Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/3295/22
Провадження № 3/935/9/24
Іменем України
18 листопада 2025 року м.Коростишів
Суддя Коростишівського районного суду Житомирської області Рибнікова М.М., розглянувши матеріали, що надійшли з УПП у Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, РНОКПП не надано
за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення
встановив:
До Коростишівського районного суду Житомирської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , відповідно до якого останній 26.11.2022 о 23 год 58 хв у м.Коростишеві по вул..Гелевея,172 керував транспортним засобом ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року, 10.12.2021 постановою серії ЕАО 5130425 ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності з ч.2 ст.126 КУпАП, чим порушив п.2.1 ПДР України.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату та час розгляду справи належним чином повідомлявся, причини неявки суду невідомі.
Згідно відповіді Міністерства оборони України від 01.11.2025 №116/2/1/102018 , наданої на запит суду, ОСОБА_1 призваний за мобілізацією 24.02.2022 першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судовому засіданні суддею було досліджено матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема:
- протокол про адміністративне правопорушення від 27.11.2025 серії ААД №464543, копію якого ОСОБА_1 отримав, у протоколі зазначив, що пояснення надасть у суді;
- рапорт поліцейського БУПП Світельського О. від 27.11.2022, відповідно до якого 26.11.2022 на підставі ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» під час несення служби було зупинено автомобіль ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів встановлено, що ОСОБА_1 не має права керування транспортними засобами та притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП 10.12.2021 постановою серії ЕАО 5130425. Під час спілкування здійснювалась фіксація на б/к 475060;
- копія постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.12.2021 стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП;
- довідка УПП від 30.11.2022, відповідно до якої інформація щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення водія відсутня.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, суддя дійшов такого висновку.
Постановою суду від 23.02.2023 провадження у справі було зупинено у зв'язку з проходженням ОСОБА_1 військової служби.
Постановою суду від 28.10.2025 провадження у справі відновлено
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, у даному випадку, полягає у порушенні Правил дорожнього руху України, а саме: повторно протягом року керуванні транспортним засобом не маючи такого права.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, є водій, яким згідно п.1.10 ПДР України визнається особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення оцінка доказів здійснюється органом /посадовою особою/ за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Натомість, відповідно до ч. 2 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
З матеріалів протоколу, а саме рапорту поліцейського БУПП Світельського О. від 27.11.2022, відповідно до якого 26.11.2022, убачається, що події, які мали місце 26.11.2022 о 23 год 58 хв у м.Коростишеві по вул..Гелевея,172, за участю ОСОБА_1 фіксувались працівниками поліції на бодікамеру №475060.
На запит суду від 27.01.2023 №935/3295/22/565/2023 з УПП у Житомирській області отримано відповідь за вх..№896/23 від 02.02.2023, відповідно до якої відеоматеріали по даній справі відсутні.
Отже, матеріали справи не містять достатні та допустимі докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 , факт зупинки транспортного засобу, процедури складання адміністративних матеріалів тощо.
Суд звертає увагу, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Інших належних доказів, наданих не працівниками патрульної поліції, зокрема пояснення свідків, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до протоколу не долучено.
Положення ст. 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. за № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Згідно із ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з посиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) зазначається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18.01.1978 у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Приймаючи до уваги встановлені під час розгляду обставини, керуючись у тому числі ст. 62 Конституції України, приходжу до переконання, що провадження у справі стосовно ОСОБА_1 необхідно закрити у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись статтями 7, 9, 126, 245-247, 251-252, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя М.М.Рибнікова