Справа №295/14654/24
Категорія 95
1-кп/295/12/25
21.11.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м.Житомира
у складі:
головуючого- судді ОСОБА_1
секратаря судового
засідання ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальне провадження № 12024060400002349 від 28.07.2024 про обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за ст. 187 ч.4 КК України, -
з участю:
прокурора ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
Прокурор звернулася з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування зазначила, що ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшилися та існують на даний час. Зазначила, що обвинувачений тривалий час ухилявся від суду, був оголошений у розшук, що вказує на те, що в разі зміни запобіжного заходу обвинувачений має високий ризик переховуватися від суду. Також зазначила, що судом не допитано потерпілого, свідків, що є ризиком незаконного впливу на вказаних осіб, крім цього, обвинувачений неодноразово судимий, має непогашеія судимості, а також на даний час в інших судах розглядаються ще п'ять кримінальних проваджень відносно ОСОБА_3 . Просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належної поведінки, без визначення розміру застави.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник заперечили. Просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Захисник зазначила, що її підзахисний має постійне місце проживання, а ризики наголошені прокурором не підтверджено доказами.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник покладаються на розсуд суду.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 331 ч.3 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч.3 ст. 199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Розгляд кримінального провадження до закінчення обраного запобіжного заходу неможливо завершити, у зв'язку із викликом потерпілого, свідків для їх допиту.
З грудня 2024 обвинувачений ОСОБА_3 до суду не з'являвся без поважних причин, про причини своєї неявки суду не повідомляв, у зв'язку з чим щодо нього застосовувалися заходи впливу у вигляді приводу. Однак, ОСОБА_3 залишив місце свого проживання, його місце перебування цими заходами не надалося можливим, а тому ухвалою суду обвинуваченого було оголошено у розшук, надано дозвіл на його затримання. В подальшому обвинуваченого ОСОБА_3 було затримано. Отже, ризик переховування від суду підтверджено неналежною процесуальноїю повіденкою ОСОБА_3 і на даний час цей ризик залишається високим. Крім того, судом не допитано потерпілого, свідків, що у свою чергу доводить наявність ризику незаконного впливу на вказаних осіб. Також суд враховує, що обвинувачений раніше судимий, має непогашені судимість, що у свою чергу вказує на існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
З урахуванням тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, зважаючи на те, що на даний час відсутні докази того, що ризики, передбачені п.1,3,5 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, які бралися до уваги при обранні запобіжного заходу, зменшилися, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу.
Наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, неможливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.
Таким чином, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов до переконання про доведеність чинників, які передбачені ч.1 ст. 194 КПК України і є достатніми для прийняття судом рішення про подальше застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на наведене, враховуючи також обставини справи та обстановку за якою обвинуваченому інкримінується вчинення кримінального правопорушення, суд вважає доцільним продовження тримання обвинуваченого під вартою, оскільки підстав для зміни виду запобіжного заходу не вбачається.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.4 КК України із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я особи, яка зазнала напад (розбій). З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави.
Керуючись ст. 333 КПК України, суд, -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк 60 днів - до 19.01.2026 року (включно), без визначення розміру застави.
Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Суддя ОСОБА_1