Справа №359/5676/25
Провадження №2/359/2813/2025
7 листопада 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Козачук А.Р.,
за участю представника позивача Остапчука О.Ю.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору, а також стягнення грошових коштів та пені,
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
1.1. В травні 2025 року ОСОБА_2 звернуся до суду з вказаним позовом та посилається на те, що 24 січня 2025 року він уклав з ФОП ОСОБА_3 договір виконання №241, за яким відповідач зобов'язався протягом 45 робочих днів з дня внесення авансу виготовити, доставити та встановити меблеві вироби, а ОСОБА_2 зобов'язався сплатити грошові кошти в загальному розмірі 302300 гривень 00 копійок: аванс в розмірі 242000 гривень 00 копійок - в день укладення договору, а іншу частину грошових коштів в розмірі 60300 гривень 00 копійок - після прийняття виконаних робіт. 24 січня 2025 року позивач сплатив ФОП ОСОБА_3 аванс в розмірі 242000 гривень 00 копійок. У зв'язку з тим, що грошові кошти були перераховані на рахунок відповідача 27 січня 2025 року, строк виготовлення, доставлення та встановлення меблевих виробів підлягав закінченню 28 березня 2025 року. В обумовлений договором строк ФОП ОСОБА_3 не виконав вказані роботи. У зв'язку з цим 7 квітня 2025 року представник позивача ОСОБА_4 надіслав відповідачу претензію, в якій він відмовився від договору та вимагав від ФОП ОСОБА_3 повернути грошові кошти в розмірі 242000 гривень 00 копійок. Відповідач ухиляється від виконання цього грошового зобов'язання. Тому ОСОБА_2 просить суд розірвати договір виконання №241 від 24 січня 2025 року, а також стягнути з ФОП ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 242000 гривень 00 копійок та пеню за період часу з 29 березня 2025 року по 17 квітня 2025 року в розмірі 181380 гривень 00 копійок.
1.2. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримує позов та наполягає на його задоволенні. Крім того, ним заявлено вимогу про постановлення окремої ухвали та зобов'язання Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області внести до ЄРДР відомості про вчинення ФОП ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України.
1.3. Представник відповідача ОСОБА_1 не визнає позов та посилається на те, що його довіритель не ухиляється від виконання зобов'язань за договором виконання №241 від 24 січня 2025 року. Зокрема, він в будь-який зручний для позивача час може доставити та встановити вже виготовлені меблеві вироби. Крім того, договором передбачена пеня в розмірі лише 0,1% від вартості робіт, а не 3% як зазначають ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 . Ними також неправильно визначений період прострочення виконання договору. У зв'язку з цим розмір пені, який позивач просить стягнути з ФОП ОСОБА_3 , є значно завищеним. Тому представник відповідача ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні позову.
2. Інформація про рух цивільної справи.
2.1. Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 травня 2025 року (а.с.59) вбачається, що цивільну справу за позовом, пред'явленим ОСОБА_2 , було розподілено судді Бориспільського міськрайонного суду Борцю Є.О.
2.2. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 27 травня 2025 року (а.с.64-65) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
2.3. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 2 жовтня 2025 року (а.с.120-121) було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
3.1. 24 січня 2025 року ОСОБА_2 уклав з відповідачем договір виконання №241 (а.с.9-14), за яким ФОП ОСОБА_3 зобов'язався протягом 45 робочих днів з дня внесення авансу виготовити, доставити та встановити меблеві вироби, а позивач зобов'язався сплатити грошові кошти в загальному розмірі 302300 гривень 00 копійок: аванс в розмірі 242000 гривень 00 копійок - в день укладення договору, а іншу частину грошових коштів в розмірі 60300 гривень 00 копійок - після прийняття виконаних робіт.
3.2. В той же день ОСОБА_2 сплатив відповідачу аванс в розмірі 242000 гривень 00 копійок. Ця обставина підтверджується копією платіжної інструкції №SM99682 (а.с.15).
3.3. Спірні правовідносини регулюються главою 45 «Укладення, зміна і розірвання договору» розділу ІІ «Загальні положення про договір», главою 61 «Підряд» підрозділу 1 «Договірні зобов'язання» розділу ІІІ «Окремі види зобов'язань» книги п'ятої «Зобов'я-зальне право» ЦК України та розділом ІІ «Права споживачів та їх захист» Закону України «Про захист прав споживачів».
4. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.
а. норми матеріального права.
4.1. Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
4.2. Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
4.3. Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
4.4. Згідно з ч.1 ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
4.5. Відповідно до ч.2 ст.849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
4.6. Згідно з ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
б. норми процесуального права.
4.7. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
4.8. Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
4.9. Відповідно до ч.1 ст.262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
4.10. Згідно з ч.11 ст.262 ЦПК України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк.
5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
а. щодо розірвання договору та стягнення грошових коштів.
5.1. З копії платіжної інструкції №SM99682 (а.с.15) вбачається, що грошові кошти в розмірі 242000 гривень 00 копійок були зараховані на рахунок ФОП ОСОБА_3 лише 27 січня 2025 року. З наступного дня розпочався строк для виконання робіт з виготовлення, доставлення та встановлення меблевих виробів тривалістю 45 робочих днів. Крім того, зі змісту п.8.2 договору виконання №241 від 24 січня 2025 року (а.с.12) вбачається, що відповідач мав право затримки виконання вказаних робіт до 7 календарних днів. Ці обставини свідчать про те, що останнім днем виконання ФОП ОСОБА_3 своїх зобов'язань за вказаним договором було 7 квітня 2025 року. Тому посилання ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4 на те, що прострочення виконання робіт розпочалось ще 29 березня 2025 року, підлягає критичній оцінці.
5.2. Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України представник відповідача ОСОБА_1 не подав жодного доказу на підтвердження того, що його довіритель ФОП ОСОБА_3 виготовив, доставив та встановив меблеві вироби до 7 квітня 2025 року. В матеріалах цивільної справи також відсутні докази на підтвердження того, що відповідач виконав вказані роботи станом на день ухвалення рішення суду. Ці обставини свідчать про те, що ФОП ОСОБА_3 допустив істотне порушення договору виконання №241 від 24 січня 2025 року в розумінні ч.2 ст.651 ЦК України, оскільки позивач так і не отримав того, на що він розраховував при укладенні вказаного договору.
5.3. В матеріалах цивільної справи міститься копія претензії №07/04/2025-1 від 7 квітня 2025 року (а.с.43-44), зі змісту якої вбачається, що представник позивача ОСОБА_5 вимагав від ФОП ОСОБА_3 розірвання договору виконання №241 від 24 січня 2025 року. За своє правовою природою вказана претензія не є відмовою ОСОБА_2 від договору. Адже на відміну від розірвання договору, яке є двостороннім правочином та потребує волевиявлення обох сторін договору, відмова від договору є одностороннім правочином та не потребує волевиявлення іншої сторони договору. Тому дія договору виконання №241 від 24 січня 2025 року продовжується станом на день ухвалення рішення суду.
5.4. З огляду на це суд вважає, що з метою відновлення порушеного права позивача належить розірвати договір виконання №241 від 24 січня 2025 року та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 242000 гривень 00 копійок.
б. щодо стягнення пені.
5.5. Зі змісту п.12.4 договору виконання №241 від 24 січня 2025 року (а.с.12) вбача-ється, що у випадку прострочення виконання робіт на відповідача покладається додатко-вий обов'язок сплати пені в розмірі 0,1% від суми договору за кожен день прострочення. У зв'язку з тим, що вказаний розмір неустойки є значно меншим, ніж розмір пені, передбачений ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», умова п.12.4 вказаного договору в частині зменшеного розміру неустойки є нікчемною, а на спірні правовідносини поширюється ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка передбачає пеню в розмірі 3% від вартості робіт за кожен день прострочення. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року у справі №559/1605/18 (провадження №61-913св20). Вказана правова позиція полягає у тому, що обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладанні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно. Проте свобода у визначенні обсягу договірної відповідальності не є безмежною, оскільки законодавець встановлює межі саморегулювання, гарантуючи охорону інтересів окремих учасників цивільного обороту (зокрема, споживачів) за допомогою встановлення імперативної заборони (ex ante). Тому правочин, яким скасовується або обмежується відповідальність за умисне невиконання або неналежне виконання зобов'язання, є нікчемним.
5.6. Зі змісту п.5.1 договору виконання №241 від 24 січня 2025 року (а.с.10) вбача-ється, що вартість робіт з виготовлення, доставлення та встановлення меблевих виробів була визначена в розмірі 302300 гривень 00 копійок. Тривалість допущеного відповідачем прострочення виконання робіт за період часу з 8 квітня 2025 року по 17 квітня 2025 року становить 10 днів.
5.7. З огляду на це суд вважає, що з ФОП ОСОБА_3 на користь позивача слід стягнути пеню в розмірі 90690 гривень 00 копійок (302300,00 : 100% х 3% х 10 днів). Підстави для стягнення з відповідача неустойки в більшому розмірі, зокрема за інший період часу з 29 березня 2025 року до 7 квітня 2025 року, відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цієї вимоги ОСОБА_2 слід відмовити.
в. щодо постановлення окремої ухвали.
5.8. В ході розгляду цивільної справи в діях ФОП ОСОБА_3 не було виявлено ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України. Ця обставина свідчить про відсутність підстав для постановлення окремої ухвали та покладення на Бориспільське РУП ГУ НП в Київській області зобов'язання щодо внесення відомостей про вказане кримінальне правопорушення до ЄРДР.
5.9. З огляду на це суд вважає, що у задоволенні вимоги представника позивача ОСОБА_4 про постановлення окремої ухвали належить відмовити. Крім того, він має право самостійно звернутись до органу досудового розслідування з заявою про вчинення кримінального правопорушення в порядку, передбаченому ст.214 КПК України.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору, а також стягнення грошових коштів та пені задовольнити частково.
Договір №241, укладений 24 січня 2025 року між ОСОБА_2 -чем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , розірвати.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 242000 гривень 00 копійок та пеню за період часу з 8 квітня 2025 року по 17 квітня 2025 року в розмірі 90690 гривень 00 копійок.
У задоволенні позову в частині вимоги про стягнення пені в більшому розмірі відмовити.
У задоволенні вимоги представника позивача ОСОБА_4 про постановлення окремої ухвали відмовити.
Повний текст рішення суду складений 17 листопада 2025 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець