Єдиний унікальний номер № 285/2015/17
Провадження № 1-кп/0285/17/25
20 листопада 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючої-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони кримінального провадження та учасники у справі:
прокурор - ОСОБА_3 ,
обвинувачена - ОСОБА_4 ,
захисник - ОСОБА_5 ,
потерпіла - ОСОБА_6 ,
представник потерпілої - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016060090001283 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Галле Німеччина, з вищою освітою, ФОП, РНОКПП - НОМЕР_1 , неодруженої, на утриманні неповнолітніх дітей не має, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172, ч. 2 ст. 271 КК України, -
установив:
У період часу з кінця травня 2016 року по 30 липня 2016 року ОСОБА_4 , будучи фізичною особою-підприємцем, здійснюючи підприємницьку діяльність на атракціоні «Мотузковий парк «Тарзан», що знаходився в міському парку культури та відпочинку по вул. Шевченка, 22 в м. Новоград-Волинський Житомирської області, в порушення вимог ч. 1 ст. 24 КЗпП України в частині фактичного допуску неповнолітнього працівника до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом про прийняття на роботу працівника та повідомлення органів фіскальної служби, п. 5 ч. 1 ст. 24 КЗпП України в частині укладання трудового договору з неповнолітнім у письмовій формі, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» в частині забезпечення власником або уповноваженим ним органом достовірного бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку, ст. 188 КЗпП України в частині неотримання згоди одного з батьків на працевлаштування неповнолітнього, ст. 3 89 КЗпП України в частині не ведення спеціального обліку працівників, які не досягли вісімнадцяти років, ст. 190 КЗпП України в частині заборони застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і з шкідливими або небезпечним умовами праці, ст. 191 КЗпП України в частині не проходження попереднього медичного огляду осіб молодше вісімнадцяти років при працевлаштуванні на роботу, ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення», без належним чином оформленого трудового договору, перебувала у трудових відносинах з неповнолітнім ОСОБА_8 , а саме: прийняла останнього на роботу на посаду інструктора із робочим днем приблизно з 10 год до 20 год та фіксованою щоденною оплатою в розмірі 50 гривень за робочий день, плюс 10% від заробленої суми в атракціоні за день.
ОСОБА_4 , будучи фізичною особою-підприємцем, здійснюючи підприємницьку діяльність на атракціоні «Мотузковий парк «Тарзан», що знаходився в міському парку культури та відпочинку по вул. Шевченка, 22 в м. Новоград-Волинський Житомирської області, не передбачаючи можливості настання небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити, порушуючи вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці», за якою вона зобов'язана створити на робочому місці на атракціоні умови праці відповідно до нормативно-правових актів, забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, розробити і затвердити положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечити безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці, здійснювати контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці, п. 4.3.4 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці» (НПАОП 0.00-4.15-98) як безпосередній керівник робіт не розробивши необхідних інструкцій, що діють на атракціоні, не організувавши безпечне виконання робіт неповнолітнім ОСОБА_8 , який виконував роботу інструктора на даному атракціоні на підставі усного договору, не розробивши інструкцію з охорони праці та не здійснивши контроль за виконанням цієї роботи, 30.07.2016 року приблизно о 10 год 00 хв допустила до виконання роботи на посаді інструктора у вищевказаному атракціоні неповнолітнього ОСОБА_8
30 липня 2016 року, близько 12 год. 20 хв., ОСОБА_8 , виконуючи роботи по проведенню відвідувачів на атракціоні, будучи одягнутим в спеціальний одяг та обладнання інструктора вказаного атракціону проводив по атракціону «Мотузковий парк «Тарзан» ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час чого тандем-каретка, яка була частиною спеціального обладнання інструктора атракціону та кріпилася до тросу, що був натягнутий на висоті 8,6 метра над поверхнею ґрунту, між деревами в парку, вислизнула з тросу, внаслідок чого неповнолітній ОСОБА_10 впав на бетонні плити на землі та отримав тілесні ушкодження у вигляді: синця у лобно-тім'яно-висково-потиличній ділянці зліва з переходом у тім'яно-потилично-вискову ділянку справа, садна у тім'яній ділянці зліва, у потиличній ділянці зліва, синців навколо лівого ока, навколо правого ока, на лівому надпліччі з переходом на зовнішньо-задню поверхню лівого плеча на всьому протязі, на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглоба, на передній поверхні лівої гомілки у нижній частині, синця та садна на внутрішній поверхні правої гомілки у нижній частині, синця та садна на передній поверхні лівого колінного суглоба, садна на зовнішній поверхні лівого ліктьового суглоба /2/, рани на нижній поверхні язика справа, крововиливів в міжреберні тканини на рівні 4-10 ребер зліва та справа на рівні лопаткової-біляхребтової ліній, крововиливів в міжреберні тканини на рівні 2-5 ребер зліва на рівні середньої ключичної-задньої пахвової ліній, в міжреберні тканини грудної клітини справа на рівні 6-9 ребер між білягрудинною та середньою пахвовою лініями, крововиливу в правий купол діафрагми по зовнішньо-передній поверхні, крововиливу в перікард по передньо-правій поверхні, крововиливів в тканину легень в ділянці корінь, між нижньою та середньою долями правої легені, на зовнішній поверхні середньої долі правої легені, на зовнішній поверхні верхньої долі лівої легені, крововиливів у м'які тканини голови в проекції вищеописаних синців на шкірі голови, перелому кісток склепіння та основи черепа/тім'яних кісток, потиличної кістки справа/, крововиливів над твердою мозковою оболонкою по лінії перелома кісток черепа, крововиливів під твердою мозковою оболонкою в проекції передньої та середньої черепних ямок справа, розміжчення із крововиливами в речовину кори основи вискової долі правої півкулі головного мозку, основи лобної долі правої півкулі мозку, крововиливів під м'які мозкові оболонки головного мозку на всьому протязі, крововиливів у Варолієв міст в ділянці дна 4 шлуночка, входять в комплекс поєднаної тупої травми голови, тулуба та кінцівок, супроводжувалися набряком та здавленням головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент заподіяння, що спричинили смерть ОСОБА_8 04 серпня 2016 року в Новоград-Волинському міськрайонному територіальному медичному об'єднанні.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 винною себе в пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 172, ч. 2 ст. 271 КК України не визнала та показала, що у 2016 році займалася підприємницькою діяльністю, організовувала дитячі святкування, квести для дітей. В мотузковому парку слідкувала за порядком, забирала гроші та відправляла їх засновникам парку. Вину не визнала, обвинувачення повністю заперечила. Вона не є власником атракціону. Офіційно вона не укладала ніяких договорів, на роботу в парк не влаштовувалася, обов'язки щодо дотримання техніки безпеки на неї не покладалися, хто сплачував податки за діяльність атракціону невідомо. Заявлений потерпілою ОСОБА_6 цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, в сумі 1 245 225 гривень, не визнала.
При повторному допиті показала, що з 2007 року ФОП - мала магазин одягу, з НОМЕР_2 займалася організацією дитячих святкувань. Знаходилася на 3 групі оподаткування. В 2015 році через спільну знайому дізналася, що відкривається мотузковий атракціон. В її обов'язки входило організувати порядок на атракціонах, контроль інструкторів та передача виручки. Мала від цього свій відсоток від виручки, в місяць приблизно 2000 гривень. ОСОБА_11 не наймала. Люди приїздили з Рівного, приймали рішення хто буде працювати. Її лише попросили підібрати людей, які можуть бути інструкторами. Співпрацювала з ОСОБА_12 , який забирав виручку, ОСОБА_13 відповідав за технічні питання. В період холодів атракціон не працював. В квітні 2016 до неї подзвонив ОСОБА_14 та запитав, чи готова продовжити працювати. Привіз обладнання, форму. Кожен місяць потрібно було платити за оренду місця та за вивіз сміття. Платила зі своєї картки або через банкомат. Договорів про оренду не укладала. Договір оренди укладався з ОСОБА_15 , про те, що його не продовжили, не знала. В день загибелі ОСОБА_16 було свято міста, хлопчик постійно був у парку. На момент події її в парку не була, вона перебувала на ринку, купувала рукавички. ОСОБА_17 запропонував хлопчику підзаробити. ОСОБА_18 інструктором не був, самостійно одягнув спорядження, на ньому була чорна футболка, шолом не одягнув. Їй повідомили, що ОСОБА_18 впав. ОСОБА_19 надавав матері хлопчика допомогу на лікування в розмірі 10000 гривень. ОСОБА_20 був у комі, потім помер. Після події, приїхали люди з Рівного, зняли та вивезли все спорядження. Зазначила, що для відвідувачів були чорні та жовті футболки, інструктори були в синіх. Інструктаж для робітників проводили люди з Рівного. Загалом інструкторів було 6, в день, як правило, працювали двоє. Щодо наявності журналів охорони праці їй нічого не відомо. На кого покладалися обов'язки по техніці безпеки також не знає. Інструкторами працювали ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 . Касирів було двоє. Одна з касирів ОСОБА_25 дозволила ОСОБА_16 працювати на атракціоні. Виручку забирала додому та кожен понеділок віддавала у Рівне. Офіційно на роботу не влаштовувалася, трудовий договір не укладала.
Незважаючи на невизнання вини, винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172, ч. 2 ст. 271 КК України, підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що з обвинуваченою ОСОБА_4 не знайома. В кінці травня 2016 року її неповнолітній син - ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , влаштувався на роботу в міський парк культури на атракціон “Тарзанку». Працював червень та липень місяці. В кінці липня, в суботу, вийшов з дому приблизно о 10 год. на роботу. О 12 год 30 хв подзвонив сусід ОСОБА_27 і повідомив, що ОСОБА_18 зірвався з тарзанки і перебуває в лікарні. Коли приїхала в лікарню, син був в реанімації без свідомості. У четвер син помер. Про те, що син працює, дізналася в червні 2016 року. Зі слів сина, власником атракціону була Віка, вона ж платила гроші, розраховувалася за кожен день. Коли ОСОБА_28 не було, гроші платив касир (ім'я, прізвище не знає). Син ходив на роботу з її згоди. Ніяких документів відносно допуску до роботи, будь-яких наказів син додому не приносив. Чи проводилися інструктажі - не знає. До відповідних органів про укладення трудових угод не зверталася, сину на момент працевлаштування було 16 років. Власників не бачила і з ними не спілкувалася. Заходила в парк і спостерігала, як працює син. Бачила, що він проводить по доріжці людей (дорослих і дітей). Був одягнений в спецодяг, мав обладнання, все видавалося на роботі. Після трагедії на поховання збирали небайдужі люди. Власники до неї не зверталися, матеріальної допомоги не надавали. Заявлений цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, в сумі 1 245 225 гривень, підтримала в повному обсязі. Завдану матеріальну шкоду обґрунтовує витратами на поховання - 7 227 грн., придбання одягу - 5 148 грн., витрати на поминальний обід - 18 500 грн., виготовлення пам'ятника - 214 350 грн. Завдану моральну шкоду в сумі 1 000 000 грн. обґрунтовує спричиненими моральними стражданнями, наслідками психотравмуючої події - втратою єдиного сина, порушеннями фізичної та психоемоційної сфер існування особистості, які досі перешкоджають повноцінному життю.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 показав, що йому відомо про трагічну смерть молодого хлопця. Обвинувачену ОСОБА_4 бачив декілька разів. Він сам не є власником жодного парку, однак є провідником ідеї мотузкового парку в Україні. Подорожуючи, побачив цей атракціон у ОСОБА_30 , як він працює. Запропонував цю ідею ОСОБА_31 , який втілив її у м. Новограді-Волинському, в місцевому парку. Технічну сторону не забезпечував, розробником технічної документації не був, не надавав ніяких дозволів - для цього існують відповідні органи. Як йому відомо, у 2016 році ОСОБА_31 відмовили у наданні дозволу на подальшу експлуатацію парку для атракціону. Особисто атракціоном в м. Новоград-Волинський не користувався, користувався у м. Рівне. Інструктором у мотузковому парку має бути спеціальна людина, яка пройшла відповідне навчання. Всього на Україні побудовано 15 таких парків, ідею може використати будь-хто, вона викладена в інтернеті.
При повторному допиті показав, що знав, що ОСОБА_32 проживала з ОСОБА_33 . Він є автором ідеї “ ОСОБА_34 ». Він розповів ОСОБА_15 як парк працює за кордоном та підказав як його можна втілити в Україні. Між ними була співпраця. ОСОБА_32 виконувала обов'язки керівника парку (адміністратора парку). Йому відомо, що у 2015 році ОСОБА_15 договору не продовжили, у 2016 році договір укладено із ОСОБА_33 , про що йому повідомив останній. Не знає чи ОСОБА_35 здійснював діяльність у 2016 році. Знає, що діяльність у 2015 році здійснював ОСОБА_15 . Йому не відомо хто здійснював діяльність у 2016 році. Йому відомо про трагічну подію, яка відбулася у 2016 році. Коли йому зателефонували та повідомили про подію, він приїздив подивитися парк. Хто повідомив про подію не пам'ятає. У день події приїхав ввечері, на той час хлопчик був вже в лікарні. Коли він прибув до парку, на місці була касир. Тоді ж, він поїхав у лікарню, хотів дізнатися чим він може допомогти. У лікарні була матір хлопчика, він з нею не говорив. Спілкувався із чоловіком, який називався хрещеним батьком хлопчика. Фінансову допомогу надавав двічі хрещеному батьку, близько 10 000 - 20 000 грн. Допомогу надавав, так як був автором ідеї, відчував себе дотичним до події. Він не здійснював підприємницької діяльності у м. Звягель. У 2015 році він заїздив у м. Звягель 1-2 рази, щоб подивитися як працює парк. У 2016 році коштів від ОСОБА_32 не отримував. На запитання обвинуваченої відповів, що ОСОБА_36 йому відомий, останній був керівником одного із напрямків мотузкових парків у ОСОБА_37 , у якого було декілька парків. ОСОБА_38 працював у ОСОБА_15 як консультант. З ОСОБА_39 , у дитинстві, вони ходив у гори, займалися скелелазінням.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_40 показав, що з обвинуваченою і потерпілою стосунків не має. Обвинувачена ОСОБА_4 йому знайома, на роботу її не приймав. Загиблого ОСОБА_41 не знає, на роботу його не приймав. Був власником мотузкового парку в м. Новоград-Волинський та вів діяльність за рік до трагічної події, 2014-2015 рік. Період роботи парку сезонний: квітень-вересень-жовтень. Люди ходили на атракціони (батути, мотузковий парк). Деякі послуги були платні, деякі безкоштовні. Необхідності у найманих працівниках не було. Принцип мотузкового парку: страховка людини, яка йде тільки вперед; страховка є автоматичною та не вимикається до кінця маршруту. Коли працював, дотримання правил техніки безпеки здійснював особисто. На атракціон не потрібна технічна документація. Окремо правила техніки безпеки не розроблялися. Після закінчення договору (якого конкретно не пам'ятає, можливо оренди території) звернувся до Новоград-Волинської міської ради та отримав відповідь від 25.02.2016, що дія попереднього договору вичерпано 01.11.2015, в продовженні договору відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідної документації. Після того, як договір не продовжили, демонтував парк протягом місяця. Про те, що парк працює (залишилось обладнання, устаткування), не знав.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_42 , начальник Відділу культури та туризму Новоград-Волинської міської ради (далі Відділ культури), показав, що Відділ культури отримав листа від ФОП ОСОБА_43 про намір розмістити в міському парку культури і відпочинку мотузковий атракціон, так звану “тарзанку». Заява була з резолюцією міського голови з рекомендацією укласти договір. Був укладений строковий договір про співпрацю. Через деякий час до відділу прийшла ОСОБА_44 і сказала, що буде представляти інтереси і займатися справами атракціонів. Для Відділу культури при укладенні договору має значення, щоб земля використовувалася за призначенням, належно доглядалася і вчасно вносилася оплата по договору. Пізніше Відділ культури співпрацював з ОСОБА_45 . Угоду про співпрацю уклали з ОСОБА_15 в червні 2015 року. ОСОБА_32 з'явилася через тиждень-два після укладення. Угода була строкова, до 31.10.2015 і після закінчення з ОСОБА_15 не переукладалася. ОСОБА_15 пояснив, що демонтувати атракціон на зиму не буде, тільки зніме нижній ярус, щоб не було доступу до атракціону, відповідальність за збереження майна залишає за собою. В березні 2016 вона зателефонувала до ОСОБА_15 і поцікавилася, чи має останній намір працювати з атракціонами у 2016 році. Шикула сказав, що “так». Вона нагадала, що потрібно направити листа міському голові з таким наміром. Через деякий час, днів 5, така заява від ОСОБА_15 надійшла. Відділ підготував проєкт договору з ФОП ОСОБА_46 . Разом з тим, у кінці березня 2016 з'явився ОСОБА_47 з заявою, на якій була резолюція міського голови, про те, що вже ОСОБА_35 має намір розпоряджатися атракціонами у парку. Таким чином, у 2016 році уклали договір про співпрацю з ОСОБА_33 . Згідно договору на Відділ культури покладається обов'язок слідкувати, щоб земля парку відпочинку використовувалася за призначенням і була у нормальному санітарному стані. Пам'ятає ситуацію, яка сталася у 2016 році, коли інспекція з благоустрою поскаржилася, що біля атракціонів неналежно прибирається територія і свідок особисто приходила в парк і розмовляла з ОСОБА_45 про те, що потрібно прибрати. По договору ОСОБА_35 сплачував 700 гривень в місяць на спецрахунок Відділу культури. Хто саме був власником атракціонів не знає. За техніку безпеки, згідно договору відповідав ОСОБА_35 , оскільки саме на нього покладалися такі обов'язки. Після нещасного випадку Відділ культури звернувся до ОСОБА_48 про демонтаж атракціону, але він сказав, що питання “не до нього», тоді свідок подзвонила ОСОБА_15 , приїхали люди з Рівного і демонтували мотузковий парк. Цей вид атракціону згідно чинного законодавства не підлягає окремому ліцензуванню і перевірці.
При повторному допиті показала, що у 2015 році працювала начальником Відділу культури і туризму Новоград-Волинської міської ради. До неї звернувся ФОП ОСОБА_15 з пропозицією розмістити у парку атракціон. З ним був підписаний строковий договір та встановлена плата. Оскільки у міськради немає дозволу на земельну ділянку, укладався договір про співпрацю. При укладенні договору з ОСОБА_15 той повідомив, що має сертифікат на проведення такої діяльності. ОСОБА_32 допомогала ОСОБА_15 , займалася продажем квитків, зняттям каси. На атракціоні працювали молоді хлопці. У наступному році прийшла ОСОБА_32 з листом ОСОБА_15 з проханням продовжити роботу атракціону. Лист передали до міського голови ОСОБА_21 для накладення резолюції. Вона підготувала додатковий договір про співпрацю. Пізніше до відділу прийшов ОСОБА_35 , який також хотів розмістити додатковий атракціон. Він також надав лист, на який Весельський наклав свою резолюцію. Вона подзвонила ОСОБА_15 , який не заперечив, щоб ОСОБА_35 встановив додаткову торгову точку. Тоді відділ уклав договір з ОСОБА_33 . З ОСОБА_15 договір не продовжували. ОСОБА_32 бачила в парку, вона сказала, що допомагає ОСОБА_49 . У 2016 році ОСОБА_35 використовував атракціон, який встановив ОСОБА_15 . Претензій до ОСОБА_15 і ОСОБА_48 у відділу не було, зобов'язання по договорам виконувалися. Після події вона звернулася до ОСОБА_15 і атракціон демонтували.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_50 , сусід загиблого ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_6 , показав, що в суботу поїхав з дочкою до стоматолога. На прийом не попали, дочка захотіла у парк відпочинку на мотузковий атракціон. Це було свято міста, в парку багато людей. Біля атракціону побачили ОСОБА_16 , який сказав, що працює тут, забрав дочку, одягнув спорядження (шолом, пасок безпеки) і повів її. Він дивився знизу. Коли пройшли по атракціону до кінця, дочка почала з'їжджати по дошці донизу, він пішов її зустрічати, почув ззаду глухий удар, повернувся і побачив, що ОСОБА_16 на землі. Він був без свідомості. ОСОБА_51 був на дитині, ОСОБА_18 - без шолому. Одягнений у футболку, шорти, уніформи не помітив. Біля атракціону з повнолітніх була лише жінка-касир. Крім ОСОБА_16 , були ще хлопці 16-17 років, які перевіряли та одягали спорядження і проводили відвідувачів. Висота з якої впав ОСОБА_18 , приблизно 6 метрів. Раніше, до події, бачив ОСОБА_16 зранку, запитав його “куди», він відповів “на роботу». Де саме працює, спочатку не зрозумів, потім побачив його в парку на атракціоні. Хто власник атракціону, не знає, чув що з Рівного.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_52 , родичка загиблого ОСОБА_41 , показала, що працювала інструктором у мотузковому парку, добре знайома з загиблим та обвинуваченою. ОСОБА_53 на роботу на початку літа (точної дати не пам'ятає), можливо 2016 року. Там працював її хлопець, вона також захотіла попрацювати. На роботу її взяла ОСОБА_32 , знала її, як людину, що працевлаштовує та виплачує кошти, всі домовленості були з нею. Інструктаж щодо роботи не проходила, журналів інструктажу не було. Всьому навчили хлопці, які там працювали. Всього при ній працювало десь 4-5 інструкторів. Загиблий ОСОБА_54 спочатку працював помічником, потім інструктором. Графік роботи вільний, загалом відчинялися з ранку і працювали до вечора, в залежності від погоди і кількості людей. В її обов'язки входило перевірити квиток, одягнути на людину спорядження, роз'яснити правила користування мотузковим парком, прибрати територію. Обладнання для інструктора включало шолом, рукавиці та інструкторський карабін. На початку думала, що ОСОБА_32 належить атракціон, потім зрозуміла, що власники з Рівного. Спорядження зберігалося у невеличкій будці. Ремонтувати у разі потреби приїздили з Рівного. Офіційно працевлаштована не була, ніхто з інструкторів офіційно не працевлаштовувалися, чи була оформлена ОСОБА_32 - не знає.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_55 , показав, що працювала касиром на атракціоні “мотузковий парк» з літа 2015, з початку відкриття, по липень 2016, до моменту, коли стався трагічний випадок. Обвинувачену ОСОБА_32 знає з дитинства, проживають в одному районі. ОСОБА_56 порадила їй у 2015 сходити до міського парку культури і відпочинку, коли вона шукала роботу. Там їй ОСОБА_57 і ОСОБА_14 запропонували роботу касира. Офіційно вона оформлена не була, на роботу прийняли за усною домовленістю. В її обов'язки входило продавати квитки на атракціон, вести облік грошей та облік інструкторів, хто, коли і скільки працював (це все записувалось в зошит на початку, потім поставили комп'ютер). Квитки передавалися з Рівного автобусом, вони були надруковані, з номерами за порядком та ціною. Раз на тиждень приїздив ОСОБА_15 і забирав виручку з каси. Зарплата видавалася пропорційно відпрацьованого часу: касиру - 100 грн. у день, інструктору - 50 грн. Вона особисто забирала зарплатню - 100 грн. після кожної своєї зміни. Вважає, що загиблий ОСОБА_54 не працював у мотузковому парку, оскільки на своїй зміні вона його ніколи не бачила, у списку інструкторів у зошити він не був записаний. Знає його, як родича ОСОБА_58 , який приходив в парк, як відвідувач. Про загибель ОСОБА_41 дізналася від змінниці. Після трагічного випадку атракціон закрили і демонтували. Загалом атракціон працював у літній період, на зиму знімали лише верхній ярус. Для цього приїздив ОСОБА_59 , він також ремонтував все, що ламалося. У інструкторів була уніформа - зелені футболки, для відвідувачів: сині або жовті. Власниками атракціону вважала ОСОБА_60 та ОСОБА_61 , оскільки вони її брали на роботу, їм звітувала та віддавала гроші. ОСОБА_62 працювала як адміністратор. Чи була ОСОБА_32 офіційно працевлаштована, не знає.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_63 , показав, що працював на атракціоні з моменту відкриття в міському парку з 2015 року інструктором. Добре знає ОСОБА_64 , з нею домовлявся про роботу. Вважає, що ОСОБА_32 працювала адміністратором на атракціоні. Слідкувала за чистотою на атракціоні. Графік роботи та оплату узгоджували з людьми з Рівного, одного з них звали ОСОБА_65 . Сам атракціон належав ОСОБА_66 , третього не пам'ятає. Інструктаж також проводили вони. В його обов'язки входило одягнути відвідувача у спорядження, запустити на смугу (дорослу чи дитячу), якщо була необхідна допомога інструктора - супроводжувати. Офіційно оформлений не був. Загиблого ОСОБА_41 знав. Він був знайомий ОСОБА_67 . Але при свідку той інструктором не працював. Просто допомагав на атракціоні, як і багато інших, з метою безкоштовного користування “тарзанкою». Допомагати могли з дозволу старшого інструктора. У той день ОСОБА_54 приходив допомагати не перший раз. В списку інструкторів ОСОБА_41 не було. Інструкторам видавався спецодяг: зелена футболка, інструкторський карабін. У момент падіння ОСОБА_54 був у футболці відвідувачів, здається чорній. Коли це сталося, свідок стояв пив каву з іншими інструкторами, почули звук падіння. Касир ОСОБА_68 сказала: “ ОСОБА_69 впав». Коли побачив ОСОБА_16 , той був без шолома. Перевірка атракціонів у 2016 проводилася ОСОБА_70 , він з Рівного, у 2016 перевірку проводили самі інструктори. Гроші за роботу видавали касири: ОСОБА_68 або ОСОБА_71 . Розписувалися у журналі, за що саме не пам'ятає - за оплату праці, чи за прихід на зміну. Чи була офіційно оформлена ОСОБА_44 не знає. Чи отримував ОСОБА_54 гроші за роботу не знає, ніколи не бачив.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_47 показав, що ОСОБА_72 добре знає, стосунки нормальні. Загиблого і потерпілу ніколи не бачив, не знайомі. Обставин загибелі ОСОБА_41 не знає, відомий лише сам факт загибелі. Укладав договір про співпрацю з Відділом культури. Проте ніяких дій на виконання договору не вчиняв, оплата по ньому не проводилася. Сам договір не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки порушений порядок виділення земельної ділянки для використання, про що він звертався і до Відділу і до міського голови. У договорі зазначено, що відділ культури не заперечує про виділення земельної ділянки під об'єкт громадського харчування. Здійснює підприємницьку діяльність з 1995 року, зареєстрований офіційно, має печатку. З атракціоном у міському парку ніяким чином не пов'язаний.
При повторному допиті показав, що у 2016 році з ОСОБА_32 був у дружніх відносинах, іноді зустрічалися, постійно разом не проживали. Знав, що у 2016 році ОСОБА_32 займалася організацією весіль. Знає, що займалася атракціоном у парку культури. ОСОБА_73 належав хлопцям з Рівного. ОСОБА_32 збирала гроші, виконувала задачі рівенчан, отримувала кошти за виконану роботу. Потерпілих не знає. ОСОБА_74 ніколи не займався. Договір між ним та відділом культури у 2016 році був про співпрацю, який не мав ніякого відношення до мотузкового парку. Мета договору була розміщення об'єкта громадського харчування. За даним договором він не міг здійснювати діяльність пов'язану із мотузковим парком. Водночас, договір про співпрацю не був реалізований, так як виявилося неможливим підключити електроенергію. Для підключення електроенергії необхідно було укласти договір оренди землі, однак такої можливості не було, тому договір про співпрацю у подальшому не реалізовувався. Кот адмініструвала ОСОБА_75 парк. Зробив такий висновок з огляду на документи, якими володіло слідство. Щодо розташування мотузкового парку йому відомості не відомі. Відношення до мотузкового парку не має. Кому належав мотузковий парк не знає. Будь-якою діяльністю у мотузковому парку не займався.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_76 показав, що з ОСОБА_45 знайомий, потерпілу не знає. На атракціон влаштувався у 2015 році. Роботу знайшов через знайомих. Питання працевлаштування вирішував з ОСОБА_45 , як керуючою цим атракціоном. На момент трагедії працював. Це був день міста. В його обов'язки входило: одягнути і перевірити спорядження відвідувачам, провести інструктаж. Сам проходив інструктаж у ОСОБА_77 , інструкторів, які приїздили з Рівного, працівників які там працювали раніше. Робота з 10 год до 22 год. Платили відсоток від продажу квитків. Офіційно не оформлювався, договір не укладав, медогляд не проходив. Розрахунок проводили касири і ОСОБА_56 . Була уніформа, на футболках написано “Інструктор». У нього була зелена футболка. Також були помаранчеві. Загиблий ОСОБА_54 в той день прийшов до інших інструкторів, працівники казали, що він працював раніше. Побачив ОСОБА_78 вже на землі. Самого моменту падіння не бачив. Біля нього лежав розкритий карабін. Одягнений був у чорну футболку. Шолома не було. Після трагедії атракціон закрили. ОСОБА_32 в телефонному режимі дала вказівку касиру. Між обладнанням інструктора і відвідувача немає різниці. У 2016 році на атракціоні поставили датчики руху та відеоспостереження. Знає ОСОБА_79 як інструктора з Рівного.
Допитаний в судовому засіданні в присутності педагога ОСОБА_80 неповнолітній свідок ОСОБА_81 показав, що з ОСОБА_45 знайомий, стосунки нормальні. Працював у міському парку на атракціоні - мотузковий парк типу “тарзанка» з середини літа 2016 року за пропозицією знайомих. На момент працевлаштування йому було 15 років. Приходив, виконував роботу, отримував гроші. У чому полягали його обов'язки показували працівники мотузкового парку. Зарплату виплачував касир. Спочатку працював безкоштовно близько тижня, так як проходив стажування. Всього пропрацював 3-4 тижні. Інструктаж не проходив, договір не підписував, медогляд не проводився. ОСОБА_64 бачив декілька разів, коли вона приходила в парк в якості працівника атракціону (перевіряла стан справ: чистоту, працівників). У загиблого ОСОБА_41 на атракціоні працювала сестра. В той день він прийшов допомагати. Був день міста. Саму подію свідок не бачив. Працював в той день з Зайцем. Вони відійшли. Потім бачили хлопця, який лежав на бетонних плитах, сказали, що він впав. ОСОБА_54 був без шолому. На атракціоні використовувалося гірське обладнання для страхування на висоті.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_82 показав, що знайомий з ОСОБА_83 та загиблим ОСОБА_84 . У 2016 році влаштувався на роботу у мотузковий парк. Пропрацював квітень-травень. Взяла його на роботу ОСОБА_44 . Офіційно не оформлювався. Працював інструктором. В обов'язки входило екіпірувати відвідувачів та проводити інструктаж. Платили відсоток від продаж. Розраховувалася з ним ОСОБА_56 раз у тиждень. З поміж працівників були ще інструктори та касири. ОСОБА_41 бачив декілька разів, приходив у якості відвідувача, як гість. Інструктаж проводили раз на місяць люди, які встановлювали мотузковий парк. Обладнання зберігалося у будиночку поряд. Обладнання у всіх однакове: шолом, рукавиці, пасок з карабіном. У інструктора був інструкторський карабін. Про трагедію дізнався зі ЗМІ.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_85 показав, що працював з квітня по кінець червня 2016 року у мотузковому парку. Працевлаштувала його ОСОБА_44 . Сказали, що вона займається підбором персоналу. Офіційно не оформлювався. На початку роботи інструктаж проводила ОСОБА_56 . Перевірку обладнання, заміну несправного обладнання проводили люди з Рівного, імен не пам'ятає. Загиблого ОСОБА_41 знав, є спільні знайомі. ОСОБА_54 не працював інструктором, приходив як помічник. Про обставини загибелі нічого невідомо, про трагедію дізнався від знайомих.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_86 показав, що знає обвинувачену і загиблого, стосунки нормальні. Працював у мотузковому парку влітку 2016 року. Якось йшли з друзями. Побачили облаштування цього парку, запитали, чи не потрібен персонал. Пройшов підготовку та почав працювати. Інструктаж проводили люди з Рівного - ОСОБА_87 , ОСОБА_88 . Вони встановлювали датчики світла, камери відеоспостереження, забирали виручку. Проблеми з оплатою праці вирішувала ОСОБА_44 . Вона була керуючою. Якщо були проблеми з обладнанням чи з атракціоном, приїздили з Рівного. Отримував відсоток від продажу квитків. Розрахунок проводила ОСОБА_56 . З ОСОБА_89 познайомився у мотузковому парку. Він приходив туди регулярно, як відвідувач. Зарплату не отримував, допомагав на добровільних засадах. На момент трагедії він відійшов. Йому подзвонила касир ОСОБА_68 , сказала бігти, бо хтось впав. Коли прийшов, побачив ОСОБА_16 , викликали швидку. ОСОБА_73 після події закрили.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_90 показав, що знайомий з обвинуваченою ОСОБА_4 , стосунки нормальні. Потерпілу та загиблого не знає. З 10 років займається альпінізмом, скелелазінням, є майстером спорту по туризму. ОСОБА_15 попросив його допомогти облаштувати мотузковий парк на висоті. Все устаткування привіз ОСОБА_15 . Він приїздив декілька разів, надавав консультації з приводу експлуатації мотузкового парку. ОСОБА_44 також дзвонила і просила приїхати. ОСОБА_56 була представлена йому як адміністратор парку. Коли приїздив, бачив працівників парку, які надягали на людей спорядження. Під час його приїздів з дорослих завжди були або касир, або ОСОБА_56 . Інструктажем працівників не займався. Технічних зауважень по роботі мотузкового парку у нього не було. Консультації надавалися ним за усною домовленістю. Ініціатором надання консультацій виступали ОСОБА_15 та ОСОБА_44 . Їх стосунки йому невідомі. Спорядження складалося з затискачів, тросів та карабінів. Навчанням працівників техніці безпеки не займався. Його задача: подивитись, чи правильно встановлено та працює устаткування. Технічної документації не бачив. Бачив сертифікати на троси і затискачі. Обставини загибелі ОСОБА_41 невідомі, знає лише такий факт.
При повторному допиті показав, що йому не відомо чи ОСОБА_15 у 2016 році займався парком. Коли він був у парку у 2016 він не знає кому тоді належало обладнання. За його послуги з ним не розраховувалися. Даний парк, з урахуванням обладнання, обов'язко мав мати страхувальну систему. Таке обладнання підлягає перевірці один раз на два тижні. Якщо мотузковий парк розташований вище 1,2 м він відноситься до підвищеної небезпеки та мають буди інструктори. Профорука знає. З ОСОБА_15 та ОСОБА_32 він мав контакт у 2015 році. Мотузковий парк, який він відвідував у 2015 році та у 2016 році візуально був схожий, змін не виявив. У 2016 році які функції виконував Профорук не знає, з ним не спілкувався. Коли він був у парку у 2016 року він спілкувався з ОСОБА_32 . Інших осіб, які б займалися парком йому не відомо. У 2016 року у парку працювали інструктори.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_91 показав, що він є приватним підприємцем. Знає, що хлопці займалися атракціонами. Спочатку сприймав їх як конкурентів. Потім зрозумів, що вони його інтереси не порушують. Знає, що мотузковий парки фінансувався із Москви, керували ним хлопці із Рівного. А саме: ОСОБА_92 та ОСОБА_93 . З керівником мотузкового парку мав три зустрічі, не більше. Кот у мотузковому парку бачив, ким вона там була не знає. Потерпілого не знав. Коли він з'явився у парку - хлопця вже забирала швидка. Йому не відомі причина загибелі потерпілого. Знає, що ОСОБА_32 займається діяльністю, пов'язаною із надуванням повітряних кульок. Його діяльність не була пов'язана із перевіркою документів на діяльності інших приватних підприємців. Для того щоб здійснювати підприємницьку діяльність у парку культури спочатку потрібно було укласти договір із Відділом культури. Він займається підприємницькою діяльністю у парку культури з 2005 року. У парку буває рідко, зазвичай з метою вирішення нагальних питань. Знає, що мотузковий парк демонтували представники з Рівного.
Винуватість ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 172, ч. 2 ст. 271 КК України підтверджується наступними дослідженими письмовими доказами.
Витягом з ЄРДР про реєстрацію 30.07.2016 кримінального провадження за № 12016060090001283.
Постановою від 19.08.2016 про об'єднання матеріалів досудових розслідувань за № 12016060090001283 від 30.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України та за № 12016060090001388 від 18.08.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України.
Повідомленням та постановою про призначення групи прокурорів від 30.07.2016.
Копією свідоцтва про народження та паспорта ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Протоколом огляду місця події з фототаблицями та диском від 30.07.2016 про огляд місця пригоди по факту отримання тілесних ушкоджень при падінні з тарзанки в парку м. Новоград-Волинський.
Протокол огляду місця події з фототаблицями та диском від 11.08.2016 про огляд місця пригоди - атракціону “ ІНФОРМАЦІЯ_4 », що знаходиться в міському парку культури та відпочинку в м. Новоград-Волинський (оглянуті кріплення тросу до дерев, місце де впав ОСОБА_8 ).
Копією картки виклику швидкої медичної допомоги від 30.07.2016 № 17069 з якої слідує, що 30.07.2016 о 12:25 здійснено виклик до парку відпочинку м. Новоград-Волинський до постраждалого ОСОБА_8 (впав з тарзанки).
Протоколом огляду місця події з фототаблицею до нього від 04.08.2016 про огляд трупа ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Висновком експерта № 167 від 16.11.2016 з якого слідує, що при експертизі трупа ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синця у лобно-тім'яно-висково-потиличній ділянці зліва з переходом у тім'яно-потилично-вискову ділянку справа, садна у тім'яній ділянці зліва, у потиличній ділянці зліва, синців навколо лівого ока, навколо правого ока, на лівому надпліччі з переходом на зовнішньо-задню поверхню лівого плеча на всьому протязі, на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглоба, на передній поверхні лівої гомілки у нижній частині, синця та садна на внутрішній поверхні правої гомілки у нижній частині, синця та садна на передній поверхні лівого колінного суглоба, садна на зовнішній поверхні лівого ліктьового суглоба /2/, рани на нижній поверхні язика справа, крововиливів в міжреберні тканини на рівні 4-10 ребер зліва та справа на рівні лопаткової-біляхребтової ліній, крововиливів в міжреберні тканини на рівні 2-5 ребер зліва на рівні середньої ключичної-задньої пахвової ліній, в міжреберні тканини грудної клітини справа на рівні 6-9 ребер між білягрудинною та середньою пахвовою лініями, крововиливу в правий купол діафрагми по зовнішньо-передній поверхні, крововиливу в перікард по передньо-правій поверхні, крововиливів в тканину легень в ділянці корінь, між нижньою та середньою долями правої легені, на зовнішній поверхні середньої долі правої легені, на зовнішній поверхні верхньої долі лівої легені, крововиливів у м'які тканини голови в проекції вищеописаних синців на шкірі голови, перелому кісток склепіння та основи черепа/тім'яних кісток, потиличної кістки справа/, крововиливів над твердою мозковою оболонкою по лінії перелома кісток черепа, крововиливів під твердою мозковою оболонкою в проекції передньої та середньої черепних ямок справа, розміжчення із крововиливами в речовину кори основи вискової долі правої півкулі головного мозку, основи лобної долі правої півкулі мозку, крововиливів під м'які мозкові оболонки головного мозку на всьому протязі, крововиливів у Варолієв міст в ділянці дна 4 шлуночка, входять в комплекс поєднаної тупої травми голови, тулуба та кінцівок, супроводжувалися набряком та здавленням головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння, що спричинили смерть ОСОБА_8 04 серпня 2016 року в Новоград-Волинському міськрайонному територіальному медичному об'єднанні (т. 4, а.с. 36-40);
Висновком експерта № 250 від 29.05.2017 з якого слідує, що з урахуванням характеру та локалізації тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 , виявлених при експертизі, не слід виключати можливості утворення всіх їх в результаті одного падіння ОСОБА_8 з висоти приблизно 8 метрів на бетонні плити. Не виключена можливість утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 , виявлених при експертизі, за обставин, описаних ОСОБА_94 при допиті 24.10.2016, а саме : при падінні ОСОБА_95 на доріжку вкриту бетонними плитами з висоти близько 8 м. (Слід враховувати, що покази ОСОБА_96 мають загальний характер, оскільки він вказує, що “ ОСОБА_54 впав на доріжку вкриту бетонними плитами та вдарився в неї головою», не описуючи інших ділянок тіла, які обов'язково травмуються при падінні з великої висоти, оскільки травмування тільки одної голови є неможливим при падінні з великої висоти).
Протоколом огляду речі від 25.05.2017 про перегляд записів з камер відеоспостереження в атракціоні “Мотузковий парк Тарзан», зокрема фіксацію як ОСОБА_8 та ОСОБА_97 проходять смугу перешкод, час “2016-07-30 12:16:45 - 12:21:30», момент падіння людини “2016-07-30 12:23:14».
Протоколом огляду речей з фототаблицею до нього від 26.05.2017 з якого слідує, що спеціалістом Житомирського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_98 проведено огляд речей вилучених 30.07.2016 в ході огляду з атракціону “Мотузковий парк Тарзан» - тандем-каретки, тросу та страхової системи і речі надані 09.08.2016 потерпілою ОСОБА_6 - футболки та страхової системи. При огляді встановлено: деформація тандем-каретки, яка могла бути утворена від багаторазового використання, страхові системи та трос без пошкоджень.
Постановою від 26.05.2017 про визнання речовими доказами по кримінальному провадженню № 12016060090001283 відеозапису на DVD-диску, тросу, страхової системи, тандем-каретки, футболки.
Випискою з рахунку № 35425204042358 відділу культури Новоград-Волинської міської ради за період з 20.04.2016 по 31.10.2016, згідно якої 27.07.2016 (напередодні події) ОСОБА_62 здійснила плату за спільну діяльність.
Витягом з Єдиного державного реєстру про проведення державної реєстрації ФОП ОСОБА_4 .
Листом Управління Держпраці у Житомирській області від 26.05.2017 № 2442 з якого слідує, що ФОП ОСОБА_4 з приводу одержання дозволу на роботи верхолазні та скелолазні, що виконуються на висоті 5 метрів і більше не зверталась, декларацію відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки на роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра не подавала.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 29.05.2017 з фототаблицями до нього, згідно якого свідок ОСОБА_99 детально розказав і показав як ОСОБА_62 взяла його на роботу в атракціон “Мотузковий парк Тарзан» та як і за яких обставин впав з тарзанки ОСОБА_8 .
Протоколом проведення слідчого експерименту від 29.05.2017 з фототаблицями до нього, згідно якого свідок ОСОБА_85 детально розказав і показав як ОСОБА_62 взяла його на роботу в атракціон “Мотузковий парк Тарзан» та як і за яких обставин йому повідомили, що впав з тарзанки ОСОБА_8 .
Протоколом проведення слідчого експерименту від 29.05.2017 з фототаблицями до нього, згідно якого свідок ОСОБА_52 детально розказала і показала як ОСОБА_62 взяла її на роботу в атракціон “Мотузковий парк Тарзан» та як і за яких обставин вона дізналася, що впав з тарзанки ОСОБА_8 .
Протоколом проведення слідчого експерименту від 29.05.2017 з фототаблицями до нього, згідно якого свідок ОСОБА_100 детально розказав і показав як ОСОБА_62 взяла його на роботу в атракціон “ ІНФОРМАЦІЯ_4 » та як і за яких обставин впав з тарзанки ОСОБА_8 .
Повідомленням ДП “Житомирський ЕТЦ» від 14.12.2016 з якого слідує, що згідно постанови КМУ № 1107 від 26.10.2011 додаток 3 пункту 21 атракціон є обладнанням підвищеної небезпеки, виробник атракціону повинен отримати дозвіл, без представлення технічних умов, паспорту та інструкції, проведення експертизи обладнання на визначення технічного стану не можливе.
Протоколом огляду речі від 15.12.2016 з фототаблицею до нього про огляд мобільного телефону «Lenovo Р1mа40».
Постановою від 15.12.2016 про визнання речовими доказами по кримінальному провадженню № 12016060090001283 мобільного телефону «Lenovo Р1mа40».
Заслухавши показання обвинуваченої, свідків, потерпілої, представника потерпілої, дослідивши та проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що в судовому засіданні встановлені достатні докази, які «поза розумним сумнівом» вказують на доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.
При цьому, показання обвинуваченої ОСОБА_4 спростовуються сукупністю доказів досліджених судом та суд їх розцінює такими, що надані обвинуваченою з метою уникнути кримінальної відповідальності.
Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились в грубому порушенні законодавства про працю вчиненими щодо неповнолітнього, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 172 КК України.
Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились в порушенні вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, яке спричинило загибель неповнолітнього, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 271 КК України.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України не встановлено.
При обранні виду і міри покарання обвинуваченій, суд враховує: характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень; особу винної, яка раніше несудима, вину у скоєному не визнала, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно; має дитину; позицію потерпілої, яка не наполягає на суворому покаранні, покладається на розсуд суду.
Враховуючи вище викладене, суд призначає обвинуваченій ОСОБА_4 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України, у межах санкції статті у виді штрафу.
Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.
Судом встановлено, що з дня вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України, обвинуваченою ОСОБА_4 і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років, вчинене кримінальне правопорушення відноситься відповідно до ст. 12 КК України до категорії нетяжких злочинів, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності спливли, а тому суд вважає, що обвинувачена ОСОБА_4 підлягає звільненню від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 172 КК України, у зв'язку зі спливом строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
Крім того, суд призначає обвинуваченій ОСОБА_4 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, у межах санкції статті у виді обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов'язані із організаційно-розпорядчими функціями та забезпеченням безпечних умов виконання робіт з підвищеною небезпекою, а також пов'язані із законодавством про охорону праці в установах, підприємствах та організаціях усіх форм власності, вважаючи його необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень та таким, що відповідатиме вимогам ст. 65 КК України.
Разом з тим, враховуючи особу обвинуваченої (раніше несудима, вперше вчинила злочин), яка за місцем проживання характеризується позитивно, на утриманні якої знаходиться матір похилого віку, яка разом з нею проживає, має дочку, суд приходить до висновку про те, що обвинувачена ОСОБА_4 не є особою, небезпечною для суспільства, а тому її виправлення можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України в умовах звільнення обвинуваченої від відбування основного покарання з випробуванням.
Вирішуючи позовні вимоги потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, у розмірі 1 245 225 гривень, суд виходить з наступного.
Згідно змісту цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 245 225 грн матеріальної шкоди та 1 000 000 грн моральної шкоди.
В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_6 зазначає, що вона витратила на організацію та проведення поховання сина - 7 227 грн (накладна ФОП ОСОБА_101 “Скорбота» б/н від 05.03.2016), придбання одягу - 5 148 грн (накладна ФОП ОСОБА_102 № 16 від 04.08.2016, товарний чек № 16 від 04.08.2016), поминки (поминальний обід) - 18 500 грн (рахунок офіціанта кафе “Томас» від 04.08.2016), виготовлення пам'ятника - 214 350 грн (рахунок ФОП ОСОБА_103 № 1 від 30.05.2017 “Комплект деталей пам'ятника із граніту і скульптурою»). Завдану моральну шкоду в сумі 1 000 000 грн. обґрунтовує спричиненими моральними стражданнями, наслідками психотравмуючої події - втратою єдиного сина, порушеннями фізичної та психоемоційної сфер існування особистості, які досі перешкоджають повноцінному життю.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою яка її завдала.
Разом з тим, вирішуючи питання про задоволення цивільного позову, суд виходить з вимог ст. 81 ЦПК України, згідно якої кожна сторони повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
З аналізу поняття поховання, відповідно до Закону, вбачається, що до витрат на поховання можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу, облаштування та утримання місця поховання.
Отже, витрати на поминки (проведення поминального обіду), який проводиться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, а відтак стягненню не підлягають, що є підставою для відмови у задоволенні позову у частині стягнення 18 500 грн. (рахунок офіціанта кафе “Томас» від 04.08.2016).
Подібна правова позиція висловлена колегією суддів Верховного Суду (Першої судової палати Касаційного кримінального суду ) у постанові від 07 липня 2022 року по справі № 707/2102/19 (провадження № 51-5292км21), за якою мотивувальна частина постанови (п. 62) вказує на: “положення ст. 2 Закону України “Про поховання та похоронну справу» № 1102-IV, відповідно до змісту якої поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Витрати пов'язані з проведенням поминальних обідів, які проводяться після поховання, не належать до витрат на поховання, та не підлягають стягненню».
Щодо позовних вимог у частині витрати на виготовлення пам'ятників, суд виходить з наступного.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 24 Постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6, витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож у даній місцевості.
З урахуванням роз'яснень Пленуму Верховного Суду України суд дійшов висновку, що з обвинуваченої на користь потерпілої слід стягнути 10 000 грн витрат на виготовлення пам'ятника, врахувавши граничну вартість стандартних пам'ятників і огорож у даній місцевості, станом на 2016 рік.
При цьому, поданий рахунок ФОП ОСОБА_103 № 1 від 30.05.2017 “Комплект деталей пам'ятника із граніту і скульптурою» щодо вартості виготовлення пам'ятника у розмірі 214 350 грн не відповідає граничній вартості стандартних пам'ятників у відповідній місцевості.
У свою ж чергу, задоволенню підлягають позовні вимоги у частині стягнення з обвинуваченої на користь потерпілої витрати на організацію та проведення поховання сина - 7 227 грн (накладна ФОП ОСОБА_101 “Скорбота» б/н від 05.03.2016), та придбання одягу - 5 148 грн (накладна ФОП ОСОБА_102 № 16 від 04.08.2016, товарний чек № 16 від 04.08.2016).
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, при цьому моральна шкода може полягати: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частиною 3 та 4 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб та незалежно від майнової шкоди, при цьому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Суд враховує глибину і тривалість моральних страждань позивачки та непоправних життєвих втрат, що пов'язані з втратою рідної людини - єдиного сина, які позначили негативні зміни у її житті: щоденні думки та спогади, наслідки психотравмуючої дії, негативні переживання, емоційні реакції при згадування складного для неї періоду життя, психологічний дискомфорт, емоційну напругу, що досі перешкоджають активно і повноцінно жити.
Оцінюючи у сукупності пояснення потерпілої, свідків, обвинуваченої, висновки судово-медичної експертизи, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення в повному обсязі цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000 гривень.
Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався, суд не вбачає підстав для його обрання.
Арешт на майно не накладався.
Судові витрати відсутні.
Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню згідно ст. 100 КПК України.
З урахуванням наведеного та керуючись статтями 337, 370, 371, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 5 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п'яти тисяч) грн.
У відповідності до ч. 5 ст. 74 КК України, із врахуванням положень ст.ст. 12, 49 КК України, звільнити ОСОБА_4 від призначеного судом покарання, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, і призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права займати посади, пов'язані із організаційно-розпорядчими функціями та забезпеченням безпечних умов виконання робіт з підвищеною небезпекою, а також пов'язані із законодавством про охорону праці в установах, підприємствах та організаціях усіх форм власності, строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_4 від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 в задоволення цивільного позову 22 375 (двадцять дві тисячі триста сімдесят п'ять) гривень завданої матеріальної шкоди, що складається з витрат на поховання в розмірі 7 227 грн, придбання одягу - 5 148 грн та виготовлення пам'ятнику - 10 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 в задоволення цивільного позову 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень завданої моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- мобільний телефон «Lenovo Р1mа40» ОСОБА_8 , який перебуває на зберіганні у потерпілої ОСОБА_6 - залишити ОСОБА_6 ;
- дві страхові системи, тандем-каретка, футболка, трос, які перебувають на зберіганні в кімнаті схову речових доказів Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області - знищити;
- відеозапис на DVD диску з атракціону «Мотузковий парк «Тарзан», який перебуває на зберіганні в кімнаті схову речових доказів Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо
таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.
Суддя ОСОБА_1