Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/1242/25
Провадження № 2/935/394/25
Іменем України
19 листопада 2025 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:головуючого - судді Василенка Р.О., із секретарем - Криворучко Я.В., розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 00-9739719 від 25.04.2024 у розмірі 18913,60 грн. та судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 25.04.2024 року між ТОВ «Макс кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір у формі електронного документа з викристанням електронного підпису одноразового ідентифікатора 53451, що є належним і допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов'язується слпатити кредитодавцю комісію за надання кредитного договору в сумі 800 грн, сума кредиту 8 000 грн. На виконання умов кредитного договору 25.04.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 .
21.10.2024 року між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 21102024-ММК/ЕЙС, відповідно до умов якого, клієнт зобовязується відступити фактору право вимоги, а фактор зобовязується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21 313,60 грн. Просить суд стягнути заборгованість закредитним договором в сумі 18 913,60 грн, яка складається з 8800,00 грн-заборгованітсь по кредиту, 10 113,60 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасила, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
03 червня 2025 року Коростишівським районним судом Житомирської області відкрито провадження у справі.
Відповідач ОСОБА_1 про порядок розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвала про відкриття провадження у справі, яку надіслано за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернулася до суду з відміткою працівника пошти у рекомендованому повідомленні № 0610258125650 «адресат відстуній за вказаною адересою», що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України свідчить про вручення поштового відправлення. Відзиву та будь-яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до суду не надходило.
Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Судом встановлено, що 25.04.2024 року між ТОВ «Макс кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9739719, який укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора 53451.
Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн'від 30.10.2024 № 1289/10 слідує, що 25.04.2024 на картку № НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 8 000 грн номер транзакції 41406-99990-11523.
За умовами кредитного договору банком надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту - 8 000,00 грн., (п. 1.2 договору), строк дії кредитної лінії 360 днів (п. 1.3 договору). Тип процентної ставки - фіксована. Стандратна процентна ставка складає 1,47% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застовується в межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього договору (п. 1.5 договору).
Відповідно до п. 2.8 договору кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання /видачі кредиту 25 квітня 2024 сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 8 000 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної кратки) НОМЕР_1 .
Згідно з договором факторингу № 211022024-МК/Ейс від 21.10.2024 ТОВ «Макс кредит» і ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «Макс кредит» передав, а ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» прийняв реєстр боржників клієнта, зокрема щодо ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9739719 в сумі 18913,60 грн.
Відповідно до інформації наданої АТ «ПУМБ» повідомлено, що на ім'я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 та зазначають, що з 25.04.2024 по 30.04.2024 була виялвена операція по надходженню грошових коштів у сумі 8 000 грн через сервіс іншого банку.
Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 00-9739719 від 25.04.2024 в сумі 21 313,60 грн. складаєьться з : 8800,00 грн - тіло кредиту, 10113,60 грн - заборговансть за нарахованими процентами, штрафні санкції 2400 грн (які позивач не просить стягнути).
Частиною першою та другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з частиною першою статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов забороняється.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування) під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №00-9739719 від 25.04.2024 в розмірі 18913,60 грн., з яких 8800 грн - тіло кредиту та 10113,60 грн - відсотки за користування кредитом.
Враховуючи вищевказане, та те, що в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто сторонами погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також відсутні докази повернення отриманого кредиту, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, в тому числі й щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.
До матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги № 07/04/25-01 від 07.04.2025, додаткову угоду №2 до договору від 07.04.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а також акт прийому-передачі наданих послуг з переліком наданих послуг у розмірі 7 000 грн.
З огляду на зазначене, суд вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. є обґрунтованим та доведеними належними доказами, враховуючи також критерій реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності.
Згідно з ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Враховуючи викладене вище на підставі ст.ст. 512,526, 1049,1054 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265-268, 274, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄРДПОУ 3545404324 заборгованість за кредитним договором № 00-9739719 від 25.04.2024 в розмірі 18913 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 60 коп., судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄРДПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул.Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце рєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Роман ВАСИЛЕНКО