ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17882/25
провадження № 2/753/11463/25
17 листопада 2025 року Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Мицик Ю.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
26 серпня 2025 року до Дарницького районного суду м. Києва адвокатом Андрющенко Анною Володимирівною, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подана позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису не дотримався порядку його вчинення, не перевірив безспірність вимог стягувача, а також здійснив виконавчий напис без урахування вимог Переліку документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема щодо вчинення виконавчого напису на оригіналі нотаріально посвідченого договору.
У зв'язку з наведеним, позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 30 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований у реєстрі за № 251505.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, зокрема витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 26 серпня 2025 року, для розгляду справи визначено суддю Мицик Ю. С. як головуючу у справі. Фактичну передачу справи судді здійснено 26 серпня 2025 року [а.с. 20-21].
Ухвалою суду від 26 серпня 2025 року вжито заходи забезпечення позову та зупинено стягнення за виконавчим написом № 251505, вчиненого 30 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 500818719 від 04 липня 2019 року у загальному розмірі 20 322,55 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 [а.с. 44-45].
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами [а.с. 49-50].
Ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» належним чином засвідчену копію кредитного договору № 500818719 від 04 липня 2019 року, укладеного між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .
Відповідачем відзив у строк встановлений судом не подано.
Треті особи у строк встановлений судом письмові пояснення не подали.
Суд, в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 30 червня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, вчинив виконавчий напис, який зареєстрований у реєстрі № 251505, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 18-05/2021 від 18 травня 2021 року, якому Акціонерним товариством «Альфа-Банк» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 2 від 17 травня 2025 року за Кредитним договором № 500818719 від 04 липня 2019 року, укладеного між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості проводиться за період з 18 травня 2021 року по 28 травня 2021 року у загальному розмірі 19 822,55 грн [а.с. 9].
Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 29 грудня 2021 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо примусового виконання зазначеного виконавчого напису [а.с. 10-11].
05 лютого 2024 року на підставі ухвали Кілійського районного суду Одеської області від 05 грудня 2023 року у справі № 522/20945/23 приватним виконавцем Щербаковим Юрієм Сергійовичем винесено постанову про заміну сторони у виконавчому провадженні. Згідно з цією постановою первісний стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - був замінений на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» [а.с. 12-13].
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.
Згідно зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким же чином врегульовано дане питання і Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999№ 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172.
Пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку, визнано незаконними та нечинними.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року рішення суду залишено без змін.
Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Отже, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29 червня 1999 року, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року.
Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, встановлено, що виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Отже, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
При ухваленні рішення суд також керується висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, відповідно до яких кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 500818719 від 04 липня 2019 року не був посвідчений нотаріально.
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 251505 таким, що не підлягають виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Враховуючи порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам позивача, викладеним у позовній заяві.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Суд не бере до уваги письмові пояснення представника відповідача про неможливість подання відзиву на позовну заяву, у зв'язку з тим, що матеріали позову не були надані для ознайомлення. Такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, довідка про доставку електронного документу, сформована в Автоматизованій системі документообігу суду, засвідчує, що «Реєстраційна картка вхідного документу» від 26 серпня 2025 року (дата надходження позовної заяви) по справі № 753/17882/25, а також прикріплені до неї файли «Позовна заява про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.pdf», були доставлені до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд» ТОВ «Дебт Форс» 27 серпня 2025 року [а.с. 58].
Щодо судових витрат
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь позивача судовий збір в сумі 1816,80 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України)
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) тощо.
Судом встановлено, що 08 жовтня 2024 року між адвокатом Адвокатським об'єднанням «Фещенко та партнери» в особі керуючого партнера Фещенка Ігоря Станіславовича та позивачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої допомоги № 08102024 [а.с. 17].
Відповідно до п.п. 1.1. договору клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 3.1. встановлено, що за правничу (правову) допомогу, передбачену цим Договором, клієнт може сплачувати АО гонорар, що узгоджується сторонами в окремій усній або письмовій угоді до цього договору. В ціну договору не включені фактичні витрати АО щодо виконання ним зобов'язання за договором.
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 13 серпня 2025 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 08102024 сторони погодили, що для представництва клієнта щодо визнання виконавчого напису № 251505 таким, що не підлягає виконанню, АО «Фещенко та партнери» зобов'язується надати правову допомогу клієнту в такому вигляді та обсязі: ознайомлення та аналіз з матеріалами справи; формування та визначення правової позиції; збирання доказів та матеріалів для підготовки позовної заяви; вивчення та аналіз аналогічної судової практики подібних спорів; подання до суду позовної заяви; підготування та подання заяви про забезпечення позову по справі; підготовка та подання заяви до приватного виконавця про зупинення виконавчого провадження; підготовка та подання заяви до приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження; підготовка та подання заяви до приватного виконавця про розблокування банківських рахунків; представництво на судових засіданнях, подання заяв, клопотань та пояснень.
Сторони погодили, що за надання правової допомоги в обсязі, передбаченому п. 1 додатковою угодою, клієнт зобов'язується сплатити АО «Фещенко та партнери» гонорар в розмірі 7 000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд враховує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із протиправністю вчинення після 2014 року нотаріусами виконавчих написів у спорах по стягненню заборгованості у кредитних правовідносинах, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, оскільки вимоги базуються на прямій нормі права, що не передбачає вчинення таких написів.
Зважаючи на предмет спору, його незначну складність та розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, враховуючи усталену судову практику, суд вбачає підстави для часткового відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 30 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований у реєстрі за № 251505, який перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича (виконавче провадження № НОМЕР_2), про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 500818719 від 04 липня 2019 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати: зі сплати судового збору в розмірі 1 816,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Відомості про сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», ЄДРПОУ: 43577608, місцезнаходження: 02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 201/203, оф. 602.
Повний текст рішення складено 17 листопада 2025 року.
СУДДЯ Ю.С. МИЦИК