Справа № 357/18796/25
1-кс/357/2455/25
про домашній арешт
18 листопада 2025 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, клопотання слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 , затверджене прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, у кримінальному провадженні № 12025111030002389 від 16 листопада 2025 року, стосовно:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Гороховищі, Октябрський район, Гомельська область, Республіка Білорусь, громадянин України, з середньою освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину - доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , перебуваючий на посаді командира снайперського взводу, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, підозрюваний у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,
18 листопада 2025 року в провадження слідчого судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором ОСОБА_7 , про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, із визначенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зі строком дії в межах строку досудового розслідування, у виді: заборони залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , та обов'язку з'являтися на виклик слідчого, прокурора та суду за першою вимогою.
Необхідність обрання такого запобіжного заходу, сторона обвинувачення мотивувала тим, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме: порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середнього ступеня тілесне ушкодження.
На переконання слідчого та прокурора обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними на досудовому розслідуванні доказами: протоколом огляду місця події, схемою ДТП, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 , висновком лікаря-нарколога ОСОБА_10 , довідкою КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2» та іншими матеріалами кримінального провадження.
На даний час, у слідства виникла необхідність в обранні підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Вказана потреба виникла, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 може вчиняти дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Сторона обвинувачення переконана, що тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 може спонукати його до переховування від суду, а сталих соціальних зав'язків, які можуть стримати від такої поведінки немає. До того ж, на наявність цього ризику впливає можливість ОСОБА_4 вільно перетинати державний кордон України.
Сторона обвинувачення стверджувала, що ОСОБА_4 може впливати на потерпілого та свідків, з метою ухилення від покарання, шляхом умовляння, підкупу чи погроз.
Сторона обвинувачення звертала увагу, що ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань вказаних осіб.
Сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_4 слід обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть попередити встановлені ризики та забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків.
Особисте зобов'язання не забезпечить дієвості кримінального провадження та не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Особиста порука не може бути застосована, оскільки відсутні поручителі.
У ході розгляду, прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання за обставин та підстав зазначених у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 вирішення поданого клопотання покладали на розсуд суду.
Слідчий суддя заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши надані матеріали з кримінального провадження, дійшла до висновку, що клопотання про обрання запобіжного заходу підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч. 3 ст. 176 КПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: (1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; (3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; (4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; (5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; (6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; (7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; (8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; (9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; (10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; (11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; (12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Отже, слідчий суддя, під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний перевірити наявність в особи процесуального статусу підозрюваного; обґрунтованість пред'явленої підозри; наявність підстав вважати, що підозрюваний може вчинити одну з дій, передбачених ст. 177 КПК України і на яку посилається прокурор; недостатність більш м'яких запобіжних заходів, для попередження однієї з дій, передбачених ст. 177 КПК України - та врахувати, обставини, перелік яких міститься в ст. 178 КПК України.
Отож, для початку слідчий суддя визначається, чи набув ОСОБА_4 процесуальний статус підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Слідчим суддею установлено, що ОСОБА_4 був затриманий та йому вручене повідомлення про підозру - 17 листопада 2025 року.
Отже, з цієї дати, ОСОБА_4 набув процесуального статусу підозрюваного.
Далі, слідчий суддя вирішує, чи є обґрунтованою пред'явлена ОСОБА_4 підозра.
У КПК України не міститься визначення обґрунтованої підозри.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Отож, для вирішення питання про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 слідчий суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини.
У своїх рішеннях, Європейський суд з прав людини визначив фактичний і юридичний критерії обґрунтованості підозри.
За першим з них, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32).
За другим, окрім фактичної сторони, існування «обґрунтованої підозри» у значенні статті 5 § 1 (c) вимагає, щоб факти, на які посилається, можна було розумно вважати такими, що підпадають під один із розділів, що описують злочинну поведінку в Кримінальному кодексі (див. рішення у справі «Влох проти Польщі» (Wloch v. Poland) від 19 жовтня 2000 року, п.109).
Згідно з повідомленням про підозру, ОСОБА_4 підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середнього ступеня тілесне ушкодження, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, за таких фактичних обставин.
Солдат ОСОБА_4 є військовослужбовцем, військової служби за мобілізацією, перебуває на посаді командира снайперського взводу військової частини НОМЕР_1 .
Солдат ОСОБА_4 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ст. 4, 9, 11 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», які зобов'язують його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, бути дисциплінованим, під час перебування поза розташуванням військової частини не допускати негідних вчинків та знати і неухильно дотримуватися вимог Правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
16 листопада 2025 року, близько 17 години 00 хвилин, водій ОСОБА_4 , порушуючи вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі по тексту - Правила дорожнього руху), відповідно до яких водієві забороняється: «керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», керуючи технічно справним автомобілем марки «ВА3-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Центральна у с. Галайки зі сторони с. Лобачів у напрямку с. Софіполь, що на території Тетіївської ОТГ, Білоцерківського району, Київської області, де біля будинку № 1 вул. Шевченка, в порушення вимог:
- п.1.5 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду та руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
- п.2.3 (б), (д) Правил дорожнього руху України: б) «Для забезпечення дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі», д) «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»;
- п.10.1 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху»;
- п. 12.1 Правил дорожнього руху України, де вказано: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;
- п. 12.2 Правил дорожнього руху України, де вказано: «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;
- п.12.3 Правил дорожнього руху України, де вказано: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»,
тобто створивши небезпеку, не стежив за зміною дорожньої обстановки, при будь-якій зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, не вибрав безпечної швидкості, в темну пору доби не контролював рух у межах видимості дороги, при виникненні небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості або безпечного об'їзду перешкоди, порушив дорожню розмітку 1.1 пересік суцільну лінію дорожньої розмітки, яка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , який рухався по проїзній частині в зустрічному напрямку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав такі тілесні ушкодження: закритий багатоуламковий перелом проксимального відділу кісток правої гомілки зі зміщенням.
Сукупність допущених водієм ОСОБА_4 порушень вимог п.п. 2.9 а), 1.5, 2.3 б), д), 2.4, 10.1, 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв?язку із вказаною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.
Слідчий суддя вважає, що описані в підозрі обставини та досліджені матеріали з кримінального провадження, підтверджують версію досудового розслідування про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середнього ступеня тілесне ушкодження, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, за обставин викладених у підозрі.
Слідчий суддя вважає, що зроблена органом досудового розслідування кваліфікація ґрунтується на вимогах КК України, оскільки обставини зазначені в підозрі об'єктивно вказують на усі ознаки вищевказаного кримінального правопорушення.
Зроблений висновок ґрунтується на досліджених в судовому засіданні матеріалах з кримінального провадження: витягу з ЄРДР про кримінальне провадження № 12025111030002389 від 16 листопада 2025 року; копії протоколу огляду місця ДТП від 16 листопада 2025 року; копії квитанції від 16 листопада 2025 року № 1589; копії висновку № 240 від 16 листопада 2025 року; копії протоколу допиту потерпілого ОСОБА_9 від 17 листопада 2025 року; копії протоколу затримання ОСОБА_4 від 17 листопада 2025 року; копії довідки КНП БМР «Білоцерківська МЛ № 2» від 17 листопада 2025 року № 03-05/4169.
Отож, слідчому судді доведена обґрунтованість врученої ОСОБА_4 підозри, за фактичним та юридичним критеріями.
Варто зауважити, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень (стаття 198 КПК України).
Слідчий суддя зазначає, що слідчий обґрунтовуючи своє клопотання посилався на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя зазначає, що згідно із п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Подвезько проти України», заява № 74297/11, від 12 лютого 2015 року). У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (п. 33 рішення ЄСПЛ у справі «W. v. Switzerland» від 26 січня 1993 року). Сама по собі відсутність постійного місця проживання не свідчить про ризик втечі (п. 128 рішення ЄСПЛ у справі «Oleksandr Makarov v. russia», заява № 15217/07 від 12 березня 2009 року).
Слідчий суддя зазначає, що згідно зі ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України є нетяжким злочином, оскільки за його вчинення санкція передбачає позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п'яти років.
Слідчий суддя вважає, що таке покарання є вагомим мотивом для майбутньої втечі та переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду.
Слідчим суддею установлено, що підозрюваний ОСОБА_4 має соціальні зв'язки, а саме він одружений, військовослужбовець, має на утриманні малолітню дитину.
Однак, слідчий суддя вважає, що з огляду на незначний час, який пройшов з моменту вручення підозри, вагомість зібраних доказів, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_4 , він може вчинити спроби переховування органу досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення суворого покарання, яке в його випадку, з огляду на кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється може бути лише реальним.
Водночас, зважаючи на ці самі обставини, слідчий суддя вважає доведеним, що ОСОБА_4 може вчиняти спроби незаконного впливу на потерпілих та/або свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Суд вважає, що цей ризик є реальним, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, в кримінальному провадженні ще не установлені та не допитані усі свідки.
У зв'язку з цим, слідчий суддя вважає доведеним наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У поданому клопотанні сторона обвинувачення запропонувала обрати підозрюваному запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Слідчим суддею установлено, що санкція за вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 передбачає покарання у виді позбавлення волі.
Отже, до нього може бути застосований домашній арешт.
Більш м'якими по відношенню до домашнього арешту є такі запобіжні заходи, як особисте зобов'язання, особиста порука та застава.
Згідно з ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9) носити електронний засіб контролю.
Отже, такий запобіжний захід, як домашній арешт, на відміну від особистого зобов'язання передбачає: (1) заборону обвинуваченому залишати житло цілодобово чи в певний період доби; (2) виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, які перелічені в ч. 5 ст. 194 КПК України; (3) контроль за поведінкою обвинуваченого та виконанням ним обов'язків з боку працівників правоохоронних органів, за місцем його проживання.
Слідчий суддя вважає, що попередити ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та/або суду, унеможливити вчинення спроб незаконного впливу на потерпілого або свідків, зараз може виключно цілодобовий домашній арешт, оскільки, на відміну від особистого зобов'язання, він передбачає контроль підозрюваного, з боку правоохоронних органів, за місцем проживання останнього та виконання ОСОБА_4 ряду обов'язків.
Слідчий суддя вважає, що тільки такий контроль може забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків, попередити його втечу та незаконний вплив на потерпілого, свідків.
Своєю чергою, особиста порука не може бути застосована, через відсутність поручителів, а застава, через відсутність в підозрюваного доходів.
Водночас, обираючи такий запобіжний захід слідчий суддя врахував, обставини передбачені в ст. 178 КПК України, а саме:
- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;
- тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному;
- вік підозрюваного (38 років) та стан здоров'я (відомості про наявність хвороб не надані);
- міцність соціальних зв'язків підозрюваного (одружений, має на утриманні малолітню дитину);
- наявність у підозрюваного місця роботи (військовослужбовець);
- репутацію підозрюваного (посередня - раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягався, військовослужбовець);
- майновий стан підозрюваного (відомості на надані);
- наявність судимостей обвинуваченого (відсутні);
- раніше запобіжні заходи до нього не застосовувалися;
- інших повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення немає;
- майнова шкода кримінальним правопорушення - не завдана;
- ризик продовження чи повторення протиправної поведінки - відсутній, злочин у якому він підозрюється є неумисним.
Своєю чергою, з огляду на встановлені ризики, слідчий суддя встановлює підозрюваному ОСОБА_4 такі обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , - цілодобово; з'являтися на виклик слідчого, прокурора та суду за першою вимогою.
Отже, за викладених підстав, суд задовольняє клопотання слідчого про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Керуючись ст. 131, 175, 177, 178, 194, 202, 205, 309-310 КПК України, слідчий суддя
клопотання слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною залишати житло, за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, в межах строку досудового розслідування, тобто до 17 січня 2026 року (включно).
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, визначити ОСОБА_4 такі обов'язки:
- заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , - цілодобово;
- з'являтися на виклик слідчого, прокурора та суду за першою вимогою.
Встановити строк дії покладених обов'язків, в межах строку досудового розслідування, тобто до 17 січня 2026 року (включно).
Доставити підозрюваного ОСОБА_4 за місцем відбування ним домашнього арешту: АДРЕСА_2 , де звільнити його з-під варти.
Контроль за виконанням обов'язків покласти на Білоцерківське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
Роз'яснити, що згідно ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Повний текст ухвали проголошений о 08:00 год. 21 листопада 2025 року.
Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_12