Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
вул. Сосновського,38 м. Коростень Коростенський район Житомирська область Україна 11500
Справа №279/7048/25
Провадження №1-кп/279/745/25
21.11.2025 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025065490000214 від 16.10.2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Житомирської обл., Коростенський р-н, с. Веселівка, громадянка України, з повного загальною середньою освітою, не
працююча, не заміжня, не депутат, не інвалід, не ВПО, в силу ст. 89 КК України раніше не судима, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
уродженець Закарпатської області, Мукачевский район, с. Червеньово, громадянин України, українець, з повного
загальною середньою освітою, не працюючий, не одружений, не
депутат, не інвалід, не ВПО, в силу ст. 89 КК України раніше не
судимий, зареєстрований та проживаючий за адресою:
АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України,
15.10.2025 близько 14 години 00 хвилин, у ОСОБА_2 та її знайомого ОСОБА_3 виник злочинний умисел на незаконне проникнення до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , в якому зареєстрований ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, їх караність та суспільну небезпечність, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підійшли до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де діючи умисно, з метою незаконного проникнення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, застосовуючи силу, ОСОБА_3 шляхом віджимання віконної рами, в порушення ст. 30 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на недоторканість житла, разом із ОСОБА_2 , незаконно проник до приміщення житлового будинку, чим порушив право потерпілого на недоторканість житла.
Своїми умисними діями, які виразилися у незаконному проникненні до житла особи, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України.
15.10.2025 близько 14 години 00 хвилин, у ОСОБА_3 та його знайомої ОСОБА_2 виник злочинний умисел на незаконне проникнення до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , в якому зареєстрований ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, їх караність та суспільну небезпечність, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підійшли до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де діючи умисно, з метою незаконного проникнення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, застосовуючи силу, ОСОБА_3 шляхом віджимання віконної рами, в порушення ст. 30 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на недоторканість житла, разом із ОСОБА_2 , незаконно проник до приміщення житлового будинку, чим порушив право потерпілого на недоторканість житла.
Своїми умисними діями, які виразилися у незаконному проникненні до житла особи, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінального передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в порядку ст.302 КПК України, надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Частинами 2, 3 ст.381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Письмовою заявою від 14.11.2025, яка складена в присутності захисника ОСОБА_5 , обвинувачена ОСОБА_2 беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України, тобто у незаконному проникненні до житла особи, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку суду, обвинувачена надала згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Письмовою заявою від 14.11.2025, яка складена в присутності захисника ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України, тобто у незаконному проникненні до житла особи, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку суду, обвинувачений надав згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні
Письмовою заявою від 14.11.2025 потерпілий ОСОБА_4 не заперечував проти розгляду обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спрощеному провадженні, (без проведення судового розгляду та виклику сторін в судове засідання), згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку суду, згідно з ч.2 ст.302 КПК України.
Відповідно до частин 2,3 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження. Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального проступку, заяву обвинуваченої ОСОБА_2 , заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , в яких вони зазначають, що не оспорюють встановлені під час дізнання обставини і згодні з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинувачених, з урахуванням клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом. Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , інтереси яких представляє захисник ОСОБА_5 , в поданих заявах зазначені обставини не оспорюють, вважають, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнають в повному обсязі, позиція ОСОБА_2 , позиція ОСОБА_3 є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченої ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України, а саме: як незаконне проникнення до житла особи, вчинене за попередньою змовою групою осіб; дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України, а саме: як незаконне проникнення до житла особи, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченим суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст.65 КК України та роз'яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно з ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст.12 КК України вчинене ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України є проступком.
Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_2 встановлено, що вона на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, в силу ст.89 КК України раніше не судима.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередбньо, в силу ст.89 КК України раніше не судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_2 згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_2 згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Враховуючи викладене суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_2 покарання відповідно до санкції частини статті, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення у виді обмеження волі.
З урахуванням викладеного, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання відповідно до санкції частини статті, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення у виді обмеження волі.
Відповідно до вимог ст.65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 04.10.2003 року №7 (із змінами) «Про практику застосування судами кримінального покарання», суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_2 враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, суд враховує, що остання на спеціалізованих обліках не перебуває, в силу ст.89 КК України раніше не судима, а також щире каяття обвинуваченої у вчиненому, суд вважає, що виправити ОСОБА_2 і запобігти скоєнню нею нових злочинів можливо без ізоляції її від суспільства, призначивши покарання у виді обмеження волі зі звільненням від нього на підставі ст.75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку вона, ОСОБА_2 не скоїть нових злочинів та виконає обов'язки передбачені ст.76 КК України.
У відповідності до ст.76 КК України суд покладає на обвинувачену ОСОБА_2 певні обов'язки, як на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням. Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, суд враховує, що останній на спеціалізованих обліках не перебуває, в силу ст.89 КК України раніше не судимий, а також щире каяття обвинуваченого у вчиненому, суд вважає, що виправити ОСОБА_3 і запобігти скоєнню ним нових злочинів можливо без ізоляції його від суспільства, призначивши покарання у виді обмеження волі зі звільненням від нього на підставі ст.75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку він, ОСОБА_3 не скоїть нових злочинів та виконає обов'язки передбачені ст.76 КК України.
У відповідності до ст.76 КК України суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_3 певні обов'язки, як на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням. Призначення такого покарання обвинуваченим буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Саме таке покарання на думку суду буде достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Арешт на майно відповідно до ч.4 ст.174 КПК України підлягає скасуванню.
В даному кримінальному провадженні запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_2 не обирався, підстав для застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу судом не встановлено.
В даному кримінальному провадженні запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався, підстав для застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись 371, 373, 374, 381-382 КПК України,
ОСОБА_2 визнати виннуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України та призначити їй покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком 1 (один) рік.
Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 : 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
До набрання вироком законної сили до ОСОБА_2 запобіжний захід не застосовувати.
ОСОБА_3 визнати виннуватиму вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком 1 (один) рік.
Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 : 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
До набрання вироком законної сили до ОСОБА_3 запобіжний захід не застосовувати.
Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17.10.2025 - скасувати.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- мобільний телефон «BQ», який поміщено до спец. пакету CRI 1100275; дублянку коричневого кольору, яку поміщено до спец. пакету PSP 4220823; грошові кошти в сумі 40 грн, виявлені в кишені дублянки, які поміщено до спец. пакету NPU 5065347, які зберігаються в камері схову речових доказів Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області - повернути ОСОБА_4 ..
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення, однак відповідно до ч.1 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок відповідно до ст.532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України, копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1
копія згідно з оригіналом