проте за станом на 25.10.2025 року жодної інформації від РТЦК не отримано. Натомість Позивач у встановлений законодавством спосіб належним чином оформленої повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ані особисто, ані засобами поштового зв'язку не отримував, не знав і не міг знати про дату, час та місце, куди потрібно з'явитися, а також мету такої явки. Так, в оскаржуваній постанові вказано, що «09 січня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що гр. ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк, а саме 27 грудня 2024 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 13 грудня 2024 року №1558324, для уточнення військово-облікових даних». В результативній частині оскаржуваної постанови вказано - накласти на громадянина (громадянку) { НОМЕР_1 ) штраф у сумі 25 500 грн. Тобто, в оскаржуваній постанові не зазначено особу, до якої необхідно застосувати санкції у вигляді штрафу, а тому постанова №28/1 від 09.01.2025 року видана ІНФОРМАЦІЯ_3 є незаконною і з цих підстав. Натомість Позивач у встановлений законодавством спосіб належним чином оформленої повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ані особисто, ані засобами поштового зв'язку не отримував, не знав і не міг знати про дату, час та місце, куди потрібно з'явитися, а також мету такої явки. Тому позивач вважає, що в його діях відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Крім того, оскаржувана постанова була винесена суб'єктом владних повноважень з суттєвими процесуальними порушеннями.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28.10.2025 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з вимогами про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
31.10.2025 року представник ІНФОРМАЦІЯ_4 отримав копію ухвали суду від 28.10.2025 року, що підтверджується ксерокопією з облікової книги розносної кореспонденції.
Відповідач станом на 11.11.2025 року не реалізував свого права, відзив на позовну заяву та витребувані документи до суду не надав.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотань від позивача (представника) та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло. Крім того, відповідач правом на подання відзиву/пояснень із запереченнями на позов не скористався, доказів на спростування доводів позивача не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа може в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст. 19 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що постановою Начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 №28/1 від 09.01.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк, а саме 27.12.2024 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 13.12.2024 року №1558324, для уточнення військово-облікових даних. Своїми діями ОСОБА_4 порушив п. 2 п.п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Затверджені Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року та відповідно 27.12.2024 року скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Вказаною постановою накладено на громадянина (громадянку) { НОМЕР_1 ) штраф у сумі 25 500,00 грн.
Постановою головного державного виконавця Іванківського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чалого В.М. від 15.10.2025 року відкрито виконавче провадження з примусового виконавче провадження з примусового виконання постанови Начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 Прибори М.В. №28/1 від 09.01.2025 року.
Також, до матеріалів справи долучено копію постанови Начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 №1106 від 07.11.2024 року та копію постанови головного державного виконавця Іванківського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чалого В.М. від 11.03.2025 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаної постанови, які суд не досліджує та не надає їм оцінку, оскільки вони не стосуються предмету спору та є предметом розгляду іншої судової справи.
Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 2 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно зі ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: - з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; Відповідно до ч. 3 ст. ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відтак, зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, день проставлення відмітки про відмову від отримати повістку вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки).
Крім цього, суд зазначає, що Постановою КМУ № 1147 від 08.10.2024 «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв'язку» внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку.
Згідно з п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 15.03.2009, передбачено, зокрема, що «Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Згідно зі ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до частини 1 статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що особа, будучи належним чином повідомленою про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час, яких відповідачем суду надано не було. При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов'язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу, що у встановлений судом строк від ІНФОРМАЦІЯ_4 не надійшло жодного документа, який стосується суті пред'явлених позовних вимог та притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити чи дійсно повістка про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 27.12.2024 року належним чином була відправлена та вручена останньому відповідно до вимог чинного законодавства.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Згідно ч. 5 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень, серед інших, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Водночас, в оскаржуваній постанові не зазначено доказів, що відповідач, як Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних резервістів, не мав можливості отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційним системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, оскільки відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодекс не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у том числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками адміністраторами) яких є державні органи.
Будь-які докази про те, які саме відомості (персональні дані) не уточнено позивачем, які не могли бути одержані самостійно ІНФОРМАЦІЯ_7 по справі відповідачем суду не надано.
Відповідач, як держатель відповідного реєстру мав можливість перевірити та підтвердити всі необхідні відомості про особу позивача, враховуючи, що при винесені оскаржуваної постанови особу останнього встановлено через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Відтак, оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, оскільки має місце порушення норм процесуального права при її винесені, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Тож згідно з принципом презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Будь-які докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови згідно ст.ст. 72-77 КАС України суду не надано.
Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд відповідно до вимог п. 1 ст.247, ст.293 КУпАП, п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, скасувати вказану постанову і закрити провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 4 ст. 152 КАС України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Позивач, звертаючись із позовом, сплатив судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Згідно ЗУ «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Так, ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року складає 3028 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року в справі за №543/775/17 зазначає, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ України «Про судовий збір» - у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028х0,2 = 605,60 грн.).
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 251, 268, 280, 289 КУпАП, ст. 72-79, 90, 242-246, 255, 286, 295 КАС України, суд,-
вирішив:
Позовну заяву адвоката Усенка Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову №28/1 від 09.01.2025 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, яка була складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрати за сплату судового збору в розмірі 605,6 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя М.Б. Баличева