Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/1548/25
Провадження № 2/935/499/25
Іменем України
12 листопада 2025 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Василенка Р.О., зі секретарем- Криворучко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа Коростишівська державна нотаріальна контора Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття заборони з майна,
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з даним позовом у якому просять суд зняти обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, накладене Коростишівською державною нотаріальною конторою реєстраційний номер обтяження 2997980 зареєстроване 22.03.2006 року на житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 ..
В обґрунтування вимог вказують, що позивач ОСОБА_1 . є співвласником 27/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_2 є іншим співвласником будинку частка якої становить 73/100.
Зазначають, що 25.05.2025 року після ракетного обстрілу російською федерацією було пошкоджено належний їм на праві спільної часткової власності будинок. З метою отримання передбачених законом компенсацій за зруйноване вони звернулися із відповідними заявами. Втім під час вивчення документів з'ясували про неможливість отримати відповідні компенсації через наяву заборону, яка накладене на їх майно на підставі повідомлення Коростишівської філії держбанку від 19.02.21969 року та власником житла вказана ОСОБА_3 . В подальшому дана заборона внесена до створеного реєстру. При цьому зазначає, що ОСОБА_4 не була власницею будинку станом на дату накладення заборони. Також ОСОБА_2 вказує, щзо набула 73/100 частки на будинку на пілсаві договору купівлі-продажу від 27.04.2017 року, і при посвідченні договору нотаріусом не встановлено відповідних заборон.
Зазначає, що у позасудовий спосіб не має можливості зняти арешт, оскільки необхідне повідомлення від Коростишівської філії держбанку про погашення боргу чи припинення існування будь-яких обставин, що стали підставою для реєстрації заборони. Однак єдиний банк який мав право ініціювати вказане обтяження у позасудовому порядку Український республіканський банк Держбанку СРСР ліквідований без утворення правонаступників. Враховуючи те, що правонаступники відсутні, відповідачами є органи, що уповноважені на здійснення реєстраційних дій.
Відповідач Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), заперечують щодо задоволення позову. Зазначають, що вони не є належними відповідачами, оскільки не мають правових підстав та можливості для вчинення дій спрямованих на внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна.
Вказують, що внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про речові права на нерухоме майно та їх обтяження про об'єкти та суб'єктів таких прав належить до повноважень державних реєстраторів.
Відповідач Міністерство юстиції України у відзиві заперечують щодо задоволення позову. Вони не є належним відповідачем у справі. Вказують, що позивач не зазначив у позові, які саме позовні вимоги пред'явлено до Міністерства юстиції та яким чином ними порушено права позивача. Зазначають, що державна нотаріальна контора є самостійною юридичною особою яка самостійно здійснює повноваження. Ліквідація нотаріальної контори не тягне за собою автоматичне правонаступництво та не є підставою для залучення Міністерства юстицій у якості відповідача.
Міністерство юстиції України наділене організаційними та контрольними функціями у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а скасування рішення державного реєстратора на підставі судового рішення проводиться державним реєстратором, тобто, громадянином України, який перебуває у трудових відносинах з суб?єктом державної реєстрації прав (виконавчим органом сільської, селищної та міської ради, Київська, Севастопольська міською, районною, районною у містах Києві та Севастополі державною адміністрацією), нотаріусом, державним, приватним виконавцем у визначених законом випадках. У Міністерства юстиції України відсутні правові підстави та можливість для вчинення дій спрямованих на зняття обтяження у виді заборони відчуження нерухомого майна, що є предметом спору.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, про дату час та місце повідомлені належним чином, надіслали заяву про розгляд справи без їх участі. Просять судовий збір залишити за ними.
Відповідачі Міністерство юстиції України та Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з'явилися про дату час та місце розгляду повідомлені належним чином. У відзивах заперечують щодо задоволення позову, розгляд справи просять здійснювати без їх участі.
Третя особа Коростишівська державна нотаріальна контора Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з'явилися про дату час та місце розгляду повідомлені належним чином. У письмових пояснення заперечують щодо задоволення позову через неналежний склад відповідачів. Вказують, що спір в даному випадку виник щодо накладеного обтяження і належним відповідачем є Коростишівський промисловий банк за повідомлення якого і було накладено відповідну заборону).
Зазначають, що на момент накладення заборони нотаріальна контора не вчиняла нотаріальну дію. Вважає, що зняття заборони на майно позивачів має бути здійснено саме тим підприємством,яке накладало заборону, які можуть підтвердити факт її накладення, факт повного розрахунку боржника, згідно яких вона накладалася, та наявність відповідних документів згідно яких така заборона накладалася, о оскільки на той час строк зберігання документів становив лише 3 роки то всі документи на підставі яких накладалися ті знімалися заборони вже знищені, у зв'язку з чим зняти заборону відчуження нерухомого майна у позасудовому порядку є неможливим.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, на засадах змагальності та в межах позовних вимог, дійшов до наступного висновку
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 14.06.2006 року посвідченого приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Яворенко І.І. є власником 23/100 частки житлового будинку, з надвірними будівлями що за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується вказаним вище договором купівлі-продажу та витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.04.2017 року.
Позивач ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2017 посвідченого приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Мошковською З.І. є власником 73/100 частки житлового будинку, з надвірними будівлями що за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується вказаним договором купівлі-продажу та витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.06.2025 року.
Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №431993818 від 19.06.2025 року року слідує, що 20.03.2006 року реєстратором Коростишівської державної нотаріальної контори зареєстрована заборона(архівний запис) за №2997980 щодо об'єкта нерухомості, житлового будинку, з надвірними будівлями що за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого вказано ОСОБА_3 . Додаткові дані архівний номер 2025553ZITOMIR5, архівна дата 20.04.2000, дата виникнення 19.02.1069 року, № реєстра 22. (а.с.21)
У листі завідувача Коростишівської державної нотаріальної контори Ломакової М.І. від 19.06.2023 року №383/01-16 зазначено, що відповідно до записів в Алфавітній книзі реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів та Реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, реєстрації зняття таких заборон та арештів за 1969 рік міститься запис про те, що 19.05.1969 року Коростишівською державною нотаріальною конторою було отримано повідомлення Коростишівського держбанку, згідно якого цього ж дня було проведено реєстрацію заборони відчуження житлового будинку, належного ОСОБА_3 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зі змісту відповіді вбачається, що у Реєстрі реєстрації заборон відсутні будь-які відмітки про зняття вказаної заборони.
Разом із тим вказано, що оскільки, на сьогоднішній день, будь-які документи, на підставі яких накладалося вказане обтяження або знімалася заборона - відсутні (оскільки строки зберігання давно закінчилися), зняти заборону відчуження нерухомого майна: в нотаріальному порядку немає можливості.
З відповіді Національного банку України від 09.11.2023 року №22/11-23 вбачається, що станом на 113.11.2023 року Державний реєстр банків не містить відомостей про реєстрацію Національним банком України банку, який став правонаступником Будобанку СРСР. Документи будобанку СРСР(Житомирського облбудобанку) на архівне зберігання до Національного банку України не передавалися.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Стаття 319 ЦК України зазанчає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, при цьому держава не втручається у здійснення власником права власності.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права володіння або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Дослідивши матеріали справи суд враховує, що обтяження на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , накладено 20.03.2006 року Коростишівською державною нотаріальною конторою як реєстратором, на підставі повідомлення б/н Коростишівської філії держбанку. При цьому обтяження на будинок власником якого вказано ОСОБА_3 , вносилися згідно архівного запису, дата виникнення якого є 19.02.1969 року № реєстра 22.
Разом із тим позивач ОСОБА_1 набув право власності на 27/100 частини будинку у 20.06.2006 році. Інший позивач ОСОБА_2 є співвласником 73/100 частки з 27.04.2017 року.
Будь-яких доказів того, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були боржниками ліквідованого банку матеріали справи не містить.
Так, Держбанк (Коростишівська філія) припинив своє існування, правонаступник відсутній, а повідомлення банку від 19.02.1969 року на підставі якого було здійснено обтяження нерухомого майна позивачів та документи, що можуть мати інформацію про підстави накладення заборони відчуження на вказаний житловий будинок та необхідність продовження такої заборони відсутні.
Таким чином безпідставне обтяження нерухомого майна порушує право позивачів на мирне володіння та розпорядження належними їх частками у праві спільної власності на такий об'єкт нерухомості. В інший спосіб здійснити захист порушених прав, враховуючи встановлені судом обставини справи, є неможливо, тому, суд вважає, що позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо доводів Міністерства юстиції України та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), викладені у відзивах про відмову у задоволенні позову через пред'явлення вимог до неналежних відповідачів суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом
Приписами п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 визначено, що Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна тощо.
Пунктом 3 частини 2 Положення № 228 передбачено, що основним завданням Мін'юсту, зокрема, є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18 зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухома майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.
Оскільки Держбанк, який згодом перейшов у власність України, як кредитор на підставі повідомлення якого було здійснено запис обтяження належного позивачу нерухомого майна, ліквідований без правонаступництва, тому належним відповідачем у даній справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, у даному випадку Міністерство юстиції України та його територіальні органи, тому відсутні підстави для відмови у задоволенні позову через неналежний склад відповідачів.
Крім того відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покласти на позивачів.
Враховуючи викладене вище, на підставі ст.ст. 16, 316, 391 ЦК України, і керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Скасувати обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраціний номер обтяження № 2997980 від 22 березня 2006 року здійснений Коростишівською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення Коростишівської філії держбанку без номеру від 19.02.1969 року, архівний номер 2025553ZITOMIR5, архівна дата 24.04.2000 року, дата виникнення 19.02.1969 року, № реєстра: 22..
Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Міністерство юстиції України, ЄДРПОУ: 00015622, місцезнаходження: 01001, Україна, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок, 13.
Відповідач: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), ЄДРПОУ 43315602, місцезнаходження: 01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2д.
Третя особа: Коростишівська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ: 02883765 місцезнаходження: вул. Соборна Площа, 18, м. Коростишів, Житомирського району, Житомирської області, 12501.
Повне судове рішення складено 17.11.2025 року.
Суддя Роман ВАСИЛЕНКО