Справа № 287/1799/25
провадження 3/287/2807/25
19 листопада 2025 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Нижник Григорій Петрович, розглянувши справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт НОМЕР_1 виданий 23.07.2022 органом 1828, жительки АДРЕСА_1 , раніше не притягувалась до адміністративної відповідальності ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП),-
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №465653 від 01.08.2025 встановлено, що 16.06.2025 приблизно о 10 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 отримавши від держави грошові кошти в сумі 50000,00 грн на новонароджених дітей ОСОБА_3 01.10, 2024 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які в подальшому використала не за призначенням, а саме витрачала дитячі кошти на алкогольні напої, відвідування кафе-барів, поїздки з друзями на таксі, відвідування днів народженнь, повернення боргів в магазини, чим вчинила економічне насильство відносно своїх неповнолітніх дітей.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що стверджується матеріалами справи. Про причини неявки суд не повідомила, заяв та клопотань у зв'язку з судовим розглядом не подавала.
Вимогами ч. 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Законодавством (КУпАП) встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов'язками, що дає можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення справи щодо неї полягає в активній участі в її розгляді і недопущенні зловживань наданими правами.
Протокол про адміністративне правопорушення складений у присутності ОСОБА_1 , отже останній відомо про існування судового провадження відносно неї. Проте зловживаючи своїми правами ОСОБА_1 не вжила належних заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження.
З огляду на викладене судом не встановлено поважних причин неявки ОСОБА_1 до суду, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП не є перешкодою для розгляду адміністративної справи, а тому суд вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення за відсутності останньої.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.Дослідивши матеріали справи та оцінивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст. 173-2 КУпАП до адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті особи, які вчинили домашнє насильство, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого - малолітньої чи неповнолітньої особи, з якою суб'єкт правопорушення перебуває у сімейних або родинних відносинах.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що:
- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
- психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
- фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до положень ст. 3 цього Закону предметом його регулювання є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на осіб що спільно проживають та мають спільний побут. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання.
З аналізу вищезазначиних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 2 ст. 173-2 КУпАПмає місце лише тоді, коли дії фізичного, психологічного чи економічного характеру спричинили безпосередню шкоду фізичному або психічному здоров'ю малолітньої чи неповнолітньої особи. Іншими словами, закон вимагає встановлення не просто факту певної поведінки, а наявності реальних негативних наслідків для дитини.
Згідно зі ст. 251 КУпАП обов'язок зі збирання доказів покладається саме на працівників поліції, які відповідно до ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів за ст. 173-2 КУпАП. Вимогами ст. 256 КУпАП прямо зобов'язано долучати зібрані докази до протоколу або зазначати на них посилання в його змісті.
Однак у даному випадку протокол про адміністративне правопорушення не містить жодного доказу, що підтверджував би як факт вчинення певних діянь щодо дитини, так і наявність будь-якої шкоди її фізичному чи психічному здоров'ю. Для прикладу, до матеріалів справи не долучено пояснень можливих свідків - сусідів, педагогів, соціальних працівників або інших осіб, здатних надати інформацію про подію; актів обстеження умов проживання, висновків служб у справах дітей чи центрів соціальних служб; будь-якої медичної документації або пояснень лікаря-педіатра щодо можливих наслідків дій, інкримінованих особі; довідок чи повідомлень органів та служб щодо виконання або невиконання батьківських обов'язків.
Більше того, у протоколі навіть не зафіксовано опису можливих наслідків дій особи, що могли хоча б формально вказувати на наявність шкоди.
За таких обставин суд констатує, що орган поліції не виконав покладений на нього законом обов'язок щодо збирання та долучення доказів, а отже, не довів наявність об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Відсутність доказів реальної шкоди дитині унеможливлює кваліфікацію інкримінованих дій як домашнього насильства у розумінні закону.
Статтею 62 ч. 3 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 247 ч.1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження в адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в її діях.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на користь держави за розгляд судом справи про адміністративне правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Г. П. Нижник