Справа № 161/9489/25
Провадження № 2/161/3608/25
(З А О Ч Н Е )
18 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Присяжнюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
16 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200515228, згідно з яким Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 15300 грн., з встановленим строком користування з 26.04.2016 р. по 26.04.2021, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 року ТзОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі №910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за кредитним договором № 200515228до відповідача по даній цивільній справі ОСОБА_1 .
Оскільки кредитний портфель придбано з електронного аукціону Національної електронної біржі, протокол №UA-EA-2020-06-09-000032-ь від 15.06.2020 року, інформація про відступлення права вимоги міститься в публічному доступі на сайтах https://zakupivli.pro/auctions/ua-ea-2020-06-09-000032-b (посилання на аукціон) та https://torgi.fg.gov.ua/216108 (посилання на паспорт активу на сайті ФГВФО). Окрім того підписаний паперовий варіант реєстру кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з реєстру що пов'язано з тим, що відповідно до умов договору було відступлено право вимоги по 109 642 кредитному договору та реєстр до договору містить персональні дані фізичних осіб, надання інформації щодо яких суперечить закону України «Про інформацію».
ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» правонаступником якого є ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» виконало свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів у визначений строк.
Позивач вказує, що за договором факторингу набув права вимоги за цим договором.
Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитом у загальному розмірі 46023,76 грн., з яких: 15049 грн. - заборгованість за кредитом; 30974,76 грн. - заборгованість за відсотками.
Також зазначає про суму збитків з урахуванням 3% річних - 4 145,92 грн; суму збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 10 063,76 грн.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 60 233,44 грн, судовий збір - 2422,4 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
Ухвалою суду від 27 травня 2025 року відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
Представник позивача у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі, на позові наполягав. Не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та роз'яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.
Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Згідно з електронним сайтом Луцького міськрайонного суду Волинської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.
Судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про наявність справи у суді, але вони результатів не дали.
Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 26.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200515228, згідно з яким Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 15300 грн., з встановленим строком користування з 26.04.2016 р. по 26.04.2021, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
Договір укладено у формі заяви (оферти) № 200515228 про надання та використання платіжної картки МС Debit, з кредитним лімітом 15 300 грн, з максимальний кредитним лімітом - 50 000 грн. При цьому умовами договору передбачено, що розмір кредитного ліміту за рішенням Банку може бути змінений, про що Клієнт буде повідомлений шляхом направлення SMS-повідомлення або в порядку, передбаченому Умовами по картках.
26.04.2016 відповідачем підписана анкета №2724701, в якій зазначено загальну інформацію про умови договору, а також особисті дані відповідача. Підписана відповідачем довідка про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту зазначено мета кредиту: на споживчі потреби; сума кредиту: до 50000 грн; строк кредиту: 12 місяців; порядок погашення кредиту: погашення кредиту здійснюється шляхом внесення коштів на рахунок; строк: 5 років; процентна ставка за кредитом (річних): 58,8 % нараховується на залишок заборгованості по кредиту тощо.
Також, 26.04.2016 між страховиком ТОВ «Страхова компанія «М-Лайф» та страхувальником ОСОБА_1 підписано Договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «Банк Михайлівський» № 200515228.
Отримання ОСОБА_1 платіжної картки на підставі Договору про надання та виготовлення платіжної карт №200515228 та/або пін-коду підтверджено розпискою від 26.04.2016.
Таким чином судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТОВ «Діджи Фінанс» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами, що підтверджується копією вказаного договору .
Пунктом 2 договору №7_БМ від 20.07.2020 року визначено, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуває всі права кредитора за кредитними договорами в день настання відкладальної обставини відповідно до пункту 16 цього договору (зокрема, підписання договору сторонами), але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору.
До матеріалів справи долучений розрахунок суми заборгованості за кредитним договором № 200515228 від 26.04.2016 року, інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якої загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 30233,44 грн.
Також в матеріалах справи наявна постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 в справі № 910/11298/16, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор». Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього. Вирішено питання про судові витрати.
Судовими рішеннями в господарській справі № 910/11298/16 встановлено, що 19.05.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» (клієнт) і ТОВ «ФК «Плеяда» (фактор) укладено договір факторингу № 1905, за умовами якого фактор зобов'язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта, а банк зобов'язався відступити на користь ТОВ «ФК «Плеяда» право вимоги до третіх осіб (боржників).
20.05.2016 між ТОВ «ФК «Плеяда» і ТОВ «ФК «Фагор» укладено договір факторингу № 1, за умовами якого ТОВ «ФК «Плеяда» за плату відступило на користь ТОВ «ФК «Фагор» права вимоги, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору факторингу № 1905.
23.05.2016 згідно з рішенням Правління Національного банку України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
На виконання своїх обов'язків, передбачених статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноваженою особою, згідно з наказом від 24.05.2016 № 27/1 створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «Банк Михайлівський».
30.05.2016 року згідно з наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» № 37 затверджено результати проведеної перевірки, викладені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 30.05.2016 № 1, згідно з якими встановлено нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, та прийнято рішення застосувати наслідки його нікчемності.
09.06.2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» направило ТОВ «ФК «Плеяда» повідомлення про нікчемність правочинів від 01.06.2016 № 05-53, в якому зазначило про нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та вимагало негайно повернути усі отримані на підставі нікчемного договору документи, але ТОВ «ФК «Плеяда» у листі від 08.07.2016 № 1-08-07/16 повідомив банк про те, що не погоджується із визнанням договорів нікчемними, вважає їх належно укладеними та виконаними відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки законних підстав для визнання договорів нікчемними не має.
Зазначені обставини слугували підставою для звернення ПАТ «Банк Михайлівський» до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини стосуються повернення отриманого фізичною особою кредиту, який отриманий у фінансовій установі.
Оскільки спірні правовідносини виникли стосовно повернення кредитну, вони врегульовані відповідними положеннями Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, підписана відповідачем анкета-заява про приєднання разом із умовами та правилами банку складають укладений між сторонами у справі договір про надання кредиту у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.
Заявляючи позовні вимоги, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» посилається на те, що між первісним кредитодавцем та ОСОБА_1 був укладений договір позики, шляхом підписання анкети №2724701, відповідно до якого було надало відповідачу грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом.
На підтвердження умов договору надано суду також розрахунок заборгованості.
За наведених обставин є підстави вважати, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», як клієнт за договором факторингу набуло право вимоги за вищенаведеним кредитним зобов'язанням до відповідача на умовах визначених договором кредитування.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1,2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив ,якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З матеріалів справи вбачається, що договір позики укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
На підтвердження укладання договору позики позивачем надано електронні докази в паперовій формі, згідно з якими підтверджується, що позичальник допустив неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно не сплачена.
Таким чином, суд вважає що позов слід задовольнити в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту - 15049 грн та заборгованість за відсотками - 30974,76 грн.
Що стосується вимог про стягнення передбачених ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У частині першій статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В свою чергу частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
А у частині першій статті 1048 ЦК України вказано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19), від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19), вказано, щопередбачене частиноюдругоюстатті625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі№ 910/4590/19(провадження № 12-189гс19), постановах Верховного Судувід 23 березня 2023 року у справі № 920/505/22, від 18 травня 2023 року у справі № 910/4176/22, сформульовано висновок про те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Отже, передбачені ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати можуть бути нараховані боржнику лише на основне зобов'язання, яким в даному випадку є заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15049 грн.
Сплата договірних відсотків за кредитом є додатковим зобов'язанням до основного та полягає у виплаті кредитору винагороди за правомірне користування чужими грошовими коштами, а тому на нього не можуть бути нараховані відсотки та інфляційні втрати, передбачені ст.625 ЦК України лише для основного зобов'язання.
Всупереч зазначеним вище нормам, позивач здійснює розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року на основі загальної суми боргу - 46023, 76 грн, яка включає тіло кредиту 15049 грн та відсотки - 30974,76 грн, що свідчить про неправильність такого розрахунку.
У зв'язку з чим суд здійснює розрахунок 3% річних та інфляційних втрат самостійно за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року та виходячи із розміру основного зобов'язання 9976,37 грн.
Інфляційні втрати:
15049 x 1.21866444 - 15049 = 3 290,68 грн.
3% річних за період з 23/02/2019 до 23/02/2022
15049 x 3 % x 312 : 365 = 385,91 грн - за період з 23/02/2019 - 31/12/2019 рік;
15049 x 3 % = 451,47 грн - за 2020 рік;
15049 x 3 % = 451,47 грн - за 2021 рік;
15049 x 3 % x 54 : 365 = 66,79 грн - за період з 01/01/2022 - 23/02/2022 рік.
Всього 3% річних: 1355,64 грн.
Таким чином щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд задовольняє позовні вимоги частково, стягуючи їх у розмірі 1355,64 грн та 3 290,68 грн відповідно.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, за безпідставністю.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено на 84,12 % (50670,08 х 100 : 60233,44), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2037,72 грн судового збору (2422,40 х 84,12%:100).
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. Однак суд вважає ці витрати необґрунтовано завищеними, з таких міркувань.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат. Також слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Судом досліджено договір про надання правничої допомоги, а також детальний опис наданих адвокатом послуг.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги складність справи, ціну позову, заявлену суму витрат на правничу допомогу, розмір задоволених позовних вимог - 7200 грн, витрачений представником позивача час на виконання ним відповідних робіт щодо правової консультації, збирання доказової бази, а тому суд виходить з конкретних обставин справи, вважає що визначений розмір оплати є завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг, ціною позову та складністю справи.
Оцінюючи співмірність цих витрат суд зазначає, що позивач є фінансовою установою, а примусове стягнення заборгованості, яка була ним викуплена за договором факторингу, є основною його господарською діяльністю.
Також суд вважає необґрунтовано завищеними витрати адвоката на складання позову, оскільки справа є типової та не вимагає значних зусиль для підготовки позовної заяви.
Крім цього суд зауважує, що справа розглядалась у спрощеному провадженні без виклику сторін.
Враховуючи викладене, приписи ч.2 ст. 141 ЦПК України, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, з урахуванням критеріїв співмірності необхідних і достатніх витрат суд приходить до висновку, що справедливим та виваженим буде стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу в сумі - 3000 грн.
Така сума відповідає принципам розумності та справедливості.
Керуючись ст.ст. 1,2,4,12,76,78,81,82,95,141,263-268,280-284,288,354,355 ЦПК України, ст.ст. 530, 610, 611, 1054 ЦК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІДЖИ ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором № 200515228 від 26.04.2016 у розмірі 50670,08 ( п'ятдесят тисяч шістсот сімдесят гривень 08 коп.) гривень, з яких:
- 15049 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 30974,76 грн - заборгованість за відсотками;
- 1355,64 грн - 3% річних;
- 3 290,68 грн - інфляційних втрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІДЖИ ФІНАНС» 2037,72 (дві тисячі тридцять сім гривень 72 коп.) гривень судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Повне судове рішення складено та підписано 17.11.2025
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК