Справа № 162/940/25
Провадження № 2/162/356/2025
21 листопада 2025 року селище Любешів
Любешівський районний суд Волинської області у складі судді Глинянчука В.Д., з участю секретаря судового засідання Смаль Т.П., розглянувши справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
1.Відомості про рух справи. Заяви і клопотання, процесуальні дії у справі.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») надійшов до Любешівського районного суду Волинської області поштою 09 вересня 2025 року.
Ухвалою суду від 12 вересня 2025 року відкрито спрощене провадження у справі. Постановлено розглянути справу 12 жовтня 2025 року з повідомленням сторін.
Стороною відповідача подано відзив на позовну заяву.
Представником позивача подано відповідь на відзив.
Розгляд справи відкладався у зв'язку із помилковим призначенням справи на вихідний день.
На призначену дату судового розгляду 19 листопада 2025 року сторони не з'явилися.
У позовній заяві ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить про розгляд справи у відсутності представника позивача.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 244 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) судове рішення проголошено 21 листопада 2025 року.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.
2. Стислий виклад позиції позивача.
ТОВ «ФК «ЄАПБ» у позовній заяві вказує, що 15 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео») та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 790562084, згідно з яким відповідач отримав 7900 гривень кредиту. В цей же день ТОВ «Манівео» перерахувало відповідачу перший транш кредитних коштів на вказану боржником платіжну картку № НОМЕР_1 .
ТОВ «Манівео» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі - ТОВ «Таліон плюс») 28 листопада 2018 року уклали договір факторингу № 28/1118-01, який згодом було пролонговано відповідно до додаткових угод. Відповідно до цих договорів, реєстру прав вимог клієнт відступив фактору право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 790562084 від 15 травня 2024 року.
ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 27 лютого 2025 року уклали договір факторингу № 27/0225-01. Відповідно до цього договору, реєстру прав вимог № 1 від 27 лютого 2025 року клієнт відступив фактору право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 790562084 від 15 травня 2024 року. Відповідно до реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 29023,50 гривень, з яких 7900 гривень - заборгованість по основному боргу, 17173,50 гривень - борг по несплаченим процентам, 3950 гривень - неустойка.
Крім вказаної суми, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 3028 гривень, пов'язані з оплатою судового збору.
У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача ОСОБА_2 звертає увагу, що у відповідності до умов укладеного договору передбачено умови та строки нарахування відсотків. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків у зв'язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність дійсного волевиявлення відповідача.
3. Стислий виклад позиції відповідача.
Представник відповідача ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву зазначив, що заявлені вимоги відповідач визнає частково, а саме: на 7900 гривень - тіла кредиту та 1191,12 гривень процентів.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.3 договору кредитної лінії ОСОБА_1 надавався кредит в розмірі 7900 гривень двома траншами. У пунктах 7.1, 7.3 договору між сторонами домовлено, що строк кредитування становить 30 днів від дати отримання першого траншу, кінцевої датою повернення кредиту, тобто закінченням строку кредитування є 14 червня 2024 року. При цьому, у пункті 3.2 договору сторонами узгоджено, що строк кредитування може бути продовжено (так звана пролонгація) у випадку сплати позичальником до закінчення строку кредитування усіх нарахованих процентів. Як вбачається з представленого позивачем розрахунку (здійсненого первісним кредитором) в указаний строк відповідач такі умови не виконав (нараховані проценти не погасив), а отже строк кредитування не був продовжений. Таким чином, нарахування процентів поза межами строку кредитування, тобто після спливу 30-ти денного строку з дня отримання першого траншу - після 14 червня 2024 року, є неправомірним. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Сторона відповідача повністю заперечує заявлену до стягнення заборгованість за неустойкою в розмірі 3950 гривень. У разі задоволення позову частково просить стягнути з відповідача судові витрати пропорційно задоволеної частини позовних вимог.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Відповідно до договору кредитної лінії № 790562084 від 15 травня 2024 року, що укладений в електронній формі між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 , кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії шляхом перерахунку коштів на платіжну картку. Сума кредитного ліміту складає 7900 гривень. Строк дії кредитної лінії 30 днів з можливістю продовження чи поновлення (дисконтний період). Дата повернення кредиту 14 червня 2024 року. Процентна ставка на день 1,50 %, що становить 547,50% річних. Договір кредитної лінії підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора (а.с. 8-19).
Інформація щодо основних умов кредитування ТОВ «Манівео» також відображена у паспорті споживчого кредиту «Смарт» (а.с. 6-7).
Відповідно до платіжного доручення від 15 травня 2024 року ТОВ «Манівео» перерахувало ОСОБА_1 на банківську картку № НОМЕР_2 гривень згідно з договором № 790562084 (а.с. 20).
Відповідно до платіжного доручення від 07 червня 2024 року ТОВ «Манівео» перерахувало ОСОБА_1 на банківську картку № НОМЕР_3 гривень згідно з договором № 790562084 (а.с. 21).
ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон плюс» 28 листопада 2018 року уклали договір факторингу № 28/1118-01, який згодом було пролонговано відповідно до додаткових угод. Відповідно до цих договорів, реєстру прав вимог клієнт відступив фактору право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 790562084 від 15 травня 2024 року.
ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 27 лютого 2025 року укладено договір факторингу № 27/0225-01, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 790562084 від 15 травня 2024 року на суму 29023,50 гривні, з яких 7900 гривень заборгованість по основному боргу, 17173,50 гривень заборгованість по процентам, 3950 - гривень неустойка (а.с. 30).
5. Норми права, які застосував суд.
Згідно з пунктами 3, 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) засадами цивільного судочинства зокрема є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності зі статтею 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин, першої, третьої статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно з частиною першою статті 1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно із статтею 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно з частиною першою статті 1079 ЦК сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.
Відповідно до частин першої-восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
6. Мотиви суду щодо позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першої статті 89 ЦПК встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При укладенні договору кредитної лінії ОСОБА_1 надав кредитодавцю свої персональні дані, підписав договір одноразовим цифровим ідентифікатором. Таким чином, договір підписано сторонами у належній формі та у передбачений законом спосіб.
Стороною відповідача не подано будь-яких доказів про належне виконання грошового зобов'язання.
Аналіз доданих до позовної заяви договорів факторингу, додаткових угод між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео», витягів з реєстрів боржників тощо, приводить суд до висновку про набуття ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до ОСОБА_1 відповідно до договору кредитної лінії № 790562084 від 15 травня 2024 року.
Між тим, пред'явлені до стягнення суми суд вважає завищеними з таких міркувань.
Суд констатує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування.
Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року справа № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року справа № 202/4494/16.
ТОВ «Манівео» відкрило відповідачу ОСОБА_1 кредитну лінію. Відповідно до пунктів 2.1, 2.3 договору кредитної лінії ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 7900 гривень двома траншами. У пунктах 7.1, 7.3 договору сторонами оговорено, що строк кредитування становить 30 днів від дати отримання першого траншу, кінцевої датою повернення кредиту, тобто закінченням строку кредитування є 14 червня 2024 року. Відповідно до пункту 8.5 договору протягом цього періоду діяла процентна ставка у 0,56 % від суми кредиту за кожний день користування. При цьому, у пункті 3.2 договору сторонами узгоджено, що строк кредитування може бути продовжено (так звана пролонгація) у випадку сплати позичальником до закінчення строку кредитування усіх нарахованих процентів. Як вбачається з представленого позивачем розрахунку, який здійснено первісним кредитором «ТОВ «Манівео», у вказаний строк відповідач нараховані проценти не погасив, а отже строк кредитування не був продовжений. Таким чином, нарахування процентів поза межами строку кредитування, тобто після спливу 30-ти денного строку з дня отримання першого траншу - після 14 червня 2024 року, є неправомірним.
Отже, у період з 15 травня 2024 року по 14 червня 2024 року ОСОБА_1 мав сплатити 1191,12 гривень процентів за період в межах строку кредитування 30 днів.
Нарахована позивачем неустойка у сумі 3950 тисячі гривень стягненню з відповідача не підлягає відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у зв'язку із введенням на території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану, який триває і на день ухвалення рішення.
7. Питання розподілу судових витрат.
ТОВ «ФК «ЄАПБ» при поданні позовної заяви сплатило 3028 гривень судового збору, які у зв'язку із частковим задоволенням позову відповідно до статті 141 ЦПК необхідно стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог (31,32 % від заявлених вимог).
8. Висновок суду щодо позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 264, 265 ЦПК, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором кредитної лінії № 790562084 від 15 травня 2024 року, що укладений між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», у сумі 7900 (сім тисяч дев'ятсот) гривень тіла кредиту та 1191 (однієї тисячі сто дев'яносто однієї) гривні 12 копійок процентів.
У задоволенні позовних вимог про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 процентів у сумі 15982 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 38 копійок та неустойки у розмірі 3950 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят) гривень за договором кредитної лінії № 790562084 від 15 травня 2024 року, що укладений між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 941 (дев'ятсот сорок одну ) гривню 70 копійок судових витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору при поданні позовної заяви, у розмірі 2086 (дві тисячі вісімдесят шість) гривень 30 копійок залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Найменування позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»; місцезнаходження позивача: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок № 30; ЄДРПОУ позивача: 35625014.
Ім'я відповідача: ОСОБА_1 ; місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 ; РНОКПП відповідача: НОМЕР_4 .
Суддя В.Д. Глинянчук