Справа № 355/116/25
Провадження № 1-кп/355/121/25
20 листопада 2025 року Баришівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Баришівка кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111080000034 від 20.01.2025 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України у відношенні обвинуваченого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дорогинка, Фастівського району, Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
У провадженні Баришівського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111080000034 від 20.01.2025 року за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
В судовому засіданні прокурор надав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів на тій підставі, що ризики, передбачені п. п. 1,2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України на даний час продовжують існувати, є реальними та дійсними, існує ризик переховування від суду, ризик знищити, сховати або спотворити будь -яку річ, що має істотне значення для кримінального провадження та впливати на свідків, які ще не були опитані судом.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечує проти клопотання, захисник просить обрати більш м'який запобіжний захід.
Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого чи свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
Суд вважає доведеним прокурором наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є реальними та дійсними, та неможливість обрання ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу у зв'язку з наступним.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, строк покарання за який передбачено від 7 до 15 років позбавлення волі, отже може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Про намір переховуватись свідчить той факт, що ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину та після скоєння злочину не прийшов до відділу поліції, а навпаки залишив місце вчинення кримінального правопорушення.
Згідно п.2 ч. 1 ст. 177 КК України існує ризик, що обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, і така можливість обвинуваченим не спростована.
Так, ОСОБА_4 після вчинення злочину здійснив приховування слідів злочину, а саме - заховав знаряддя вчинення злочину (ніж), що свідчить про подальші його наміри знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Враховуючи, що свідки не були опитані судом, існує ризик того, що обвинувачений може вчинити на них вплив з метою прохання, вмовляння, залякування зміни показів в суді, що є ризиком, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки обвинуваченого, зважаючи на його особу, він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю.
Неможливе і застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно обвинуваченого саме такого запобіжного заходу.
Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зможе унеможливити вчинення останнім кримінальних правопорушень (злочинів).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії», тримання під вартою є виправданим у певному випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що, попри презумпцію невинуватості, переважає над повагою до особистої свободи; національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, який превалює над загальною нормою про повагу до свободи людини.
В даному випадку, обставинами, які дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, що виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини, є непоправні наслідки вчиненого, оскільки, відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя та здоров'я є найвищою соціальною цінністю.
Положення п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції «Про захист прав і основоположних свобод» передбачає законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню ним правопорушення чи його після його вчинення.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Згідно з п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії», тримання під вартою є виправданим у певному випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що попри презумпцію невинуватості, переважає над повагою до особистої свободи; національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, який превалює над загальною нормою про повагу до свободи людини.
В даному випадку, обставинами, які дають підстави стверджувати наявність публічного інтересу, що виправдовує виняток із загальної норм про повагу до свободи людини, є непоправні наслідки вчиненого, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя та здоров'я є найвищою соціальною цінністю.
Таким чином, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Отже, в разі застосування до ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, таких як: особиста порука, особисте зобов'язання чи домашній арешт, суд не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти його спілкуванню з іншими учасниками, здійснення останнім впливу на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності та неявки в судові засідання.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 28.11.2025 року.
Враховуючи положення частини 4 статті 183 КПК України, а саме те, що злочин у даному кримінальному провадженні було вчинено із застосуванням насильства, що призвело до загибелі людини, суд не визначає розмір застави відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст. 177,180, 183,194,199, 372,532 КПК України, суд -.
Клопотання прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на термін 60 днів до 18 січня 2026 року, утримуючи його на Гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_3 .
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику, надіслати начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 7 днів до Київського апеляційного суду.
Суддя Баришівського районного суду ОСОБА_1