Справа № 357/15332/25
Провадження № 2-др/357/120/25
21 листопада 2025 року місто Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Вангородської О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 заяву відповідача, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
25.09.2025 представник позивача, керівник товариства - Ярослава Сердійчук, звернулася до суду з позовом, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», у якому просила у судовому порядку стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договорами №10001658336 від 23.02.2020, №555125855221 від 13.03.2020, №0985742767 від 08.03.2020 у розмірі 69213,40 грн та судові витрати у справі: судовий збір - 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу - 16000,00 грн.
29.09.2025 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
05.11.2025 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовну заяву позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задоволено частково та стягнуто ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договорами №10001658336 від 23.02.2020, №555125855221 від 13.03.2020, №0985742767 від 08.03.2020 у загальному розмірі 17094,40 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 598,29 грн та витрати за професійну правничу допомогу у розмірі 740,94 грн, всього 1339,23 грн.У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
09.11.2025 представник відповідача, адвокат Друзь Віталій Вікторович, подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», що зареєстрована судом 10.11.2025, у якій просив ухвалити додаткове рішення у справі № 357/15332/25 про стягнення з ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на користь ОСОБА_1 на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн пропорційно до розміру відмовлених позовних вимог. Заяву мотивує, тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2025 року у справі №357/15332/25, позовну заяву ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задоволено частково. Шановним судом вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитними договорами №10001658336 від 23.02.2020, № 555125855221 від 13.03.2020, № 0985742767 від 08.03.2020 у розмірі 17094,40 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 598,29 грн та витрати за професійну правничу допомогу у розмірі 740,94 грн. Тобто позовні вимоги позивача задоволені на 25% (17 094,40 / 69 213,40 х 100 = 24,69). Разом з цим, звертаю увагу суду на те, що у зв'язку із захистом своїх прав відповідач був змушений звернутись за професійною правовою допомогою з метою недопущення порушення прав. 01.10.2025 між Адвокатом Друзь В.В. та відповідачем з іншої сторони було укладено договір про надання правової допомоги № БН від 01.10.2025. Адвокатом Друзь В.В. було вивчено позовну заяву та додатки до неї на предмет законності нарахування суми стягнення за договорами позики, здійснено складання відзиву на позовну заяву у справі за стягненням заборгованості та заперечення на відповідь на відзив на користь Позивача. Також у відзиві на позовну заяву було зазначено, що орієнтовний розмір судових витрат при розгляді даної справи в суді першої інстанції становить 4 000 гривень витрати на професійну правничу допомогу та що відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази на підтвердження понесених судових витрат будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
19.11.2025 представник позивача, керівник товариства - Ярослава Сердійчук, подала до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, яке мотивоване тим, що рішенням суду від 05 листопада 2025 року у даній справі позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договорами № 10001658336 від 23.02.2020, № 555125855221 від 13.03.2020, № 0985742767 від 08.03.2020 у загальному розмірі 17094,40 грн. По-перше, так, як вбачається із відзиву на позовну заяву, сума витрат була фіксована станом на дату подачі відзиву на позовну заяву.Із врахуванням вищезазначеного, нормами цивільного процесуального законодавства встановлені певні обмеження та вимоги щодо визначення та стягнення витрат на правничу допомогу, які стороною відповідача не були дотримані, що виключає можливість стягнення таких витрат та ухвалення додаткового рішення у справі. Враховуючи зміст заяви про ухвалення додаткового рішення, в якій не наведено поважності причин неподання відповідних доказів понесених витрат до закінчення судових дебатів, а також із врахуванням вимог ч. 1 ст. 246 ЦПК України, в ухваленні додаткового рішення у справі слід відмовити. Підсумовуючи вищезазначене, представник відповідача не виконав умову, щодо наявності поважності причин неподання відповідних доказів понесених витрат до закінчення судових дебатів, із врахуванням того, що такі докази повинні були бути подані разом із відзивом на позовну заяву, адже сума витрат була фіксованою. По-друге. Спір виник за вини відповідача, тобто, дії відповідача та третіх осіб щодо номеру мобільного телефону відповідача, спричинили подачу позовної заяви, понесення витрат позивачем та відповідачем.Тобто, матеріалами справи підтверджено, що жодних неправомірних дій як первісного кредитора так і позивача не було, а тому, витрати на правничу допомогу не можуть бути покладені на позивача. По-третє. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані такі документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, довіреність); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги; детальний опис вчинених дій (наданих послуг). Надання суду вказаних документів є базовою та необхідною умовою для розподілу витрат на правничу допомогу, а їх задоволення залежить від рівня деталізації та обґрунтованості. Заявлені витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, розміром позовних вимог та позицією у відзиві на позовну заяву, обставинами справи. По-четверте. П. 8 Договору про надання правової допомоги передбачено, що розмір та порядок оплати гонорару встановлюється додатком № 1 до Договору. П. 3 Додатку № 1 визначено, що за прийняття зобов'язань Адвокатом перед Клієнтом при підписанні договору про надання правової допомоги Клієнт сплачує гонорар, при цьому сторони підписують акт про надання правничої допомоги за прийняття доручення на надання правничої допомоги. Акт про надання правової допомоги було підписано 09.10.2025, проте, суму у розмірі 4000,00 грн не було сплачено. Разом із тим, ні Договір ні додаток № 1 до Договору не встановлює відтермінування сплати таких витрат у розмірі 4000,00 грн, а тому, відсутні підстави для стягнення суми витрат у розмірі 3000,00 грн. Тому, просить заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.
13.11.2025 представник відповідача, адвокат Друзь Віталій Вікторович, подав до суду заяву, у якій просив розгляд заяви проводити у відсутності заявника та його представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Встановлено, що представник відповідача, відповідно до положень ст. 134 ЦПК України надав попередній розрахунок судових витрат, який міститься у відзиві на позовну заяву та зазначив, що докази понесення судових витрат на правову допомогу будуть надані до суду протягом 5 днів після ухвалення рішення суду у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Крім того, заява про стягнення витрат на правову допомогу разом з доказами їх понесення подана 09.11.2025, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», тобто протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Отже, вказані обставини спростовують твердження представника позивача, про не виконання представником відповідача умови подання доказів понесених витрат у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
П. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).
Представник відповідача на підтвердження стягнення судових витрат надав: копію договору №б/н про надання правової допомоги від 01.10.2025, копію додатку №1 до договору №б/н про надання правової допомоги від 01.10.2025 та копію акту про надання правничої допомоги від 09.10.2025,відповідно до яких визначено розмір витрат на правничу допомогу та який складає 4000,00 грн.
Згідно п. 8 Договору розмір та порядок оплати гонорару встановлюється додатком №1 до договору.
Згідно п. 2 Додатку №1 розмір гонорару за консультування та складання документів юридичного характеру складає 1000,00 грн за годину надання правничої допомоги.
Згідно акту про надання правничої допомоги від 09.10.2025, вартість наданої допомоги складає 4000,00 грн.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Так, від позивача в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України надійшла заява про необґрунтованість витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, однак, жодних доказів на підтвердження неспівмірності вказаних витрат на професійну правничу допомогу до суду не надано, а відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що у договорі №б/н про надання правової допомоги від 01.10.2025, який укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Друзь Віталієм Вікторовичем, у додатку №1 до договору, сторони належним чином узгодили порядок та умови надання правової допомоги відповідачу з питання захисту його прав та законних інтересів, визначили деталізацію видів правової допомоги, розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків клієнта з адвокатом.
Разом з тим, представник позивача заперечуючи стягнення судових витрат на правничу допомогу зазначає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 4000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи, розміром позовних вимог, позицією у відзиві на позовну заяву та обставинами справи.
Суд враховує правову позицію Верховного суду викладену у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19 та від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц, в яких зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 та у постанові від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18).
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 року у справі № 911/739/15, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020у справі № 922/2685/19, де визначено, що за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, оцінюючи співмірність розміру витрат позивача, понесених на правову допомогу, судом враховується, що ця справа в силу частини шостої статті 19 ЦПК України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
Проаналізувавши надані стороною відповідача докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також врахувавши заперечення позивача, суд дійшов висновку, що розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру.
З огляду на обставини справи та на фактичний об'єм необхідних послуг, наданих адвокатом, суд дійшов висновку, що розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, є доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатом дій.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 69213,40 грн, водночас позовні вимоги задоволено частково на суму 17094,40 грн, тобто розмір відмовлених позовних вимог становить 52119,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються, у разі часткового задоволення позову, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру відмовлених позовних вимог, які становлять 2259,06 грн.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 270, 258, 259, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
Заяву відповідача, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2259,06 грн (дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять гривень 06 копійок).
Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання додаткового судового рішення. Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: вулиця Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, місто Київ, 03150.
Відповідач - ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Додаткове рішення складено 21.11.2025.
Суддя: О. В. Бондаренко