Справа № 164/1885/25
п/с 2-а/164/131/2025
19 листопада 2025 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Ониска Р.В.,
при секретарі Наумик Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Маневичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 5 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області Колоєзд Віри Анатоліївни, Департаменту патрульної поліції, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до інспектора 5 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області, Департаменту патрульної поліції, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Свої вимоги обґрунтував тим, що 01 серпня 2025 року відповідачем інспектором 5 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області Колоєзд В.А.була складена постанова серії ЕНА № 5366621, згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 8 500 гривень. Вважає, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на конкретну норму Митного Кодексу України, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення передбаченого ч.8 ст.212 КУпАП. Оскаржувана постанова не містить належного опису обставин справи, в постанові не має посилання на дослідження доказів, що свідчать про наявність вини позивача. Так, позивач стверджує, що доказів які б свідчили про передачу позивачу вказаного транспортного засобу в володіння, користування чи розпорядження не надано. Позивач керував зазначеним транспортним засобом, так як йому потрібно було перебувати поряд з громадянином ОСОБА_2 , що зазначений в оскаржуваній постанові, в зв'язку з його станом здоров'я.
Посилаючись на наведене, позивач просить суд, скасувати постанову серії ЕНА № 5366621 від 01.08.2025, винесену інспектором 5 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області Колоєзд В.А., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 8 500 гривень.
Позивач ОСОБА_1 та його представник Козуб Л.О.в судове засідання не з'явилися, представником подано до суду заяву в якій просить проводити даний розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.
Представник відповідачів в судове засідання не з'явився, подав до суду відзив на позовну заяву в якій просив в позові відмовити і визнати дії працівника поліції правомірними.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Судом встановлені наступні обставини.
Постановою інспектором 5 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області Колоєзд В.А., серії ЕНА № 5366621 від 01.08.2025, накладено на ОСОБА_1 штраф за ч. 8 ст. 121 КУпАП в розмірі 8 500 грн. за те, що 01.08.2025 о 11 год. 28 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом (далі - ТЗ) щодо якого порушено обмеження встановлені Митним кодексом України, а саме ТЗ передано у володіння особи, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, а саме згідно ЄАІС Держмитслужби та АСМО “Інспектор», такий ТЗ було ввезено гр. Гангуром Петром на митну територію України в митному режимі тимчасове ввезення строком на 1 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
В ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про дорожній рух" тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Частиною першою та п'ятою ст. 380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Ч. 8 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Так, за інформацією Рівненської митниці Державної митної служби України наданої на виконання листа Управління, стверджується, що згідно інформації, яка міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби та в АСМО “Інспектор» транспортний засіб марки “Mercedes-Benz», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , що зареєстрований у відповідних реєстраційних органах Республіки Польща (PL WWE2K17), в'їхав на митну територію України 24.06.2025 в зоні діяльності Волинської митниці з метою Комерційного призначення у митному режимі “Тимчасове ввезення» до 60 днів під керуванням гр. ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 ).
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/ розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Суду надано відеофайл, який міститься на DVD-R диску, на якому зафіксовано факт керування Позивачем 01.08.2025 о 11:28 год. автомобілем “Mercedes-Benz», процедуру розгляду адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП відносно останнього.
Як зазначалося вище, ч. 5 ст. 380 Митного Кодексу України визначено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Отже, право використання вказаного транспортного засобу на митній території України мають виключно особи, які ввезли зазначений транспортний засіб в Україну, для їхніх особистих потреб.
Даний факт підтверджено поясненнями самого Позивача, наданими відео та листом Рівненської митниці Державної митної служби України.
Зміст оскаржуваної постанови відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП, що підтверджується самою Постановою.
Зокрема, в Постанові міститься інформація про технічний засіб, яким здійснювалася фіксація події.
Виконуючи вимоги ч. 2 статті 283 КУпАП, в частині зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, поліцейський вказав - ч. 8 ст. 121 КУпАП.
Щодо тверджень представника Позивача про відсутності доказів наявності умислу в діях позивача, зазначаємо, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).
Суд вважає, що всупереч статті 77 КАС України позивач не довів та не підтвердив належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було.
Щодо твердження Позивача про ймовірні, на його думку, процедурні порушення, суд вважає, що навіть при наявності такого порушення, воно не повинно сприйматись як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про адміністративні правопорушення рішення. Натомість, вчинені суб'єктом владних повноважень процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки.
Інші твердження Позивача, жодним чином не спростовують його вини, адже заперечуючи факт допущення ним адміністративного правопорушення, належних та допустимих доказів на підтвердження наведених заяв не надано, а лише процитовано норми законодавства, що не потребує спростування.
Піддавати вказані докази сумніву у суду немає підстав, оскільки вони повністю узгоджуються між собою та відтворюють фактичні обставини цієї справи.
Отже, сукупність вищенаведених доказів повністю спростовують доводи позивача про відсутність доказів його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, яке ставиться йому у провину.
Проаналізувавши зібрані й досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому правопорушенні суд розцінює як спосіб уникнення ним адміністративної відповідальності при накладенні адміністративного стягнення.
Враховуючи викладене вище, суд не знаходить підстав вважати, що інспектором 5 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області Колоєзд В.А. при розгляді справи про адміністративне правопорушення допущені порушення, які б ставили під сумнів законність оскаржуваної постанови.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що представник відповідача Биков О.В. у поданому відзиві довів перед судом правомірність рішення інспектора про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 121 КУпАП, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, статтями 9, ч.8 ст.121, 280, 293 КУпАП, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора 5 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області Колоєзд Віри Анатоліївни, Департаменту патрульної поліції, про оскарження постанови ЕНА № 5366621 від 01.08.2025 у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі та притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 8 ст. 121 КУпАП - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Маневицького районного суду
Волинської області Ониско Р.В.