Справа № 161/17532/25
Провадження № 6/161/258/25
12 листопада 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ФілюкТ.М.,
за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення від 29 вересня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про розстрочення виконання судового рішення від 29 вересня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свою заяву обґрунтовує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ейс" заборгованість за кредитним договором №00-11022404 від 21 січня 2024 року в розмірі 22325 гривень 72 копійки, витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1211 гривень 20 копійок та 3 000 гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу. Загальна сума стягнення становить 26536 гривень 92 копійки.
Вказує, що оплатити відразу суму заборгованості не має можливості у зв'язку з скрутним матеріальним становищем, а тому він звернувся до суду з даною заявою. Зазначає, що працює, однак рівень його грошового забезпечення не дасть йому можливості належним чином утримувати малолітню дитину та дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Просить суд врахувати його матеріальне становище, у зв'язку з цим просить суд розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, докази, надані на обґрунтування заяви, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви з таких підстав.
Суд встановив, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ейс" заборгованість за кредитним договором №00-11022404 від 21 січня 2024 року в розмірі 22325 гривень 72 копійки, витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1211 гривень 20 копійок та 3 000 ) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу. Загальна сума стягнення становить 26536 гривень 92 копійки. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2025 року в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.
Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 1ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до положень ч. 1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, заявник стверджує, що можливості сплатити розмір заборгованості в повній мірі на даний час немає, просить суд врахувати його скрутне матеріальне становище, те, що рівень його доходів є невеликим, зокрема в вересні 2025 року його заробітна плата становила 15138 гривень 90 копійок, на її утриманні перебуває неповнолітня дитина та дружина, яка не працює, перебуває у відпустці по доглляду за дитиною, у зв'язку з цим просить суд про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців.
Оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що наявні підстави для розстрочення рішення суду, оскільки заявник не отримує достатнього доходу для виконання рішення суду одразу в повному обсязі, а також враховуючи введений на території України правового режиму - воєнний стан, однак має намір виконати рішення добровільно, суд вважає за можливе заяву ОСОБА_1 задовольнити частково, оскільки заявник просить розстрочити рішення суду на 12 місяців, поза межами строку, встановленого вимогами частини п'ятої статті 435 ЦПК України. Вказана норма процесуального закону не ставить в залежність початок перебігу річного строку для розстрочення виконання судового рішення з моментом постановлення ухвали про розстрочку виконання рішення, а чітко встановлює, що такий строк не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення рішення, виконання якого заявник просить розстрочити.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи бажання боржника повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, суд вважає за можливе розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2025 року терміном на 10 (десять) місяців з дня набрання законної сили ухвали суду, встановивши порядок сплати щомісячного платежу в розмірі 2653 гривні 70 копійок.
На підставі викладеного та керуючись ст. 258, 259, 260, 353, 354, 435 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення від 29 вересня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2025 року в справі № 161/17532/25 ( провадження 2/161/5719/25) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-11022404 від 21 січня 2024 року в розмірі 22325 ( двадцять дві тисячі триста двадцять п'ять) 72 копійки, витрат пов'язаних зі сплатою судового збору в розмірі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та 3 000 (три тисячі) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу, терміном на 10 (десять) місяців з дня набрання законної сили ухвали суду, встановивши порядок сплати щомісячних платежів у розмірі 2653 ( дві тисячі шістсот п'ятдесят три) гривні 70 копійок.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Дата складення повного тексту ухвали 17 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.М. Філюк