Справа № 161/17833/25
Провадження № 2/161/5805/25
17 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Мазура Д.Г.,
за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката Хомича Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» через свого представника Полякова О.В. звернулося до суду з позовною заявою, поданою через систему "Електронний суд" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.05.2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 312647364 в формі електронного документа з використанням електронного підпису.
28.11.2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»» передає (відступає) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» приймає належні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
05.08.2020 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» уклали договір факторингу №05/0820-01, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників
08.07.2025 року ТОВ«ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» та ТОВ ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №08/07/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»»» передає (відступає) ТОВ ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ ««ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №312647364 від 01.05.2019 в сумі 37070,00 грн. Відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену заборгованість перед ТОВ ФК «ЕЙС» в сумі 37070,00 грн., з яких: 11000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 16973,00 грн. - заборгованість відсоткам, 9097,00- заборгованість за штрафними санкціями.
Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» просить стягнути на свою користь з відповідача заборгованість у розмірі 27973,00 грн, без врахування заборгованості за штрафними санкціями, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві міститься клопотання, в якому представник позивача просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги просить задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача Хомич Д.В. позов просить задовольнити частково, надав пояснення схожі до тих, які викладені у відзиві.
04 вересня 2025 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
14 жовтня 2025 на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Хомича Д.В., в якому просить поновити строк для подання відзиву на позовну заяву та прийняти його доводи. Зазначає, що згідно умов договору, кредит надається строком на 30 днів та відповідно відсотки за користування кредитом нараховується за період з 01.05.2019 по 31.05.2019, а тому просить позовну заяву задовольнити частково, а саме в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 11000,00 грн та нарахованих відсотків у розмірі 2013,00 грн, в решті позовних вимог відмовити повністю.
16 жовтня 2025 на адресу суду надійшла від представника позивача Полякова О.В. відповідь на відзив, вказує що нарахування відсотків здійснювалось відповідно до умов договору, де відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитись з умовами договору перед його підписанням, а тому нарахування процентів здійснювалось два періоди, що відповідає умовам договору. Відтак, просить позов задовольнити у повному обсязі.
21 жовтня 2025 від представника відповідача Хомича Д.В. надійшли заперечення на відзив, в яких він заперечує, щодо розрахунку заборгованості наданої позивачем, та зазначає, що згідно пунктів укладеного договору, нарахування процентів здійснюється у розмірі 0,61 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом, а змінюватись може за згодою позичальника, про що матеріали справи доказів не містять, а тому підтримує позицію викладену у відзиві.
27 жовтня 2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких викладена позиція аналогічна з відповіддю на відзив.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності суд доходить до наступного висновку.
Відповідно до пункту 1 статті 13 ЗаконуУкраїни "Про електронну комерцію" розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Емітенти зобов'язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов'язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України (пункт 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.
Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення).
Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254.
Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі (абзац другий пункту 4.10. Положення).
З матеріалів справи судом встановлено, що 01.05.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 312647364 в формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Згідно наданих суду документів з АТ « Ощадбанк» на виконання ухвали суду про витребування документів 02.05.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів у розмірі 11000, 00 грн. згідно договору №312647364 на платіжну картку 5167-49ХХ-ХХХХ-1853, яка належить ОСОБА_1
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
05.08.2020 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» уклали договір факторингу №05/0820-01, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників
08.07.2025 року ТОВ«ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» та ТОВ ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №08/07/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»»» передає (відступає) ТОВ ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ ««ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №312647364 від 01.05.2019 в сумі 37070,00 грн. Відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену заборгованість перед ТОВ ФК «ЕЙС» в сумі 37070,00 грн., з яких: 11000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 16973,00 грн. - заборгованість відсоткам, 9097,00- заборгованість за штрафними санкціями.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.
Суд приходить до висновку, що відповідачем належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконувались, чим остання порушила умови Договору, а тому сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складається з тіла кредиту в розмірі - 11000,00 грн..
Що стосується розміру нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за договором про надання фінансових послуг, суд зазначає наступне.
На підставі пункту 1.2, 1.3 договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.
Відповідно до пункту 1.4, 1.5 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 222,65 процента річних, що становить 0,61 процентів від суми кредиту за кожний день користування ними.
Відповідно до пункту 4.2. договору сторони погоджуються що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3 договору або додатковими угодами між сторонами зобов?язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього договору процентна ставка менша ніж 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4 - 1.5 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов?язання позичальника по сплаті процентів за 1,70 розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов?язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 договору: відповідно до пунтку 4.3. договору сторони погоджуються що проценти.
Відповідно нараховані згідно п. 4.2 договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Водночас, у матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору після закінчення дисконтного періоду 31 травня 2019 року, здійснення позичальником ОСОБА_1 сплати нарахований процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду.
Частиною восьмою статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Таким чином, під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права (постанова Верховного Суду від 12 лютого 2025 року в справі № 679/1103/23).
З матеріалів справи встановлено, що укладаючи з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір шляхом приєднання (акцепту оферти) відповідач ОСОБА_1 скористалася належною первісному кредитору інформаційно-телекомунікаційною системою де їй було надано можливість самостійно обрати «суму кредиту», «термін» (строк кредитування) (згідно з Алгоритмом дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору. Заповнивши усі запитувані креитором дані, відповідач акцептувала оферту на зручних для неї умовах, які у момент акцепту пропонував їй первісний кредитор самостійно, в автоматичному порядку було сформовано Заявку відповідача на отримання грошових коштів в кредит від 01 травня 2019 року.
Тому, добросовісний кредитор укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсоків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов'язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.
У зв'язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов'язань за укладеним договором.
Отже, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання настає відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України.
Проте слід зазначити, що у справі позивач не заявляв до стягнення з відповідача неустойку в порядку, установленому частиною другою статті 625 ЦК України, як наслідку прострочення споживачем ОСОБА_1 виконання грошового зобов'язання за кредитним договором від 01 травня 2019 року, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому статтею 1048 ЦК України, що не відповідає акцептованим відповідачем умовам оферти.
Враховуючи вищесказане, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом за межами строку кредитування відсутні.
З огляду на наведене, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.
Відповідно до розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредиту від 01 травня 2019 року № 312647364 нараховано проценти з 01 травня 2019 року по 31 травня 2019 року в сумі 2013 грн 00 коп.
Отже, доведеним є зобов'язання ОСОБА_1 з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» кредиту в сумі 11000,00 грн, та процентів за користування кредитом з 01 травня 2019 року по 31 травня 2019 року в сумі 2013 грн 00 коп.
Таким чином, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягнення заборгованість за кредитним договором №312647364 кредиту в сумі кредиту в розмірі 11000,00 грн., простроченої заборгованості за процентами сумі 2013,00 грн
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, зокрема, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 7000 грн.
У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача долучає до матеріалів справи наступні документи: копію договору № 11/08/25-01 про надання правової допомоги від 11 серпня 2025 року ; копію акта про отримання правової допомоги від 22.08.2025 року; копію додаткової угоди №25770550642 від 11.08.2025
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21 ), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані адвокатом послуги, а також подані до суду документи, врахувавши характер виконаної роботи, принципи співмірності та критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, необхідності виконаних послуг та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача у розмірі 2000,00 грн., що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то згідно вимог ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем за подання позовної заяви судовий збір (2422,40 грн.) необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1126,90 грн. (13013,00*2422,40/27973,00)
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №312647364 від 01.05.2019 в розмірі 13013 (тринадцять тисяч тринадцять) гривень 00 копійок, з яких: з яких: 11 000 (одинадцять тисяч) гривень 00 копійок - прострочена заборгованість за кредитом, 2013,00 (дві тисячі тринадцять) гривень 00 копійок - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 1126,90 (одна тисяча сто двадцять шість) гривні 90 копійок судового збору та 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: вул. Алматинська, б. 8, офіс 310а, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956;
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Дата складення повного тексту рішення 17 листопада 2025 року
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Д.Г. Мазур