справа № 362/5688/25
провадження № 2/362/3210/25
19.11.25 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. розглянув у порядку письмового провадження в м. Василькові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс»,
треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович,
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Суд установив:
ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс» (надалі також відповідач, ТОВ «ФК «Депт Фінанс»), у якому просить визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем від 19 січня 2022 року, зареєстрований в реєстрі за № 85, про звернення стягнення на домоволодіння АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, на якій розташоване вказане домоволодіння, площею 0,3720 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3221482801:01:009:0020, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку та стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» заборгованості в сумі 5 339 073,97 грн. за іпотечним договором №1999/ФКВ-07 від 21 листопада 2007 року, таким, що не підлягає виконанню.
Позов обґрунтований тим, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису було порушено вимоги закону, оскільки нотаріус не пересвідчився у безспірності заборгованості боржника, позивача по справі.
Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження по справі не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, та клопотань до суду не направляв, тому в силу частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами та дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 19 січня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташоване вказане домоволодіння, площею 0,3720 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3221482801:01:009:0020, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, що належали позивачу на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та договору купівлі-продажу земельної ділянки. Зареєстрований в реєстрі за №85.
Зазначене нерухоме майно було передано ТОВ «Український промисловий банк» в іпотеку на підставі Іпотечного договору №1999/Zфквіп-07, посвідченого Івановою Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 21 листопада 2007 року за реєстровим №5949 в забезпечення виконання умов Кредитного договору № 1999/ФКВ-07 від 21 листопада 2007 року, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та позивачем. Відповідно до Договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, посвідченого 30 червня 2010 року, Соколовим О.Є., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №2258 та відповідно до Договору № 2293/К про відступлення прав вимоги, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Депт Фінанс», посвідченого 22 липня 2020 року, Івановою О.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 236, право вимоги, щодо погашення кредиту (з урахуванням заборгованості за основним зобов'язанням та заборгованості за нарахованими відсотками) перейшло до ТОВ «ФК «Депт Фінанс» (Стягувач).
Відповідно до умов вищевказаних договорів сума кредиту становить 5 339 073,97 грн. (з урахуванням заборгованості за основним зобов'язанням та заборгованості за нарахованими відсотками), строк повернення якого 17 листопада 2022 року.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2020 року по справі №2-264/10 відмовлено ТОВ «ФК «Депт Фінанс» у задоволенні заяви про заміну сторони її правонаступником.
При цьому судом встановлено, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2010 року позов ТОВ «Український промисловий банк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №1999/ФКВ-07 від 21 листопада 2007 року в розмірі 1 472 509, 63 грн. та 1 952 грн. судових витрат, всього 1 472 509, 63 грн.
22 липня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» укладено договір №2293-к про відступлення прав вимоги, в тому числі і за кредитним договором №1999/ФКВ-07 від 21 листопада 2007 року.
Проте, заявником не було надано доказів та належних документів суду з яких вбачається, що ТОВ «Український промисловий банк» відступило право вимоги ПАТ «Дельта Банк».
Із довідки Васильківського міськрайонного суду Київської області №2-264/10 від 30 вересня 2020 року вбачається, що матеріали цивільної справи №2-264/10 знищені за закінченням терміну зберігання. В архіві суду зберігається лише копія рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2010 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що встановити чи відбувся перехід права вимоги за кредитним договором №1999/ФКВ-07 від 21 листопада 2007 року від ТОВ «Український промисловий банк» до ПАТ «Дельта Банк» не вбачається можливим.
Разом із тим, постановою від 27 січня 2022 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №68400849 з виконання виконавчого напису №85, виданого 20 січня 2022 року.
Постановою від 27 січня 2022 року приватним виконавцем накладено арешт на майно: домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташоване вказане домоволодіння, площею 0,3720 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3221482801:01:009:0020, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку.
Постановою від 22 лютого 2022 року приватним виконавцем описано на накладено арешт на майно, встановлено обмеження права користування ним: заборонено пошкоджувати та відчужувати.
Звертаючись із даним позовом до суду позивач зазначила, що спірний виконавчий напис вчинений з порушенням порядку його вчинення, зокрема приватний нотаріус не вчинив жодної дії щодо перевірки безспірності заборгованості.
Так, статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції, яка діяла на час вчинення спірного виконавчого напису), передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно з підпунктами 1.1., 1.2. пункту 1, підпунктами 3.1., 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо одані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем , за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пунктів 1, 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку).
Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
У постанові Верховного суду України від 05 липня 2017 року № 754/9711/14-ц зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
З наданої суду позовної заяви вбачається, що нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач з наявністю у неї заборгованості перед відповідачем не згодна.
За таких обставин, між сторонами існує спір щодо наявної заборгованості. Зазначене спростовує безспірність заборгованості боржника (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 4 березня 2015 року в справі № 6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі № 6-141цс14).
Окрім того, суд звертає увагу на таке.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.
Вказаною постановою суд визнав незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнив розділ пунктом 11 такого змісту: « 11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу»; п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів; доповнив перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються а) оригінал кредитного договору б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.»; зобов'язав Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 19 січня 2022 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Укладений з позивачем кредитний договір №1999/ФКВ-07 від 21 листопада 2007 року, наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а отже наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 172/1652/18.
Вбачається, що нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
На підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду.
З урахуванням задоволення позову, на підставі статті 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає 1 211,20 грн. судового збору.
Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
1. Задовольнити позов.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем від 19 січня 2022 року, зареєстрований в реєстрі за № 85, про звернення стягнення на домоволодіння АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, на якій розташоване вказане домоволодіння, площею 0,3720 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3221482801:01:009:0020, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку та стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» заборгованості в сумі 5 339 073,97 грн. за Іпотечним договором № 1999/ФКВ-07 від 21 листопада 2007 року.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс» на корить держави судові витрати в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення: 19 листопада 2025 року.
Суддя О.В. Попович